Суддя першої інстанції - Галатіна О.О.

                                                                                                           Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2009 року                                                                           справа № 2-а-30316/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Яманко В.Г.

                                  Білак С.В.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького  окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року  по справі № 2-а-30316/08 частково задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року, виходячи з встановленого відповідним законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з встановленого відповідним законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум. В решті позовних вимог - відмовлено.

            В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі                        м. Макіївки Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

            Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

         Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Скаржник просив справу розглянути без його участі.

         Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

         Позивач відноситься до категорії „діти війни”.

         Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-4 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

         Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо зобов'язання Управління проводити доплату позивачу у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007р.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача з 01.01.08р. до 22.05.08р. були відсутні правові підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

            Колегія судів вважає причини пропуску строку звернення до суду поважною, у зв'язку з чим є підстави для його поновлення. 

         Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права.  

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі                            м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького  окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року  по справі № 2-а-30316/08  - залишити без задоволення.

         Постанову Донецького  окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року  по справі № 2-а-30316/08  - залишити без змін.

                    Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у  судовому засіданні 24 квітня 2009 року.

                    Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                                   Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                                                                С.В. Білак

                                                                                                                                           В.Г. Яманко