Справа № 2-а-23639/08/0570 Суддя 1-ї інстанції Головіна К.І.
Суддя - доповідач Гаврищук Т.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2009 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.,
суддів Яманко В.Г.,
Білак С.В.
при секретарі Білоус К.І.
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року по справі № 2-а- 23639/08/0570 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003291742/0-0329 від 25.06.2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, в якому просив визнати незаконним податкове повідомлення - рішення № 0003291742/0-0329 від 25.06.2006 року про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6175, 84 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі.
Відповідач не погодився з прийнятою постановою і подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати через порушення норм матеріального права, а саме п.7.1. ст. 7 та п.п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та у розумінні п.п. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач є членом сім'ї ОСОБА_2 першого ступеня споріднення.
17.08.2005 року державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної
контори видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач ОСОБА_1успадкував після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 4,84
умовних кадастрових гектарів, що знаходиться у КСП «Птахофабрика «Щербинівська», що належав його матері на підставі сертифікату НОМЕР_1 на право на земельну
частку (пай), виданого Костянтинівською райдержадміністрацією 08.10.1996 року, а також грошові вклади, що зберігаються в філії Ощадбанку № 2866/052 на компенсаційному рахунках НОМЕР_2-2651,80 грн. та НОМЕР_3-3347,80 грн.
Після прийняття спадщини позивач подав до Констянтинівської ОДПІ декларацію про доходи, одержані у період з 01 січня по 31 грудня 2005 року, у якій зазначив у якості доходу отриману ним у спадщину земельні частки (паї) вартістю 46352,72 грн. та грошових вкладів на компенсаційних рахунках на суму 2999,80 грн.
26.05.2006 року Костянтинівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення №
0003291742/0-0329, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів
фізичних осіб у розмірі 6175,84 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду скасувати виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.4.2.14 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 доход у вигляді вартості успадкованого майна, підлягає оподаткування у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком, згідно з нормами ст. 13 цього Закону.
За приписами п.13.1 ст.13 наведеного Закону (в редакції, чинної при отриманні позивачем спадщини) об'єктом спадщини з метою оподаткування є, у тому числі: в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
Згідно до п.п.13.2.1 в) п.13.2 ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" при отриманні спадщини у вигляді корпоративного права членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону .
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративне право - це право особи, частина якого визначена у статутному фонді (майні) господарської організації, що надає право такої особі брати участь в управлінні господарської організацією, отримання визначеної частки доходів (дивідендів) цієї організації та активів у випадку ліквідації останньої у відповідності до закону, а також інші повноваження, передбачені законом або статутними документами.
Статтею 1 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 року № 720/95 визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Частиною 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Позивач успадкував право на вказані земельні частки (паї), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельну ділянку після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.
У пункті 17 розділу 10 Земельного кодексу України зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Таким чином, право позивача на пай з точки зору оподаткованого доходу означає виключно дохід від використання даного права, а не означає право власності на землю, вартість якої визначена як об'єкт оподаткування.
Стосовно оподаткування грошових внесків з нарахованими на них відсотками, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до підпункту «д» пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до об'єктів спадщини, які оподатковуються, відносяться, в тому числі, кошти, а саме - готівкові кошти або кошти, які зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Рахунки, грошові внески, які були успадковані позивачем, були відкриті до 2 січня 1992 року. Погашення за цими рахунками не відбулося, у зв'язку з чим були відкриті компенсаційних рахунок НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що компенсаційні рахунки не є майном, належним особі та до прийняття рішення про їх виплату належать до державних коштів, а тому під об'єкт оподаткування не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року по справі № 2-а- 23639/08/0570 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003291742/0-0329 від 25.06.2006 року - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року про справі № 2-а- 23639/08/0570 - залишити без змін.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засідання 22 квітня 2009 року.
Її повний текст виготовлений 27 квітня 2009 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Яманко В.Г.
Білак С.В.