Справа № 2 - 26 / 2009 р.

 

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 квітня 2009 року                              Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі :   головуючого судді - Івка В.М.,

                  при секретарі - Мулько Л.Г.,

                  з участю - позивача - ОСОБА_1,  

представника позивача , адвоката - ОСОБА_2,

представника відповідача - Шендрик С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду , в смт. Нові Санжари ,                  пл. Перемоги , 11 , справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Добробут « Новосанжарського району Полтавської області про усунення порушення права власності , стягнення збитків , відшкодування моральної шкоди , -  

встановив :

 

    Позивач прохає зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняті належні йому на праві власності земельні ділянки площею 1,230 га та площею 4,40 га , розташовані на території АДРЕСА_1 та стягнути на його користь з відповідача  40 124грн. 90 коп. спричинених збитків,423грн.84коп. матеріальної шкоди, та 5 тис. гривень моральної шкоди , в зв'язку з цим .

 

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_2 , підтримали позовні вимоги .

 

Представник відповідача Шендрик С.І. в судовому засіданні підтримав позицію відповідача щодо часткового визнання ним позовних вимог , яку він виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 19.09.2008 року № 127/32.

 

Відповідач , заперечуючи факт самовільного зайняття ним земельних ділянок , належних позивачу , разом з тим вважає вимоги щодо їх звільнення обґрунтованими і такими , що підлягають задоволенню.

 

Також відповідач не погоджується з розрахунком розміру шкоди , заподіяної позивачу у вигляді упущеної вигоди та своєї вини у спричиненні таких збитків позивачу , а звідси і недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди .

 

В судовому засіданні представник відповідача Шендрик С.І. надав додаткові письмові заперечення щодо позову в яких посилається , крім того , і на недотримання позивачем вимог законодавства щодо визначення розміру збитків.

 

 

 

- 1 -

Представник відповідача вважає , що позивач не надав належних доказів стосовно розміру спричинених збитків , яким може бути акт компетентної комісії , яка визначає розмір збитків у порядку , визначеному постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1994 р. № 284 « Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам « .

 

Відповідач вважає , що визначення позивачем збитків лише на підставі наявних статистичних даних є безпідставним .

 

Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача , відстоюючи свою позицію щодо цього , зокрема в судових дебатах , її представник , адвокат ОСОБА_2 вважає , що зазначений нормативний акт не поширюється на ці правовідносини між сторонами , наполягає на обґрунтованості та правильності зробленого розрахунку     збитків , зробленого на підставі статистичних даних .

 

Заслухавши пояснення позивача , представника відповідача , показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи , суд приходить до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

 

Як передбачено ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, надаючи суду відповідно докази щодо цього .

 

Тут же зазначено , що доказування не може вважатися на припущеннях .

 

З урахуванням викладеного , судом встановлено слідуюче .

 

Відповідно до Державних актів на право приватної власності на землю від 08.05.2008 року та від 21.03.2001 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 1,240 га та 4,40 га , розташованих на території АДРЕСА_1 , призначених для ведення особистого підсобного    господарства та особистого селянського господарства.

 

Як пояснив позивач ОСОБА_1, за усною домовленістю між позивачем та адміністрацією ТОВ « Добробут « Новосанжарського району , останнє використовувало зазначені ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції .

 

17.12.2007 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням не обробляти земельні ділянки , що належать йому на праві приватної власності , обґрунтовуючи це тим  , що має намір самостійно їх обробляти .

 

На звернення позивача , відповідач 09.04.2008 року за № 62 надав йому письмову відповідь , де зазначав , що вважає за можливе переукласти договір оренди , який закінчився в 2007 році і взагалі вважає його продовженим .

 

Також відповідач зазначив в листі , що на земельних ділянках вже виконані                  осінньо - польові роботи , а саме внесені мінеральні добрива та посіяна озима пшениця .

 

 

 

- 2 -

 

Стаття 1 Закону України « Про державний контроль за використанням та охороною земель « трактує самовільне заняття земельної ділянки , як будь - які дії , які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування ( оренду ) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій , яків відповідно до закону є правомірними .

 

Встановлено , що між сторонами не укладався договір оренди зазначених земельних ділянки , як не укладався і договір оренди земельних часток ( паїв ) .

 

Таким чином суд вважає , що дійсно мав місце факт самовільного заняття земельних ділянок , належних позивачеві, з боку відповідача .

 

Разом з тим , незважаючи на це , суд вважає , що позивачем  не надано належних доказів  як розміру спричинених матеріальних збитків у формі упущеної вигоди так і щодо спричинення таких збитків  відповідачем взагалі .

 

Встановлено  що дійсно, на належних позивачу земельних ділянках, відповідач восени 2007 року посіяв озиму пшеницю , урожай якої зібрав в 2008 році , після чого позивач самостійно виорав земельні ділянки , так як відповідач цього не зробив .

 

Про те , що на земельних ділянках засіяна озима пшениця, позивачу було відомо ще до отримання офіційного письмового повідомлення відповідача від 09.04.2008 року .

 

Так , в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив , що знаючи це , він неодноразово в усній формі звертався до керівництва ТОВ « Добрбут « щодо проведення так званого обміну земельними ділянками і надання йому аналогічних вільних земельних ділянок  для посіву та вирощувати насіння соняшнику .

 

 Позивач стверджує , що відповідач обіцяв надати вільні ділянки для посіву соняшнику , в іншому місці однак цього не зробив , по якій причині йому невідомо.

 

В результаті він , маючи намір зібрати на цих земельних ділянках урожай соняшнику , не зробив цього з вини відповідача , та поніс збитки у вигляді упущеної вигоди .

 

Представник відповідача заперечує факт будь - якої домовленості між сторонами щодо надання в порядку обміну вільних земельних ділянок позивачу для вирощування соняшнику .

 

Суд вважає , що факт такої домовленості між сторонами не доведений належними доказами .

 

Так , відсутні будь - які письмові докази щодо цього , ніхто не був безпосереднім свідком щодо такої домовленості між сторонами .

 

 

 

 

 

- 3 -

Суд відхиляє , як докази щодо цього , показання свідків ОСОБА_3,              ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки в їхніх показаннях іде мова лише про імовірність такої домовленості між сторонами , а докази як відомо не можуть ґрунтуватися на припущеннях .

 

Непрямі збитки ( упущена вигода ) можуть мати місце в зв'язку з понесеними прямими затратами , направленими на досягнення реального  бажаного результату .

 

В підтвердження наміру позивача вирощувати на зазначених земельних ділянках соняшник , позивач надав копії договору купівлі - продажу насіння соняшнику , укладеного 14.04.2008 року між ним та МП фірма « Едісон « м. Полтави , видаткову накладну № 12485 від 14.04.2008 року на суму 1370 грн., та копію договору з цим же постачальником від 15.04.2008 року , копію видаткової накладної № 12501 від 15.04.2008 року про придбання насіння соняшнику на суму 685 гривень ( а.с. 55 - 56 ) .

 

Враховуючи фактичні обставини справи суд відхиляє зазначені документи, як докази спричинення позивачу як прямих так і не прямих збитків , в результаті самовільного захвату належних  йому земельних ділянок.  

 

Так , позивачеві заздалегідь було відомо , що відповідач посіяв на його земельних ділянках озиму пшеницю і що подальший посів насіння соняшнику навесні наступного 2008 року буде проблематичним та можливий лише , із понесенням значних матеріальних затрат , пов'язаних із фактичним знищенням озимої пшениці або взагалі неможливим без проведення робіт по знищенню пшениці , хоча фактично йому ніхто і не заважав виконати відповідні роботи на своїй земельній ділянці .

 

Щодо існування такої проблеми дали пояснення в судовому засіданні свідки , які безпосередньо працюють на землі - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.

 

З цього суд робить висновок , що факт купівлі - продажу соняшнику позивачем 14.04 та 15.04.2008 року , згідно укладених угод ,  не може слугувати доказом того , що позивач мав реальні наміри та можливості щодо використання насіння соняшнику для посіву на спірних земельних ділянках , знаючи ще в грудні 2007 року , що ці ділянки засіяні озимою пшеницею .

 

Крім того , позивач  пояснив також , що у власності його та дружини ОСОБА_7 є і інші земельні ділянки , на яких в 2008 році був засіяний соняшник .

 

Розрахунку щодо потребності в насінні , в т.ч. стосовно спірних земельних ділянок,  суду не надано .

 

Таким чином , за відсутності належних доказів , які б підтверджували реальні можливості позивача щодо використання спірних земельних ділянок для вирощування соняшнику чи про вжиття ним заходів , безпосередньо направлених на виконання дій щодо цього , суд вважає відсутні підстави вважати про спричинення позивачу непрямих збитків , в вигляді неотриманого ним доходу ( упущеної вигоди ).

 

Крім того , суд вважає також , що заслуговують на увагу і заперечення відповідача стосовно того , що позивачем не надано належних доказів визначення розміру спричинених йому матеріальних збитків взагалі .

 

- 4 -

Відповідно до ст. 152 ЗК України , захист права громадян та юридичних осіб здійснюється , зокрема , шляхом відшкодування заподіяних збитків .

 

Стаття 156 п. « д « цього ж Кодексу , як одну з підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами визначає неодержання ними доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

 

Відповідно до ст. 157 ч. 2 ЗК України , порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України .

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 із змінами і доповненнями , внесеними постановою КМУ від 14.01.2004 р. № 21 , затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам .

 

Згідно з п. 1 зазначеного порядку , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки , заподіяні вилученням ( викупом ) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок , встановленням обмежень щодо їх використання , погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок .

 

Пунктом 2 цього ж документу визначено , що розміри збитків визначаються комісіями , створеними міськими , районними державними адміністраціями , виконавчими комітетами міських рад .

 

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами , що затверджуються органами , які створили ці комісії .

 

Визначення таких збитків позивачем в односторонньому порядку , без залучення навіть компетентних спеціалістів , в т.ч. і тих , що мають право давати такі висновки , суд вважає безпідставними .

 

Незважаючи на неодноразові заперечення , з цього приводу , з боку відповідача , позивач визначив свою позицію у справі шляхом надання таких доказів , які він вважає за достатні і діючи саме таким чином .

 

Підстави для відшкодування моральної шкоди , визначені ст. 23 ЦК України . Позивачем не надано , доказів щодо спричинення йому такої шкоди відповідачем як про це зазначено і позовній заяві , зокрема , що стосується ігнорування відповідачем його звернень , тиску з його боку , погроз про відшкодування витрат підприємства по обробітку земель , обвинувачення у порушенні договірних зобов'язань , приниженні людської гідності , спричинення додаткових незручностей необхідністю пояснення знайомим з чиєї вини виник конфлікт , погіршення стану здоров'я , в зв'язку з цим .

 

Також про самовільний захват земельних ділянок , як такий , з боку відповідача можемо стверджувати лише з 17.12.2007 року , тобто з часу офіційного звернення позивача про його намір щодо самостійного обробітку землі , а до цього тривалий час ними користувався відповідач за згодою позивача , як пояснив в судовому засіданні сам позивач .

 

- 5 -

При цьому не має значення отримував він чи ні плату ( винагороду ) за це .

 

    Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 212 , 215 , 218 ЦПК України , ст. 23 ЦК   України ,   ст. ст. 152 , 156 , 157 ЗК України , суд , -

 

вирішив :

 

    Позов задовольнити частково .

 

Зобов'язати відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю « Добробут « Новосанжарського району Полтавської області звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 1,230 га та площею 4,40 га, розташовані на території АДРЕСА_1, призначені для ведення особистого селянського господарства та особистого підсобного  господарства , згідно державних актів на право приватної власності на землю від 08.05.2008 року та від 27.03.2001 року,на ім.»я ОСОБА_1.

 

В решті позовних вимог відмовити .

 

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення .

 

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя ( підпис )

З оригіналом вірно .

 

Суддя Новосанжарського

районного суду                                        В.М.Івко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- 6 -