Справа №10-24/11 10.02.2011 10.02.2011 10.02.2011
Справа № 10-24-2011 р. Головуюча суду 1інстанції
Категорія: запобіжний захід ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду
ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів Губи О.О., Маркової Т.О.
за участю прокурора Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляцією ст. помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_3 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2011 р., якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
ОСОБА_4, 20.10.1974 р.
народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в таємному викраденні майна, яке належить Заєць, з проникненням в житло – в квартиру АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_5: 22.01.2011 р. (точну дату встановити неможливо) - на суму 800 грн. та 23.01.2011 р., приблизно о 18 год. - на суму 500 грн.
27.01.2011 р. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 115 КПК України і йому пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.
Постановою судді Ленінського району м. Миколаєва від 28.01.2011 р. продовжено затримання обвинуваченого до 10 діб.
Прийнявши рішення про відмову в обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, суд в постанові від 04.02.2011 р. зазначив, що ОСОБА_4 не судимий, має місце постійного проживання в м. Миколаєві, де тривалий час (з 2001 р.) мешкає з цивільною дружиною та її дочкою, характеризується позитивно. Суд також вказав на відсутність в справі даних, які б підтвердили, що ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність, ухилитися від слідства та суду.
В апеляції прокурор просить постанову судді скасувати, направити подання слідчого на новий судовий розгляд. Посилається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Докладно наводить дані з приводу притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за останні 5 років. Вказує, що ОСОБА_4 є побутовим правопорушником, позбавлений батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дитини, характеризується органами міліції посередньо за місцем проживання. Наводить дані щодо звільнення ОСОБА_4 Корабельним районним судом м. Миколаєва 18.12.2006 р. від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та щодо засудження його за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.09.2007 р. за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вказує, що ОСОБА_4 за даними трудової книжки не працює з 1998 р. та не встановлено джерело його існування. Тому апелянт вважає обвинуваченого схильним до вчинення злочинів та що, перебуваючи на волі, він буде порушувати покладені на нього процесуальні обов’язки, здатен перешкоджати встановленню істини у справи, продовжувати злочинну діяльність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи та справи стосовно запобіжного заходу, обговоривши апеляцію, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.148, 150 КПК України сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не є підставою для обрання запобіжного заходу, а є однією з обставин, яка враховуються при обранні запобіжного заходу нарівні з даними, що характеризують особу.
Тому суддею обґрунтовано врахована сукупність даних про особу ОСОБА_4, які встановлені за матеріалами кримінальної справи та додатково в судовому засіданні. З цих даних вбачається, що у обвинуваченого є сім’я, оскільки він тривалий час (с 2001 р.) мешкає з цивільною дружиною та з її неповнолітньою дочкою в кімнаті гуртожитку і з цього часу має там місце постійного перебування, характеризується за місцем проживання позитивно, є не судимим в силу ст. 89 КК України. З характеристики також видно, що протягом 2006-2010 р.р. ОСОБА_4 працював будівельником на різних об’єктах, тобто має суспільно-корисні зв’язки.
Ці дані про особу обвинуваченого є вагомими і їх не спростовують дані, які наводить апелянт.
Конкретних відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність, ухилятися від слідства та суду, а ні в поданні слідчого, а ні в апеляції прокурора, не наведено. Тому це твердження прокурора в апеляції є лише припущенням.
Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 вину у вчинені злочину визнав повністю, що спростовує й твердження апелянта стосовно того, що обвинувачений може перешкоджати встановленню істини у справі.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суддею не порушені вимоги ст.ст.148,150,165-2 КПК України при розгляді подання слідчого, погодженого з прокурором, стосовно запобіжного заходу ОСОБА_4 Тому немає підстав для скасування постанови судді.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2011 р. у відношенні ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_3 – без задоволення.
Головуюча:
судді: