ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року № 826/8453/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича

про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончаров С.І., відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 42470 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «УФС», яке оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року;

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 42470 від 27.06.2014;

- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.06.2014 між ним та ПАТ «КБ «УФС» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 42470.

Позивачем були виконані зобов'язання по депозитному договору в повному обсязі та внесено на відповідний рахунок Банку грошові кошти в сумі 185 500,00 грн., на строк до 01.08.2014, проте, по закінченню вказаного строку кошти не були повернені, в т.ч. не сплачені відсотки.

В подальшому, позивачу стало відомо про визнання нікчемним вказаного договору без наявності правових на те підстав, а отже, відповідачем 2, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до повного переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 42470 від 27.06.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 подав заперечення, в яких зазначає про те, що в наданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС» інформація про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була відсутня, у зв'язку з чим дані щодо нього не могли бути враховані при складанні Загального реєстру вкладників.

В наданих запереченнях, представник відповідача 1 просив в задоволенні позову повністю відмовити.

Представник відповідача 2 подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач є такою особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак вказана особа правомірно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.

Окрім цього, представник відповідача 2 зазначає, що оскільки правочини та внесення коштів на вкладний (депозитний) рахунок визнано нікчемними, то позивач не має вкладу у банку та не є вкладником банку, як наслідок грошові кошти, про які зазначено в адміністративному позові не підлягають відшкодуванню за рахунок ФГВФО, а отже й підстави для внесення позивача до повного переліку вкладників відсутні.

В наданих запереченнях на позовну заяву, представник відповідача 2 просив в задоволенні позову повністю відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 17.06.2015 представників відповідачів 1, 2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) був укладений договір № 42470 банківського вкладу (депозиту) «Планер» (далі - Договір).

Згідно із п. 1.1. Договору Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 185 500,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 01.08.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п. 1.2 вказаного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 19,75 процентів річних та складається з основної ставки за даною депозитною програмою, яка на дату укладення цього договору становить 19,75 процентів річних, та бонусу за програмою лояльності «Кожному свій бонус», діючою у Банку на момент укладення цього договору, який становить 0,00 процентів річних.

Банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок № 26308000020006.929 Вкладнику та прийняти вклад (пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору).

Відповідно до платіжного доручення № TR.56774.16780.384 від 27.06.2014, ОСОБА_1 на вказаний вкладний (депозитний) рахунок були перераховані кошти в розмірі 185 500,00 грн.

14 серпня 2014 року Постановою Правління НБУ прийнято рішення № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «УФС» і розпочато процедуру ліквідації Банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік, а саме з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Гончарова Сергія Івановича.

03 грудня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончаровим С.І. на адресу позивача було направлено лист № 001/530 яким ОСОБА_1 повідомлено, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 27.06.2014 № 42470, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Незгода з рішенням відповідача 2 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу, бездіяльністю відповідача 2 щодо невключення позивача до повного переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 42470 від 27.06.2014 та необхідність в зобов'язанні відповідача 2 подати до Фонду інформацію про позивача обумовили його на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 3 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Окрім цьому, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ вказаного Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Пунктом четвертим розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом шостим цього розділу вказаного Положення встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У той же час матеріалами справи встановлено, що 30 жовтня 2014 року Тимчасовою адміністрацією Банку видано наказ № 34 «Про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів)».

10 листопада 2014 року Тимчасовою адміністрацією Банку проведено засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, за результатами чого складено протокол. Додатком № 1 до вказаного протоколу визначено перелік правочинів, які визнані нікчемними.

18 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду видано наказ № 6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені у додатку, в тому числі і вказаний вище договір банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014 № 42470, укладений між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_1

Вказане рішення було погоджено виконавчою дирекцією Фонду від 18 листопада 2014 року за № 237/14.

Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписами ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті відповідачем 2 рішення про визнання нікчемними транзакцій та правочинів, оформленого наказом від 18 листопада 2014 року № 6, останній керувався п. 6 ч. 2 ст. 37 та ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

З заперечень представника відповідача 2 встановлено, що підставою для визнання правочину позивача нікчемним став п. 7 ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Проте, суд з такими доводами погодитись не може, оскільки умови вказаного вище договору банківського вкладу (депозиту), укладеного з позивачем, не містять в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд зазначає, що доводи відповідача 2, викладені в запереченнях на позовну заяву щодо отримання певних переваг перед іншими вкладниками стосуються не позивача, а іншої особи, а відтак, не можуть бути враховані при вирішенні даної справи.

При цьому, належних та допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача та його обізнаність щодо можливих неправомірних дій особи, на яку вказує відповідач 2 суду останнім надано не було.

Таким чином, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем 2 рішення, оформленого наказом «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_1 від 27.06.2014 № 42470, у зв'язку з чим вказане рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 42470 від 27.06.2014, суд зазначає, що вона є необґрунтованою та в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки відповідачем 2 на час існування спірних правовідносин було прийнято рішення про визнання нікчемними транзакцій та правочинів, що виключає можливість включення позивача до повного переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 42470 від 27.06.2014.

Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Діючими нормативно-правовими актами не передбачено, після складання Переліку вкладників, функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку вкладників.

У той же час, пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд дійшов до висновку про те, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розділу ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача 2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 48,72 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 42470 від 27 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», яке оформлене наказом № 6 від 18 листопада 2014 року.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 48,72 грн. (сорок вісім гривень 72 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко