Справа №784/4627/13 20.11.2013 20.11.2013 20.11.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11 кп/784/320/13 Категорія: подання про умовно-дострокове
звільнення
Головуючий у першій інстанції Сябренко І.П.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" листопада 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої Фаріонової О.М.
суддів Чебанової-Губарєвої Н.В., Кваші С.В.
при секретарі Богданові Б.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні у відношенні засудженого
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, засудженого 08.07.2010 року Жовтневим районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч. 3 КК України, з застосуванням вимог ст. 71 КК України, на 5 років позбавлення волі, який
- умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 11 місяців 15 днів,
апеляційну скаргу прокурора прокуратури Казанківського району прокуратури Миколаївської області на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2013 року,
за участю учасників судового провадження:
прокурора Ярмошевича О.О.
засудженого ОСОБА_3
представника ВК-93 Сороки А.М.
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу про відмову в застосуванні до засудженого ОСОБА_3 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
На думку апелянта, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Вважає, що в період відбування покарання засуджений своєю поведінкою не довів своє виправлення, оскільки у 2010 та 2011 роках на нього накладалися стягнення у виді догани. Апелянт зазначив, що незважаючи на те, що в подальшому у засудженого були заохочення, але ж шляхом їх отримання ОСОБА_3 забезпечив лише видимість свого виправлення, а надана адміністрацією колонії характеристика не відповідає матеріалам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу засуджений ОСОБА_3 просить ухвалу суду залишити без змін. Просить врахувати, що він став на шлях виправлення. Вважає безпідставними посилання апелянта на наявність у нього доган у 2011 році.
Задовольняючи подання начальника виправної колонії про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, суд зазначив, що засуджений відбув ? призначеного покарання та своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки зарекомендував себе позитивно, до праці ставиться сумлінно, вимог режиму утримання не порушує, має заохочення від адміністрації колонії.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення засудженого ОСОБА_3, який просив залишити ухвалу суду без змін, пояснення представника ВК-93 про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, вивчивши матеріали, додані до подання, та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що засуджений за вироком суду від 08.07.2010 року відбуває покарання з 26.09.2009 року, невідбута частина покарання складає 11 місяців 15 днів, тобто станом на день розгляду справи фактично відбув ? призначеного покарання.
Суд також послався на позитивну характеристику засудженого, згідно якій ОСОБА_3 характеризується позитивно, до праці ставиться сумлінно, вимог режиму утримання не порушує, має заохочення від адміністрації колонії.
Як вбачається з характеристики та довідки про заохочення та стягнення, засуджений ОСОБА_3 хоча і мав догани, які накладені на нього 25.06.2010 року, 11.02.2011 року, 18.02.2011 року та 05.04.2011 року, але ж відповідно до вимог ч.14 ст. 135 КВК України засудженого слід визнати таким , що не має стягнення.
Тобто, позбавлені підстав доводи апелянта про наявність у ОСОБА_3 стягнень, які перешкоджають вирішенню питання про його умовно-дострокове звільнення.
В той же час, згідно характеристики, ОСОБА_3 після отримання стягнень в період 2010-2011 років належним чином відреагував на виховні заходи та дотримувався встановленого режиму утримання, мав неодноразові заохочення за добросовісне відношення до наданих йому доручень (від 20.07.2012, 03.10.2012, 27.02.2013 та 15.05.2013 року), та своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Немає підстав вважати характеристику стосовно засудженого такою, що не відповідає дійсності, про що стверджує апелянт, оскільки характеристика затверджена начальником Казанківської ВК-93 за місцем відбування покарання засудженого, та відповідає довідці про наявність у засудженого як заохочень, так і стягнень.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що засуджений ОСОБА_3 своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому відповідно до вимог ч.2 ст. 81 КК України обгрунтовано задовольнив подання начальника виправної колонії.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає подану прокурором апеляційну скаргу безпідставною, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Казанківського району прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2013 року, якою ОСОБА_3, умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 11 місяців 15 днів, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає, є остаточною та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуюча:
Судді: