ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 р. | № 9/281/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді: | Поляков Б.М. Катеринчук Л.Й. (доповідач), Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 |
у справі господарського суду | № 9/281-05 Одеської області |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області |
до | Відкритого акціонерного товариства “Миколаївське”, с. Водник Жовтневого району |
про | стягнення 3323,18 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги | не з’явився |
від позивача | не з’явився |
від відповідача | не з’явився |
В С Т А Н О В И В :
У червні 2005 Управління ПФУ в Жовтневому районі Миколаївської області звернулося з позовом до ВАТ “Миколаївське” про стягнення 3323,18 грн. витрат по виплачених пільгових пенсіях за березень - червень 2005року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.08.2005 по справі №9/281/05 (суддя Філінюк І.Г.) задоволено позов Управління ПФУ в Жовтневому районі Миколаївської області до ВАТ “Миколаївське” про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 3323,18 грн., з тих мотивів, що відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач як страхувальник зобов’язаний нарахувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2005 скасовано, в позові відмовлено мотивуючи належністю спірного платежу до податкового боргу та некомпетентністю органів пенсійного фонду стягувати податкову заборгованість.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Управління ПФУ в Жовтневому районі Миколаївської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції а рішення суду першої інстанції залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України 01.11.2006 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управляння пенсійного фонду України в Миколаївському районі з підстав непідсудності спору адміністративним судам України, справу з касаційною скаргою передано до Вищого господарського суду України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів та забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, за приписами частин 1, 2, статті 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 1 січня 2005року- за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, зазначеними нормами законодавства пенсійному фонду, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій , які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (повноваження договірного характеру, а не владних управлінських функцій) .
Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 1 зазначеного закону страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
За приписами статті 2 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в редакції, чинній на 2005 рік, визначено перелік “об’єктів оподаткування” збором на обов’язкове державне пенсійне страхування серед яких для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, під переліком “об’єктів оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне страхування” законодавець розуміє перелік об’єктів (витрат), з яких справляється збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, серед яких зазначено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відтак, ці витрати за своєю правовою природою є складовою частиною збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та не є податковими платежами відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.”
Застосування в даній нормі права термінології : “об’єкт оподаткування” є наслідком невдалої юридичної техніки, яка разом з тим не змінює в цілому приналежності зазначених об’єктів до збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та не змінює в цілому природи збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, як складової частини страхового внеску, виключаючи можливість тлумачення його як податкового платежу.
Відтак, зазначені витрати не є за своєю правовою природою податковими платежами, а висновки апеляційного суду про таку приналежність, суперечать наведеним нормам законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції, Управління ПФУ в Жовтневому районі Миколаївської області звернулося з позовом до ВАТ “Миколаївське” про стягнення 3323,18 грн. витрат по виплачених пільгових пенсіях за списком № 2 за березень - червень 2005року . Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що листом 30.05.2005 № 7763/04 у зв’язку з підвищенням розміру пенсій з 12.01.2005 на підставі Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005р.” та деяких інших законодавчих актів”, підприємству було направлено повідомлення про новий розмір місячних витрат з червня 2005р. та про розмір доплати по вказаних витратах за період 12.01.2005 по 31.05.2005 на загальну суму 1549,52грн.
Отже, висновки суду першої інстанції про стягнення 3323,18 грн. не обґрунтовані розрахунком заборгованості, іншими достатніми доказами про розмір заборгованості по доплатах за виплачені пільгові пенсії та їх доставку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, з врахуванням компетенції касаційної інстанції, яка не вправі досліджувати докази та давати їм оцінку, вважає за необхідне направити справу на новий судовий розгляд, для розгляду позовних вимог у справі з врахуванням наведених норм законодавства про делегування органам пенсійного фонду компетенції щодо виплати пільгових пенсій та повноважень відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій до утворення професійних та корпоративних фондів, а також дослідження розміру фактичної заборгованості по предмету спору на момент судового розгляду та обґрунтування її належними та достатніми доказами у справі.
При новому розгляді справи судам слід прийняти до уваги наведені норми законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи прийняти рішення по предмету спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області задоволити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 та рішення Господарського суду Миколаївської області 12.09.2005 скасувати, справу № 9/281/05 направити на новий судовий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко