Справа № 22ц-277                                          Головуючий у 1 інст. - Морозов О.Б.

Доповідач - Хромець Н.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Хромець Н.С.

Суддів - Острянського В.І., Смаглюк Р.І.

При секретарі - Мехед Т.О.

З участю прокурора Козакової І.М., законного представника позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника органу опіки і піклування Ципуринди О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2006 року у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

встановив:

У липні 2006 року заступник прокурора Чернігівської області заявив позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 18 травня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу з тих підстав, що на час укладення цього правочину ОСОБА_5, внаслідок стану здоров'я, не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними і самостійно реалізувати права та свободи громадянина, та застосувати двосторонню реституцію.

Законний представник позивачки ОСОБА_1, яка вступила в справу після призначення її опікуном, над визнаною недієздатною рішенням суду від 06 жовтня 2006 p. (а.с.36) ОСОБА_5, підтримала позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним, але вважала, що грошей за продану квартиру ОСОБА_5 від покупців не отримувала.

Відповідачка позов не визнала, пояснивши, що квартиру у ОСОБА_5 вона купила за пропозицією останньої, заплатила їй гроші за оцінкою бюро технічної інвентаризації і вказувала на те, що не спостерігала у ОСОБА_5 неадекватної поведінки.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2006 року позов задоволено, договір купівлі-продажу квартири визнано недійсним, застосовано двосторонню реституцію і зобов'язано відповідачку повернути у власність ОСОБА_5 квартиру, а ОСОБА_5 зобов'язано повернути відповідачці 19768 грн., отриманих згідно договору купівлі-продажу квартири. З відповідачки на користь держави судом стягнуто 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь територіального управління ДСА України у Чернігівській області.

В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_5 просить рішення місцевого суду в частині застосування двосторонньої реституції скасувати та не зобов'язувати ОСОБА_5 повертати ОСОБА_3 19768 грн., посилаючись на те, що доказів про факт передачі грошей від ОСОБА_3 до ОСОБА_5 не було здобуто.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по його суті, в тому числі і в частині застосування двосторонньої реституції, є законним і обґрунтованим. Враховуючи положення ч.2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що рішенні суду в частині стягнення судових витрат належить змінити, оскільки воно не відповідає вимогам ст.ст. 80, 81 ЦПК України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито" та розмірам витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року.

Посилання апелянта на недоведеність факту передачі грошей від покупця до продавця за договором купівлі-продажу від 18 травня 2005 року не можуть бути підставою для скасування судового рішення в частині застосування двосторонньої реституції з наступних підстав. Правові наслідки визнання недійсним правочину ст. 225 ЦК України, на підставі якої заявлено позов і відповідно до якої позов задоволено, не встановлює. Це означає, що застосуванню підлягають загальні правила ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою кожна із сторін зобов'язана повернути іншій все, що одержане на виконання цього правочину. Судом обґрунтовано застосована ч.1 ст. 216 ЦК України, оскільки в самому договорі зазначено про отримання грошей продавцем квартири (а.с. 4) і ця

2

обставина узгоджується з показаннями свідків, які допитані в порядку, передбаченому чинним Цивільним процесуальним кодексом України. Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Позов, заявлений прокурором, містив вимогу про застосування двосторонньої реституції і в ході судового провадження не змінювався.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції зобов'язаний був стягнути з відповідачки судовий збір на користь держави у розмірі, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито". В порушення положень п.п.а п.1 ч.1 ст. 3 Декрету суд стягнув судовий збір у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у той час, як згідно із зазначеною нормою Декрету, змістом п.9 ч.1 ст.80 ЦПК України та відповідно ., до роз'яснень, викладених у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", позови про визнання угод (правочинів) недійсними оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою. Угодою, яка була предметом спору по даній справі, обумовлена сума 19 768 грн., один відсоток з якої становить 197 грн. 68 коп. і саме цю суму судового збору належить стягнути з відповідачки на користь держави.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року при розгляді справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру, якою є і дана справа, сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а не у сумі 7 грн. 50 коп., як зазначив у рішенні суд першої інстанції.

Судом, в порушення вимог ст. 88 ЦПК України, не вирішене питання про відшкодування комунальному лікувально-профілактичному закладу витрат на проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 Згідно з даними рахунку НОМЕР_1 витрати, пов'язані з проведенням експертизи, становлять 793 грн. 50 коп. (а.с.32-33) і, відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, цю суму належить стягнути з відповідачки на користь Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, де проводилась експертиза згідно з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2006 р.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 79, п.9 ч.1 ст.80, 81, ч.2 ст. 86, ч.2 і ч.3 ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2006 року змінити  в  частині  вирішення  питання  про  стягнення  судових  витрат.

З

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 197 (сто дев'яносто сім) грн. 68 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області ЗО (тридцять) грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" (14005,м. Чернігів, вул. Щорса, 3, рахунок № 35422002001735 УДК в Чернігівській області, код 0200676, МФО 853592) 793 (сімсот дев'яносто три) грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з проведенням амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду від 08 грудня 2006 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:                                                           Судді: 

4