ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 листопада 2006 р.

№ 30/110

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому за участю представників позивача: касаційну скаргу

судовому засіданні у м. Києві Бурі К.М., Угрина В.М. та представника відповідача –Іваненка Г.М. Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”

на постанову

від 21.06.2006

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 3/110

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Торгова група “Планета”

третя особа:

Приватне підприємство “Азарт”

про	розірвання договору оренди

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 12.10.2006 оголошувались перерви до 26.10.2006 та до 02.11.2006.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року відкрите акціонерне товариство “Мода-Сервіс” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Торгова група “Планета” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться на другому та третьому поверхах в правому крилі будинку побуту “Центральний”, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 3 та його звільнення шляхом примусового виселення відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство “Азарт”.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 у справі № 30/110 позов задоволено. Договір оренди відносно вищезазначеного приміщення розірвано. Відповідно до цього ж рішення відповідач підлягає виселенню з орендованої площі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано. В позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.06.2006, а рішення господарського суду першої інстанції від 16.05.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 6, 627, 652, 653, 785 ЦК України, ст.ст. 188, 291 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.11.2002 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди за № 325, згідно умов якого, з урахуванням прийнятих до нього додатків, позивач здає, а відповідач приймає в користування нежитлові приміщення загальною площею 746,9 м2, які містяться на другому та третьому поверхах у правому крилі будинку побуту “Центральний”, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ по вул. Короленко, 3. Акт приймання передачі нежилого приміщення в оренду складено та підписано сторонами 02.01.2003.

Умовами договору також було передбачено, що вартість орендної плати встановлюється з розрахунку місячної ставки вартості оренди одного квадратного метра орендованої площі в розмірі 15,86 грн., а з урахуванням податку на додану вартість - 19,03 грн. При цьому місячна вартість оренди за цим договором, з урахуванням податку на додану вартість, складає 14213,51 грн. Термін дії договору сторонами визначений з 01.01.2003 до 31.12.2015.

Судами також було встановлено, що у лютому 2006 року на замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничим підприємством “Фінансова та технічна експертиза” був здійснений розрахунок орендної плати у відповідності із зазначеним договором. Згідно цього ж звіту, орендна плата приміщення другого поверху загальною площею 388,5 м2 та третього поверху загальною площею 357,6 м2 станом на 10.02.2006 складає 181,96 грн. за м2 на місяць з урахуванням податку на додану вартість в тому числі: приміщення другого поверху загальною площею 388,5 м2 - 209,54 грн. за 1 м2 в місяць з урахуванням ПДВ; приміщення третього поверху загальною площею 357,6 м2 - 151,99 грн. за 1 м2 в місяць з урахуванням ПДВ.

У цьому зв`язку, листами від 16.02.2006 та від 27.02.2006 позивач направив відповідачу пропозицію про зміни умов договору в частині збільшення орендної плати, а листом від 20.03.2006 запропонував викласти п. 1.4 договору у такій редакції: місячна вартість по договору складає 182 грн. за м2, всього з ПДВ 135935,80 грн. Однак відповіді на вказану пропозицію позивач не отримав, у зв`язку з чим, він звернуся до суду з цим позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що при укладенні договору оренди сторони узгодили між собою всі істотні його умови. У тому числі сторони визначили розмір орендної плати та можливості її коригування з огляду на інфляційні процеси.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судами, сторони дійсно передбачили в договорі випадки коли орендна плата має змінюватись. А саме обумовили, що вартість орендної плати у розмірі 19,03 грн. ними встановлюється по 31.12.2005, після чого вона зростатиме на 8 відсотків кожні наступні два роки. Крім того, сторони передбачили, що вартість орендної плати може достроково змінюватись по письмовому погодженню сторін у випадках значного підвищення офіційного курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України, під яким слід розуміти підвищення цього курсу більш ніж на 50 відсотків.

Разом з тим апеляційний суд не прийняв до належної уваги тієї обставини, що вимоги по справі про розірвання договору оренди були заявлені позивачем на підставі ст. 652 ЦК України і залишив без будь-якої перевірки ті його пояснення, згідно яких останній по суті стверджував про те, що істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, полягає саме у суттєвому зростанні цін на оренду майна при відносно стабільному офіційному курсі долару США до національної валюти України. Що ці обставини, в силу їх об`єктивного характеру, не могли бути передбачені обома сторонами при укладанні договору, і не могли бути усунуті, після їх виникнення, зацікавленою у тому стороною, а також, що подальше виконання договору за тих же умов та за наявності істотно змінившихся обставин порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладанні цього договору.

У цьому зв`язку посилання апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не було встановлено обставин, пов`язаних із величиною цін на оренду майна, які мали місце під час укладання договору, та його ж посилання на похідну від цього неможливість дійти до висновку про наявність істотної зміни обставин, що трапилась надалі, не можуть вважатись достатніми для висновку про безпідставність позову, оскільки до з`ясування наявності зазначених обставин ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд, всупереч вимогам ст.ст. 47, 38, 43 ГПК України, не вдавались взагалі, а тим доказам, які у цьому ж зв`язку були надані позивачем, не дали ніякої оцінки.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що в них є наявними відповідні документи, які, на думку позивача, мали підтвердити обставини, пов`язані із динамікою зростання цін на оренду майна у часі, що передував зверненню позивача до суду із цим позовом.

Не з`ясувавши сукупності вищенаведених обставин, не дослідивши в повному обсязі надані по справі докази та не витребувавши, у разі такої необхідності додаткові, суди порушили вимоги ст.ст. 47, 38, 43 ГПК України, що дає підстави для скасування постановлених ними рішень з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить перевірити обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог та висунутих проти них заперечень, на підставі наданих сторонами, а також додаткового витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс” задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2006, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 у справі № 30/110 скасувати.

Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.