Суддя першої інстанції - Фастовець В.М.

 Суддя-доповідач  Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

17 квітня 2009 року                                                                             справа № 2а-21/09/1214

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.                                    

суддів:                               Білак С.В.

                                    Сухарька М.Г.

ВСТАНОВИЛА:

              Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 січня 2009 року по справі № 2-а-21/09 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради, внаслідок чого визнані дії комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям по зниженню розміру соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для ОСОБА_1 за період з 01 березня 2008 року по 31 серпня 2008 року протиправними; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотримана соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям за період з 01 березня 2008 року по 31 серпня 2008 року в розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України. У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання протиправною відмови у призначені соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відмовити.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради  просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

          Позивач у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував.       

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

   Позивач зареєстрована в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради як малозабезпечена сім′я та на підставі поданої заяви від 20.03.08р. отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01.03.08р. по 31.08.08р. в сумі 56,60грн. щомісячно згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

Рішенням від 06.03.2008р. позивачеві була призначена державна соціальна допомога  як малозабезпеченій сім'ї (процент щомісячного  розміру допомоги 80% ) з 01.03.2008р. по 31.08.2008р. в сумі 56,60 грн.

Рішенням від 12.06.2008р. позивачеві було відмовлено в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім′ї, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім′ї.

Судом першої інстанції було встановлено, що середньомісячний сукупний дохід перевищував встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму, а тому відповідачем правомірно було відмовлено позивачеві у призначенні допомоги, у зв'язку з чим  у задоволенні позову в цій частині було відмовлено.

  Позивачем  рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось.

 Згідно до ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу                      малозабезпеченим сім'ям»  розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

  До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

  Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Статтею 7 цього Закону встановлено, що призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

 Згідно до протоколу  засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям № 4 від 23.04.08р. позивачеві  була призначена державна соціальна допомога в розмірі, встановленому законодавством зі знижкою на 20%. Відповідач зазначив, що відповідно до довідки Лисичанського центру зайнятості від 17.03.08р. № 109 мали місце порушення 29.01.08р., 04.03.08р. (неявка).

З наданих повісток вбачається, що позивач знаходилася у прокуратурі міста Луганська 04.03.2008р. та 29.01.2008р. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності поважних причин не явки на реєстрацію до Центру зайнятості м. Лисичанськ.

Колегія суддів також зазначає, що за приписами ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»  державна соціальна допомога може бути зменшена у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування, а не за порушення законодавства про зайнятість населення. З протоколу № 4 від 23.04.08р. засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям вбачається, що державна соціальна допомога була зменшена  позивачеві саме у зв'язку із порушенням законодавства про зайнятість.

                   Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 січня 2009 року по справі № 2-а-21/09 залишити без задоволення.

           Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 січня 2009 року по справі № 2-а-21/09 залишити без змін.   

         Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 квітня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

         Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                             Гаврищук Т.Г.

    Судді:                                                                                                          Сухарьок М.Г.        

                                                                                                                          Білак С.В.