Справа 2-0-24

2007 p.

РІШЕННЯ

І М" Я М    УКРАЇНИ

26 січня 2007 року      Ніжинський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді                                                                СКАЛОЗУБА О .М.

Народних засідателів                                                          ОСОБА_1

                                               ОСОБА_2

при секретарі                       ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.

заявниці                                                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжин цивільну справу за заявою ОСОБА_3  про визнання фізичної особи безвісно відсутньої ,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця   в своїй заяві і в судовому засіданні просить визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісно відсутнім посилаючись на слідуюче :12 квітня 1991 року між ОСОБА_4 і нею був зареєстрований шлюб ,який було розірвано 04 червня 1993 року, про що зроблено актовий запис НОМЕР_1.ВІД шлюбу народилася донька ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2. В червні 1993 року ОСОБА_4 за власним бажанням залишив своє місце проживання за адресою АДРЕСА_1,де проживав та вибув у невідомому напрямі, не повідомивши про своє майбутнє місце проживання. З червня 1993 року його місце проживання та перебування не відомо. Вона намагалася встановити де він знаходиться „зверталася в органи міліції, але пошуки не дали результатів. ЇЇ сім'я потребує матеріальної допомоги і визнання ОСОБА_4 їй необхідно для призначення дочці пенсії у зв'язку утратою годувальника.

Зацікавлена особа    в судове засідання не з"явилася, але подала до суду заяву в якій просить справу розглянути без    участі її представника .

Вислухавши заявницю, допитавши свідків ,дослідивши інші матеріали ,суд прийшов до слідуючого висновку, відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місця її постійного проживання не має відомостей

2

про місце її перебування .Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_4 в місці його проживання в АДРЕСА_1 починаючи з 1993 року підтверджується зібраними у справі доказами. Допитані судом свідки - ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, кожний окремо, показали, що з липня 1993 року за місцем постйного проживання ОСОБА_4 не бачили, де він може знаходитися не знають .Зі слів його дружини ОСОБА_3 їм відомо ,що він їй не пише ,ніякої допомоги дитині не надає.

Згідно з повідомлення Ніжинського МРВ УМВС від 19.01.2007 року розшук ОСОБА_4 позитивних результатів не дав даних про його місце перебування з 1993 року в Ніжинському МРВ УМВС не має.

Довідкою КП ЖЕК "Північна " підтвердженого місце проживання та перебування ОСОБА_4 не відомо .

З урахуванням наведеного у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів ..повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно ст. 43 ч.2 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності „вважається перше число місяця ,що йде за тим ,у якому були одержані такі відомості, а в разі не можливості встановити цей місяць -перше січня наступного року. Оскільки матеріали справи свідчать про те,що останні відомості ОСОБА_4 були у червні 1993 року, то початком його безвісної відсутності слід вважати 01 липня 1993 року .

Задоволення заяви   ОСОБА_3 має для неї та її дитини юридичне значення.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення " право на пенсію внаслідок втрати годувальника виникає і у випадку визнання годувальном безвісно відсутнім.

Таким чином ,зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім.

Керуючись ст.43 ЦК України , 248,249 ЦПК України-

ВИРІШИВ:

Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Початком безвісної відсутності ОСОБА_4 вважати 01 липня 1993 року.

На рішення може бути, подано до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайсуд заяву про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів після його проголошення ,а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання   заяви про апеляційне оскарження .

3

Якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не подано, протягом 10 днів, то рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.

Якщо заяву про апеляційне оскарження рішення подано протягом

10 днів після його проголошення, а апеляційну скаргу не подано протягом 20

днів після подання заяви, то рішення набуває законної сили після закінчення

20 денного строку.                                

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                   

СУДДЯ НІЖИНСЬКОЮ   МІСЬКРАЙСУДУ          О.М.СКАЛОЗУБ  

                     НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ                                             ТОДОСКІН О.П.              

                                                                                                            ВАСИЛЕНКО СВ.