Справа № 2-1540/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі

головуючого суддіОлійник В.М.,

при секретаріАндрусишин Н.Т., Плясулі О.В.,

за участю позивачаОСОБА_5,

представників позивачаадвоката Свистун Г.В., ОСОБА_3,

представника відповідачаадвоката Кізіми В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договорами позики, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Свистун Г.В. в інтересах позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договорами позики, в обґрунтування заявлених вимог, вказав, що ОСОБА_5 11 лютого 2009 року та 16 березня 2010 року уклав з ОСОБА_6 договори позики, позичивши йому 38000 доларів США (що становить станом на 28.12.2010р. відповідно до курсу НБУ 302480,00 грн.) та 101301 доларів США (що становить станом на 28.12.2010р. відповідно до курсу НБУ 806355,96 грн.), що підтверджується розписками, написаними відповідачем. Згідно цих розписок строк повернення зазначених вище сум визначений не був. У відповідності до ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Цивільним кодексом України момент припинення виконання зобов'язання визначається відповідно до ст.545 ЦК України, згідно якої, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Невиконання боржником - відповідачем свого зобов'язання за договорами позики підтверджується наявністю у позивача боргових документів - оригіналів договорів позики від 11.02.2009 року та від 16.03.2010 року. Позивач неодноразово звертався в усній формі до відповідача з вимогою повернути борг, але боржник відмовляється виконати своє зобов'язання за договором позики, пояснюючи свою відмову відсутністю грошових коштів. 24 листопада 2010 року ОСОБА_3 в інтересах позивача звернувся з письмовою вимогою до відповідача, в якій вимагав від нього виконати свій борговий обов'язок у семиденний строк. Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не повернув борг у строк до 01 грудня 2010 року, як було зазначено у вимозі, тим самим порушивши своє зобов'язання, передбачене розписками, позивач, будучи кредитором, відповідно до вищезазначених норм законодавства, вправі вимагати від відповідача повернення сум боргу. Проте, не повертаючи позивачу борг, боржник порушує, таким чином, право власності позивача на грошові кошти в розмірі сум боргу, адже починаючи з 02.12.2010 року, тобто з першого дня прострочення виконання зобов'язання, відповідач незаконно здійснює володіння, користування та розпорядження грошовими коштами, позиченими у позивача та належними йому на праві власності, тобто відповідач являється недобросовісним набувачем (володільцем) грошових сум в розмірі 302480,00 грн. і 806355,96 грн. відповідно. Окрім іншого, позивач зазнав збитків, у зв'язку з тим, що для підготовки матеріалів для звернення з позовом до суду і подальшого представлення його інтересів в суді він був вимушений звернутися по правову допомогу до адвоката, послуги якого обійшлися йому в 5000 грн.

Тому на підставі вищевикладеного представник позивача в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 11.02.2009 року - 302480,00 грн., за договором позики від 16.03.2010 року - 806355,96 грн.; судові витрати по сплаті державного мита - 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.; витрати по оплаті правової допомоги - 5000 грн.

Позивач в судовому засіданні доводи, викладені в позові, підтримав повністю, просив заявлені вимоги задовольнити, також пояснив, що передача грошей була в банку де відповідач був керуючим. Кошти передавались в доларах США. Поміж іншими грошима була передана і купюра в 1 долар США. Щоб перевіряли справжність купюр, не бачив. Він не отримував від відповідача щомісячних відсотків. Відповідачу він довіряв, знав його багато років, дружив з його сином. Грошові кошти передавались саме відповідачу. Відповідач обіцяв повернути кошти, але нічого не повернув. Він був присутній при написанні розписок. При ньому ніяких виправлень до цифри «8» у розписку не вносилось, він також нічого не виправляв. Він у батьків брав кошти в борг, приблизно 10000 доларів, вони входять у сукупність 101301 доларів США. За усною домовленістю відповідач повинен був повернути грошові кошти за першою вимогою. В 2010 році за проханням ОСОБА_6 він позичив йому ще коштів. На той час відносини між ними були довірливими, тому він тоді не придав значення словам, які були написані в розписці, а саме: «на зберігання». Він не міг передбачити, що ОСОБА_6 не поверне йому кошти, які він позичив, так як цілковито довіряв ОСОБА_6, тому і не звертався до фахівців, щоб написати розписку чи скласти договір.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи, викладені в позові, підтримав повністю, просив заявлені вимоги задовольнити та пояснив, грошові кошти передавав його син, в якій валюті передавав йому невідомо, передача коштів здійснювалась в приміщенні банку. В розписку від 11.02.2009 року його син ніякі виправлення не вносив. Приблизно 14 років тому, сім'я відповідача переїхала з м.Уфа до м.Лисичанська. Вони стали сусідами, спілкувалися, приятелювали. Пізніше відповідач почав працювати в держказначействі, а згодом в «Індустріал банку». Пізніше ОСОБА_6 став працювати в «Укрексімбанку» разом з касиром. Позивач на той час працював заступником голови профспілки заводу «Пролетарий», приятелював з сином відповідача. Рахунок профспілки був відкритий в «Укрексімбанку». Син позичив відповідачу за його проханням кошти, частина яких була від продажу квартири та машини. Пізніше, після того, як кошти були позичені, син відповідача говорив по сплату якихось відсотків. Чи отримував позивач будь-яку вигоду з цього, йому не відомо. Відповідач брав кошти в борг, чому в розписці зазначено «на зберігання» йому невідомо. Відносини між позивачем та відповідачем були довірчі. Можливо, якщо б відповідача не підстрелили та він не став інвалідом спору і не було.

Представник позивача адвокат Свистун Г.В. в судовому засіданні доводи, викладені в позові, підтримав повністю, просив заявлені вимоги задовольнити надав пояснення аналогічні тим, що містяться в позовній заяві та пояснив, що розписки складено юридично не грамотно, оскільки позивач своєчасно не звернувся до юриста. В розписках малося на увазі позика з виплатою щомісячних відсотків, а не зберігання, оскільки недоцільно просто зберігати грошові кошти не отримуючи від цього будь-якого зиску.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. Раніше відповідач в судовому засіданні пояснив, що ніяких грошових коштів він у позивача не брав та розписок не писав.

Представник відповідача, адвокат Кізіма В.В. в судовому засіданні позов не визнав повністю, пояснив, що навіть після проведення експертизи позиція відповідача не змінилася, ОСОБА_6 грошові кошти у ОСОБА_5 не брав, розписки не писав. Надані суду розписки не є підтвердженням існування у відповідача по відношенню до позивача боргових обов'язків, тому вважав, що на даний момент відсутні правові підстави для задоволення позову, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:…3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно ст.1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України «договір позики укладається у письмовій формі…». Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника…, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми…»

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти у такій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розписки від 11.02.2009 року відповідач ОСОБА_6 отримав від позивача ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 38000 доларів США.

Відповідно до розписки від 16.03.2010 року відповідач ОСОБА_6 отримав на зберігання від позивача ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 101301 доларів США.

Таким чином зобов'язання відповідач перед позивачем не виконав про що свідчить наявність у позивача боргових документів - оригіналів розписок від 11.02.2009 року та від 16.03.2012 року.

У відповідності до висновку експерта комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів №4317/02 № 4318/03 складеного 09.01.2013 року «1. Рукописний текст, який починається і, відповідно, закінчується словами: «Я, ОСОБА_6, получил ...»«... 11 февраля 2009 г. ОСОБА_6», крім цифри «8» в цифровому запису «38», - в розписці від 11.02.2009 р.,- виконаний ОСОБА_6.

2. Рукописний текст, який починається і, відповідно, закінчується словами: «Я, ОСОБА_6, получил ...» «... доллар США 16.03.2010» - в розписці від 16.03.2010 p., - виконаний ОСОБА_6 з перекручуванням деяких ознак свого почерку.

3. Підписи від імені ОСОБА_6 в: розписці від 11.02.2009 p., розташований в рядку: «11 февраля 2009 г. ... ОСОБА_6», розписці від 16.03.2010 p., розташований в рядку: «... 16.03.2010», - виконані ОСОБА_6.

Ознак попередньої технічної підготовки при виконанні вказаних підписів від імені ОСОБА_6 не встановлено.

4. Цифра «8» в цифровому запису «38» в рукописному тексті, який починається і, відповідно, закінчується словами: «Я, ОСОБА_6, получил ...» «... 11 февраля 2009 г. ОСОБА_6» - в розписці від 11.02.2009 p., - непридатна для вирішення ідентифікаційного завдання».

Відповідно до наданої суду представником позивача роздруківки з офіційного сайту НБУ, офіційний курс гривні до 100 доларів США станом на 28.12.2010 року (тобто на день підписання позову) склав 796,11 грн. Крім того станом на 29.12.2010 року (тобто на день подання позову) курс також складав 796,11 грн. за 100 доларів США.

Таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем за борговими документами складає 38000 доларів США * 7,96 грн. = 302480,00 грн. (у відповідності до розписки від 11.02.2009 року) та 101301 доларів США * 7,96 грн. = 806355,96 грн. (у відповідності до розписки від 16.03.2010 року.

Відповідно до наданої суду заяви від 24.11.2010 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 вимагав повернення грошових коштів від відповідача ОСОБА_6 в строк до 01.12.2010 року. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач особисто отримав вказану заяву.

Відповідно до наданих суду копій заяв від 20.11.2010 року та 22.11.2010 року на ім'я начальника Сєвєродонецького МВ УМВС Пасічник Ю.В., позивач ОСОБА_5 просив притягнути відповідача ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за шахрайство.

Постановою від 16.09.2010 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст.ст.115, 120 було відмовлено. Крім того, зміст постанови підтверджує наявність деяких фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем, а також висновок експерта комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів спростовує позицію відповідача відносно того, що він розписки від 11.02.2009 року та від 16.03.2012 року не писав, не підписував та грошей не позичав. Щодо непридатності для вирішення ідентифікаційного завдання цифри «8» в цифровому запису «38» в розписці від 11.02.2009 pоку, суд вказане не приймає до уваги, оскільки далі за текстом прописом в дужках вказано "тридцать восемь тысяч".

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з відповідача у відповідності до ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені і документально підтверджені судові витрати, які у відповідності до наданих квитанцій складають 1700,00 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207-209, 509, 526, 530, 533, 625, 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 11, 27, 79, 84, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договорами позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 11.02.2009 року у розмірі 302480,00 грн., за договором позики від 16.03.2010 року у розмірі 806355,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі, а саме: державне мито у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Олійник