Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 -6518/ 2006р. Головуючий у 1 інстанції: Галушкова Н.В.
Суддя-доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Онищенка Е.А.
Кримської О.М.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КСП „Колос" Мелітопольської районної державної адміністрації, Семенівської сільської рада про спонукання до видачі державного акту на право власності на землю, визнання недійсним розпорядження голови районної державної адміністрації відІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1, зустрічним позовом Мелітопольської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай), -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2005 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КСП "Колос", Мелітопольської районної державної адміністрації, Семенівської сільської ради про спонукання до видачі державного акту про право власності на землю.
Зазначала, що являлась членом КСП „Колос", у 1997 році отримала право на земельну частку (пай), про що був виданий відповідний сертифікат.
Посилаючись на те, що відповідачі відмовляють їй у видачі державного акту про право власності на земельну ділянку, просила про задоволення позову.
У січні 2006 року доповнила позов вимогами про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації НОМЕР_1 відІНФОРМАЦІЯ_1 року, яким раніше затверджений розмір земельного паю в КСП „Колос" 6,15 умовних кадастрових гектарів, вартістю 25939 грн., зменшений до 4, 54 умовних кадастрових гектарів, вартістю 19 113 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що згоди на вилучення у неї частини земельної ділянки
не давала.
Заперечуючи проти позову, у грудні 2005 року Мелітопольська районна державна адміністрація звернулася до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання частково недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай).
Зазначала, що 15.11.1993 року КСП „Колос" отримало державний акт на право колективної власності на землю, проте до доданого до нього списку членів КСП, які мали право на земельну частку (пай), не були включені 422 члена підприємства.
З метою поновлення права на земельну частку (пай) 422 колишній членів КСП „Колос" був складений додатковий список і проведений новий розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру.
Новий розрахунок розміру і вартості земельної частки був затверджений відповідним рішенням Мелітопольської районної ради 27 листопада 2003 року, про що районна державна адміністрація постановила розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_3 рокуНОМЕР_1.
Посилаючись на те, щоОСОБА_1 відмовляється від внесення зміни в сертифікат НОМЕР_2, виданий їй ІНФОРМАЦІЯ_2 року, просили визнати його недійсним в частині розміру земельної частки (паю) 6,33 в умовних кадастрових га та її вартості 26770 грн. і визнати її право на земельну частку (пай) в розмірі 4,54 в умовних кадастрових га, вартістю 19113 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов Мелітопольської районної державної адміністрації задоволено. Визнано сертифікат НОМЕР_2, виданий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в частині розміру земельної чистки (паю) 6,33 умовних кадастрових га та її вартості 26770 грн.-недійсним.
Визнано право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) в розмірі 4,54 умовних кадастрових га, вартістю 191 13 грн.
Зобов'язано Мелітопольську районну державну адміністрацію видати сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 4,54 умовних кадастрових га, вартістю 19113 грн. та державний акт на землю в розмірі 4,54 умовних кадастрових га на підставі нового сертифікату в розмірі 4,54 вартістю 19113 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду,ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству окремо приймається районною державною адміністрацією.
Судом першої інстанції установлено, що позивачеві у 1997 році виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „Колос", розміром 6,33 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Мелітопольської райдержадміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_4 року НОМЕР_3 р (а.с.4).
Проте зазначене рішення було прийнято райдержадміністрацією в порушення пунктів 4,
5 вищезазначеного Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95, оскільки в список осіб, які мають право на земельну частку (пай) на землі КСП „Колос", не було включено понад 400 осіб, у зв'язку з чим воно було скасовано рішеннями Мелітопольської районної ради від ІНФОРМАЦІЯ_6 р. НОМЕР_5і від ІНФОРМАЦІЯ_5року НОМЕР_4 (а.с.7, 8).
З метою захисту порушених прав членів КСП розпорядженням голови районної державної адміністрації відІНФОРМАЦІЯ_7 рокуНОМЕР_6 була створена комісія для уточнення списків членів КСП і обчислення розмірів земельної частки (а.с. 126-129).
За результатами роботи комісії були складені додаткові списки і визначені розміри земельної частки (паю), які затвердженні розпорядженням голови районної державної адміністрації відІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 (а.с. 9).
Зазначене розпорядження прийняте уповноваженою особою в межах її компетенції і не суперечить вимогам ст.25 п.12 розділу X „Перехідних положень" Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720 /95.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір земельної частки в сертифікаті позивача визначений з порушенням чинного законодавства і відмовив їй у позові про видачу державного акту на підставі цього сертифікату. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив зустрічний позов районної державної адміністрації, визнав частково незаконним сертифікат щодо розміру і вартості земельної частки (паю) і визнав за ОСОБА_1право на земельну частку (пай) в розмірі, встановленому вищевказаним розпорядженням відІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Доводи апеляційної скарги про вилучення у позивача частини земельної ділянки без її згоди і порушення відповідачем її права власності на землю не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.81 ч. 1 п. г ЗК України право власності на землю у громадян виникає на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Оскільки в натурі (на місцевості) належний позивачеві земельний пай не виділявся, право власності на землю остання не набула, а тому про вилучення частини земельної ділянки в розумінні ст.ст. 140-149 ЗК не йдеться.
Виходячи з установлених законодавством умов набуття права на земельну частку і надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким неправильно було визначено розмір земельної частки або земельна ділянка була неправомірно одержана у власність.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права безпідставні.
Зважаючи на те, що між сторонами виник не публічний спір, а земельний спір про розмір земельної частки і про виділення її в натурі, який відповідно до ст.15 ЦПК України підвідомчий суду загальної юрисдикції, суд першої інстанції правильно розглянув його за правилами цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або про порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Разом з тим, задовольняючи позов райдержадміністрації і покладаючи на неї обов'язок видати ОСОБА_1 новий сертифікат і державний акт про право власності на землю, суд вийшов за межі позовних вимог, заявлених у зустрічному позові.
Оскільки вимоги про спонукання до видачі сертифікату і державного акту про право власності на землю райдержадміністрація не заявляла, не заперечує проти їх видачі після уточнення: розміру земельного паю, покладання на відповідача такого обв'язку судовим рішенням суперечить вимогам ч.1 ст.11 ЦПК України. А тому в зазначеній частині судове рішення підлягає уточненню, вказівка про покладання на райдержадмністрацію обов'язку по видачі сертифікату і державного акту про право власності на землю - виключенню із його
резолютивної частини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2006 року по цій справі уточнити.
Виключити із резолютивної частини рішення вказівку про покладання на Мелітопольську районну державну адміністрацію видати Рощіній М.В. сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 4,54 умовних кадастрових га, вартістю 19113 грн. та державний акт на землю в розмірі 4,54 умовних кадастрових га на підставі нового сертифікату в розмірі 4,54 вартістю 19113 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.