Справа № 22ц-293                                          Головуючий у 1 інст. - Хандога В. В.

Доповідач - Хромець Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Хромець Н.С. Суддів - Острянського В.І., Смаглюк Р.І. При секретарі - Мехед Т.О. З участю позивача, відповідача, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 її брата ОСОБА_4, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_4. Ніжинською міською державною нотаріальною конторою, визнання позивача спадкоємцем за законом, поновлення строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно , а саме квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необгрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неправильність оцінки судом доказів та неправильне застосування норм матеріального права. На думку апелянта суд безпідставно не застосував ст. 1224 ЦК України та не задовольнив позов про усунення відповідача від права на спадкування у зв'язку з тим, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві і ці обставини в суді доведені. Крім того, позивач наполягає на тому, що він є спадкоємцем п'ятої черги, відповідно до норм ст. 1265 ЦК України, здійснював догляд за тяжко хворим і безпорадним спадкодавцем і тому, на підставі ст. 1259 ч.2 ЦК України, суду належало змінити черговість спадкування і визнати його спадкоємцем, але суд зробив невірний висновок про те, що позивач взагалі не є спадкоємцем за законом.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався на те, що жоден з доводів позивача на підтвердження його права на спадкування після смерті ОСОБА_5 не може бути задоволений відповідно до вимог норм спадкового законодавства. Судом правильно визначено, що згідно з нормами ч.3 ст. 1266 ЦК України позивач не є спадкоємцем покійної ОСОБА_5 за законом, оскільки племінники спадкодавця, яким вважає себе позивач, спадкують лише за правом представлення, тобто у випадку, коли їх батьки на час відкриття спадщини померли. Суд правильно встановив, що позивач не є спадкоємцем за законом, оскільки жива його мати - двоюрідна сестра спадкодавця. Посилання апелянта на ст. 1265 ЦК України не дають підстав для визнання його спадкоємцем за законом, оскільки дана норма закону лише визначає коло осіб, які можуть бути спадкоємцями, а порядок спадкування встановлено іншими нормами, зокрема ст. 1266 ЦК України, яка цілком обґрунтовано і правильно застосована судом першої інстанції.

Зважаючи на те, що позивач не є спадкоємцем померлої ОСОБА_5 за законом, інші його вимоги також задоволені бути не можуть. Доводи апелянта про те, що він протягом тривалого часу опікувався та надавав допомогу спадкодавцеві не мають у даному випадку правового значення, оскільки, як вже зазначалось вище, позивач не є спадкоємцем за законом.

Та обставина, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування, не дав оцінки доводам позивача про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яка була у безпорадному стані, відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Зміни до апеляційної скарги, висловлені в судовому засіданні апеляційного суду, які полягають у вимозі направити справу на новий розгляд у зв'язку з розглядом у суді першої інстанції без участі Ніжинської державної нотаріальної контори, також не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Відсутність у судових засіданнях представника нотаріальної контори не вплинула

2

на правильність вирішення спору по його суті. Крім того, зміни доводів і вимог апеляційної скарги зроблені поза строками, встановленими ч.І ст. 300 ЦПК України лише в судовому засіданні апеляційного суду.

Керуючись   ст.ст.   303,   307,   308,   313-315,   317,   319   ЦПК   України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:

З