Справа № 22ц-44/2006 р.     Головуючий у першій інстанції - Іванюк I.I.

Категорія - цивільна                                  Доповідач - Мельниченка Ю.

УХВАЛА Іменем        України

22 січня 2007 року апеляційний   суд   Чернігівської   області у складі:

головуючого судді - Позігуна М.І. суддів -Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А. при секретарі - Гавриленко Ю.В. з участю - сторін, адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди, мотивуючи позовні слідуючим.

Позивачі проживають в м. Носівка неподалік відповідачів і перебуває з ними в не приятельських відносинах.

Вже декілька років відповідачі розповсюджують по місту Носівка різні вигадки та плітки, що характеризують позивача з негативної сторони.

В ніч на 8 березня 2003 року невідома особа навмисно вимазала темною рідиною з різким запахом смоли ворота, хвіртку та огорожу біля будинку відповідачів. Відповідачі звернулись із заявою до органів внутрішніх справ для проведення розслідування по даному факту. В заяві містяться відомості, які в брутальній формі принижують честь і гідність позивача, а саме в заяві на ім'я начальника Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 11 березня 2003 року вказано, що нібито позивач раніше лікувався в психіатричній лікарні, при зустрічі брутально облаяв відповідача та погрожував йому при цьому зброєю та фізичною розправою, з чого ОСОБА_3 зробив висновок, що позивач нібито психічно хвора людина і йому потрібно лікуватись. Позивач в позові зазначає, що такі дані відповідачі розповсюджують відносно нього по всьому місту Носівка.

Позивач у позові зазначає, що такими діями відповідачів йому завдано тяжкого душевного болю, він постійно зазнає моральних страждань з-за того, що люди в м. Носівка вірять пліткам і деякі з них дійсно почали вважати позивача психічно хворою людиною. Із-за цього позивач втратив спокій, не може нормально спілкуватись зі своїми знайомими в нього порушився сон. Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги та збільшив суму стягнення моральної шкоди і просив стягнути з відповідачів на його користь 60 ООО грн.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2006 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди в сумі 60 000 було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції до апеляційного суду зі скаргою звернувсь позивач ОСОБА_2, в якій зазначив наступне.

Апелянт вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відсутні будь-які докази в матеріалах справи щодо незадовільного стану його психічного здоров'я. При розгляді справи свідки не були належним чином допитані, а деякі не допитані взагалі. Текст судового рішення не містить точної адреси позивача і в ньому не зазначаються прізвища та ім'я по батькові учасників судового процесу, В рішенні суду зазначаються дії позивача, а саме нібито його причетність до псування паркану та воріт відповідачів, а також погроз позивача на адресу відповідачів застосування зброї та фізичної розправи, з чого відповідачі роблять висновок, що позивач психічно хвора людина, але жодним доказом вищенаведені дії позивача не підтверджені.

ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити в іншій суд, крім Ніжинського, на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні позивач звернувсь з позовом до відповідачів посилаючись на те, що відповідачі зазначили в заяві до начальника Носівського районного відділу міліції про притягнення позивача до відповідальності за пошкодження в ніч на 8 березня 2003 року воріт, учиненого ним, як психічно хворою людиною і поширюють відомості, що він психічно хвора людина.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 року (справа про поширення відомостей), а також п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року, звернення до правоохоронного органу не є поширенням відомостей.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав, пов'язаних зі зверненням відповідачів до начальника районного відділу міліції, суд першої інстанції підставно визначивсь про неможливість застосування ст. 7 ЦК УРСР у випадку, коли особа звертається до правоохоронного органу, наділеного відповідно до закону владними повноваженнями, із заявою про неправомірні

2

дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника. Таке звернення для вирішення спору, поновлення прав чи захист законних інтересів або для поновлення законності не є поширенням відомостей, як це розумілося в ст. 7 ЦК УРСР.

Суд в своєму рішенні вірно визначивсь з відсутністю будь-яких доказів щодо вини відповідачів до поширення негативних відомостей відносно ОСОБА_2 з посиланням на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які в своїх показаннях спростовували факт розповсюдження відповідачами даних про стан психічного здоров'я позивача.

Судом також дана належна оцінка показанням свідка ОСОБА_10 з врахуванням його відносин з позивачем та раніше даним ним показанням, який у своїх показаннях 22.02.2004 року зазначав, що він не від кого не чув про те, що Пивовар психічно хвора людина (відмовний матеріал №53 т.1 а.с. 238), а в судовому засіданні 4 жовтня 2006 року(а.с. 132 зворот, 133) свідок ОСОБА_10 змінив свої показання та показав, що чув від відповідачів, як вони казали, що ОСОБА_2 психічно хвора людина.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо неналежного допиту свідків по справі або відсутності їх допиту, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надання зауважень на протокол судового засідання або не вирішення заявлених клопотань щодо виклику та допиту свідків, як це передбачено цивільно-процесуальним законодавством.

Щодо зауважень на текст судового рішення відносно його неясності, то ОСОБА_2 згідно діючого цивільно-процесуального законодавства мав право звернутись до суду за роз'ясненням судового рішення.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:.

З