Справа № 352/826/15-к
Провадження № 11-сс/779/91/2015
Категорія ст. 303 КПК України
Слідчий суддя у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Суддя-доповідач Попович С.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області
в складі суддів : Поповича С. С., Кукурудза Б. І., Шкрібляка Ю. Д.
з участю секретаря с/з Шандаловича А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду від 21 квітня 2015 року про відмову в задоволенні скарги апелянта на постанову старшого слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС Козуб`яка К. М. від 07 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090250000284 від 17 липня 2014 року за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, з участю прокурора Бобньова Ю.В., представника апелянта адвоката Стецюка І.В.,
в с т а н о в и л а :
Оскарженою ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на вказану постанову слідчого.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що за результатами розслідування кримінального провадження за фактом шахрайства ОСОБА_5, слідчим прийнято рішення про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і що слідчим зазначено, що ОСОБА_3 добровільно, власноручно передав ОСОБА_5 кошти в сумі 5 160 доларів США, а остання в свою чергу власноручно написала розписку зобов`язального характеру. Таким чином, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 склались цивільно-правові відносини.
Слідчий суддя вважав, що оскаржувана постанова слідчого міліції відповідає вимогам ст. 110 КПК України, яким проведено повну та об'єктивну перевірку усіх належних та допустимих доказів, досліджено усі обставини даної справи, допитано свідків.
Апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити та скасувати постанову слідчого міліції з направленням матеріалів провадження для продовження досудового розслідування, мотивуючи тим, що вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, що суддя неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду його скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обґрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого міліції, виходячи з вимог ст. 370 КПК України, має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Розглядаючи його скаргу слідчий суддя зобов'язаний був дати правову оцінку всім тим обставинам, на які він посилався, і, або взяти їх до уваги, або ж мотивовано відхилити як такі, що не можуть мати значення при оцінці законності оскарженої постанови слідчого. І тільки після аналізу його доводів дійти до мотивованого висновку щодо обґрунтованості його позиції чи ні. Однак, слідчий суддя, залишаючи без задоволення його скаргу, вказаних вимог закону не виконав, не з'ясував всіх істотних обставин провадження, не дослідив і всупереч положень ст. 94 КПК України не надав належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам.
Зокрема, слідчий суддя не мотивував в ухвалі, чому його доводи про не проведення допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також необхідність дослідження виданих ОСОБА_5 довіреностей та з'ясування причин суперечностей в її показаннях, є необґрунтованими, не дав їм правової оцінки та прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні його скарги. Також слідчим суддею не дано оцінки тому факту, що слідчий обмежився формальним підходом до дослідження обставин справи та мотивації прийнятого рішення, взявши до уваги лише наявність розписки ОСОБА_5 про отримання в нього коштів як документа зобов'язального характеру.
В той же час об'єктивна та суб'єктивна сторона дій ОСОБА_5 всебічно не досліджувалася, належна оцінка їм слідством та судом не надана, хоча згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
Зазначена розписка була написана ОСОБА_5 саме для введення його в оману щодо дійсних її намірів. Отримання ОСОБА_5 його коштів під приводом продажу земельної ділянки слід кваліфікувати як шахрайство, так як всі її дії свідчать про те, що вона ще в момент заволодіння цими коштами мала на меті їх привласнити шляхом обману, не виконуючи зобов'язання. Однак, повна та об'єктивна перевірка усіх належних та допустимих доказів з даного приводу не проведена, всі можливі слідчі дії не виконано.
Відповідно до вимог ст. 284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За вказаних обставин вважає, що по кримінальному провадженню необхідно провести додаткове розслідування, виконати зазначені ним, а також інші необхідні слідчі дії, та з врахуванням всіх зібраних доказів прийняти рішення про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
В ході апеляційного розгляду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Прокурор вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Заслухавши доповідь судді, учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Як вбачається матеріалів закритого кримінального провадження, оглянутого в ході апеляційного розгляду, надалі МЗКП, апелянт подав у Тисменицький РВ заяву про кримінальне правопорушення ( МЗКП, а. с. 5-8 ), в якій в деталях зазначив обставини при яких, на його думку, ОСОБА_5 вчинила щодо нього злочин передбачений ст. 190 КК України, просив провести перевірку, внести відповідні дані в ЄРДР, долучив ряд письмових документів, що могли б мати значення при вирішенні його звернення.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12014090250000284 від 17 липня 2014 року такий запис було внесено за ч. 1 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_5 ( МЗКП а. п. 1 )
У оскарженій постанові слідчий Тисменицького РВ зазначає про встановлені ним обставини, вказує пояснення які дали допитані особи ( від першої особи ), викладає в хронологічному порядку хто що вчинив і приходить до висновку, що на його думку у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 отримала гроші за земельну ділянку про що власноручно написала розписку, то вбачаються цивільно-правові відносини.
Проте жодної правової оцінки обставинам у їх сукупності з врахуванням вимог закону про те чи є в діях ОСОБА_5 ознаки вказаного злочину чи ні і чому саме, відповідно вмотивувавши, слідчий не навів.
Слідчий суддя, як правильно зазначив апелянт, не давши його доводам жодної правової оцінки в сукупності, без належної мотивації, погодився з тим, що незаконна постанова слідчого міліції відповідає вимогам чинного законодавства.
Вказані обставини повинні були стати предметом перевірки та оцінки після відповідної реєстрації заяви апелянта.
В той же час у матеріалах закритого кримінального провадження маються копії ряду письмових та інших документів з яких вбачається таке.
У розписці від 07 червня 2012 року ОСОБА_5 власноручно вказала яку суму грошей і за що саме отримала від апелянта ( МЗЕП, а. п. 10 ).
21 грудня 2012 року ОСОБА_5 надає довіреність щодо повноважень апелянту та його брату стосовно зазначеної земельної ділянки. В тому числі і щодо її відчуження ( МЗКП, а. п. 15 ).
Заява подана через нотаріуса від 04 липня 2014 року підтверджує, що ОСОБА_5 скасувала зазначену довіреність ( МЗКП, а. п. 18 ).
У своїх поясненнях від 22 липня 2014 року ОСОБА_5 заперечує факт отримання від апелянта грошей по розписці ( МЗКП, а. п. 59-64 ), а вже як це підтверджує протокол одночасного допиту ОСОБА_5 та апелянта від 30 грудня 2014 року ( МЗКП, а. п. 67-74 ), вона підтвердила показання апелянта, визнала, що отримала в нього гроші, і за що саме, зокрема, земельну ділянку, що не мала наміру виконувати домовленість, ввела апелянта в оману, гроші йому не віддала, використала на свої потреби, а після надала аналогічну довіреність на відчуження тієї ж ділянки іншій особі, і якій саме, і навіть вказала, що визнає себе винною у вчиненні шахрайства щодо ОСОБА_3 оскільки з самого початку не мала наміру виконувати їхню домовленість та свої письмові зобов2язання по продажі ОСОБА_3 земельної ділянки, обіцяє відшкодувати завдану матеріальну шкоду.
Проте ці, дійсно суттєві для прийняття правильного рішення по заяві апелянта обставини та докази, залишились чомусь поза увагою слідчого міліції та слідчого судді який навіть не витребував і не дослідив матеріалів закритого кримінального провадження, без чого, відповідно, і не міг би об'єктивно вирішити скаргу апелянта на постанову слідчого міліції.
В той же час відповідно до вимог ст. 284 КПК України, кримінальне провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх необхідних обставин та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. А в даному випадку ця вимога закону не дотримана, а тому як ухвала слідчого судді так і постанова слідчого РВ не можуть вважатись правильними, а їх слід визнати такими, що не відповідають вимогам закону, і, відповідно, скасувати з направленням матеріалів для продовження досудового розслідування в ході якого слід дати правильну правову оцінку фактично встановленим обставинам, та визначитись в тому чи дійсно діяння вчинені ОСОБА_5 підпадають під ознаки злочину передбаченого ст. 190 КК України чи ні, а якщо так, то вчинити передбачені чинним КПК України відповідні слідчі та інші дії.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду від 21 квітня 2015 року про відмову в задоволенні скарги апелянта на постанову старшого слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області Козуб`яка К. М. від 07 квітня 2015 року про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090250000284 від 17 липня 2014 року за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України скасувати та постановити нову ухвалу якою скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову старшого слідчого СВ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області Козуб`яка К. М. від 07 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090250000284 від 17 липня 2014 року за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України скасувати та направити матеріали закритого кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С У Д Д І :
_________________ ____________________ ____________________
С. С. Попович Ю. Д. Шкрібляк Б.І. Кукурудз
Згідно з оригіналом
Суддя С. С. Попович