Справа №11-666/11 20.10.2011 20.10.2011 20.10.2011
Справа № 11-666-2011 р. Головуючий суду 1 інстанції Категорія: 309 ч.1 ОСОБА_1
КК України Доповідач апеляційного суду
ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів Губи О.О., Міняйла М.П.
при секретарі Рябеженко А.А.
за участю прокурора Гаврилка А.А.
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 серпня 2011 р., яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
засуджено за ст. 309 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1рік.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України на нього покладені обов’язки не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації в зазначеній інспекції.
Також вирішено питання про речові докази у справі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 05.03.2011 р., приблизно о 11 год., біля будинку № 74 по вул. Фрунзе в м. Миколаєві, незаконно придбав у невстановленої особи медичний шприць з особливо небезпечним наркотичним засобом – ацетильованим опієм у обсязі не менш 0,8 мл (в перерахунку на суху речовину 0,031 гр.), який незаконно зберігав при собі для власного вживання.
Цього ж дня, приблизно о 11 год. 20 хв., знаходячись у громадському місці на Центральному ринку, ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою, у зв’язку з чим був затриманий працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення та доставлений до Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області. Там, під час його особистого догляду виявлений в кишені куртки зазначений наркотичний засіб, який він зберігав для особистого вживання.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати через неправильне застосування судом кримінального закону та звільнити його на підставі ч.4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ст. 309 ч.1 КК України.
Посилається, що після порушення кримінальної справи добровільно звернувся до Миколаївського обласного наркологічного диспансеру та проходив курс лікування від наркотичної залежності за програмою замісної підтримуючої терапії. Зазначає, що згідно наказу МОЗ України № 645 від 10.11.2008 р. замісна підтримуюча терапія є найбільш ефективним засобом фармакологічного лікування із синдромом залежності від опіоїдів. Вказує, що така ж терапія передбачена для лікування від наркоманії Загальнодержавною програмою забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції за законом України № 1026-У1 від 19.02.2009 р. та гарантована законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (в редакції закону від 23.12.2010 р. № 2861-У1).
Вказує на наявність в матеріалах кримінальної справи відповідних документів з приводу його лікування від наркоманії, які, на думку апелянта, суд не врахував та розглянув справу з обвинувальним ухилом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи і додатково надані в апеляційну інстанцію, провівши частково судове слідство, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена обсягом доказів, досліджених судом в порядку ст. 299 КПК України і апелянтом не оспорюється.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З протоколу судового засідання від 04.08.2011 р. вбачається, що засуджений ОСОБА_3 звертався до суду з клопотанням про закриття кримінальної справи, посилаючись на проходження ним лікування від наркоманії та надавши документи з цього приводу. Дане клопотання, яке не було підтримано захисником ОСОБА_4, а потім й самим засудженим, судом залишено без розгляду.
Проте, передбачена ч. 4 ст. 309 КК України спеціальна підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності, зобов’язує суд здійснити таке звільнення за умови наявності всіх означених конкретною нормою обставин.
Суд, не досліджуючи означені обставини та додатково надані засудженим документи з цього приводу, лише приєднав ці документи до матеріалів кримінальної справи, ухилившись у такий спосіб від прийняття рішення стосовно наявності чи відсутності підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.
При проведенні частково судового слідства в апеляційній інстанції, встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Миколаївському обласному наркологічному диспансері з діагнозом «синдром залежності від опіоїдів, канабіноїдів» з 25.06.1986 р., тобто протягом 25 років (а.с.85). Вказаний діагноз підтверджений актом спеціальної медичної експертизи наркологічних експертиз № 123 від 15.04.2011 р., в якому також зазначено про стан утримання ОСОБА_3 під медичним наглядом на замісній підтримуючій терапії метадоном на час проведення експертизи та про необхідність продовження вказаної терапії із зниженням дози до повного скасування (а.с.87). Із висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається про ознаки розладу особистості ОСОБА_3 внаслідок вживання наркотичних засобів. В мотивувальній частині акту зазначено про психічний розлад у ОСОБА_3 внаслідок вживання наркотичних засобів, який не досяг глибокого ступеню вираженості (акт № 242 від 13.04.2011 р., а.с.60-62).
Наведені дані свідчать, що ОСОБА_3 є хворим на наркоманію, оскільки станом на 13.04.2011 р. при експертному дослідженні у нього виявлений психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичних засобів. Тому він підпадає під поняття «особи, хворої на наркоманію», зазначеного в ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 р. (з подальшими змінами).
Той факт, що ОСОБА_3 звернувся з приводу лікування від наркоманії після порушення у відношенні нього 12.03.2011 р. даної кримінальної справи (а.с.1), не спростовує факту добровільності його лікування, оскільки ст. 1 вищевказаного закону визначає добровільне лікування як лікування від наркоманії, що здійснюється за згодою хворого або його представника. З будь-якими іншими обставинами закон це поняття не пов’язує.
15.03.2011 р. ОСОБА_3 укладений терапевтичний контракт за програмою замісної терапії (а. с. 119). Згідно з довідкою Миколаївського обласного наркологічного диспансеру від 02.08.2011 р. (а.с.123) та довідкою цього ж лікувального закладу від 17.10.2011 р., додатково наданою в апеляційну інстанцію, ОСОБА_3 з 16.03.2011 р. по теперішній час добровільно являється пацієнтом замісної підтримуючої терапії метадоном у відділенні № 1 диспансеру. Приблизний термін його перебування на вказаній терапії від 6 місяців до кількох років.
З показань засудженого ОСОБА_3 в апеляційному суді видно, що лікувальний заклад він відвідує щодня (крім вихідних), з 16.03.2011 р. по теперішній час, утримується від вживання наркотичних засобів, має на меті вилікуватися від наркоманії за допомогою сучасної програми замісної терапії, якою скористувався вперше.
Тривалий час лікування ОСОБА_3 від наркоманії (понад 7 місяців), на думку колегії суддів, свідчить на користь його тверджень про намір вилікуватися від наркоманії. Характеризується ОСОБА_3 під час проходження лікування виключно позитивно (а.с.122).
Не є перешкодою для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України той факт, що раніше – 16.08.2005 р. він звільнявся від кримінальної відповідальності на такій же підставі, про що свідчать дані вимоги про судимість (а. с. 77), оскільки вказаний кримінальний закон не містить такої заборони.
Під час часткового судового слідства в апеляційній інстанції також не встановлено даних про те, що ОСОБА_3 намагається у такий спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності у даній кримінальній справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність всіх зазначених ч. 4 ст. 309 КК України обставин для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ст. 309 ч.1 КК України у даній кримінальній справі.
Тому вирок суду підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, з урахуванням також положень ст. 44 КК України, ст. 7 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 серпня 2011 р. у відношенні ОСОБА_3 скасувати.
На підставі ч. 4 ст. 309 КК України ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ст. 309 ч.1 КК України, а кримінальну справу закрити.
Запобіжний захід ОСОБА_3 – підписку про невиїзд, скасувати.
Речовий докази у справі: медичний шприць з наркотичним засобом (ацетильованим опієм, масою в перерахунку на суху речовину 0,0155 гр.), який зберігається в Заводському РВ ММУ УМВС в Миколаївській області – знищити.
Головуюча:
Судді :