ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 15/94/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином
від відповідача –Тертична І.М., Дзіговська Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноураїнської ОДПІ
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 25.04.2006р.
у справі № 15/94/06
за позовом ЗАТ „Південбудтранс” м. Южноураїнськ
до Южноураїнської ОДПІ
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Южноукраїнською ОДПІ здійснена планова комплексна документальна перевірка ЗАТ „Південбудтранс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2005р., за наслідками якої складено акт від 22.09.2005р. № 34/23-01/31476454, де зазначено, зокрема, про встановлення слідуючих порушень:
- п.п.3.1.3. п.3.1. ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.8.1. ст.8, ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого донараховано податку в сумі 559.21грн.;
- п.п.6.5.2. п.6.5. ст.6 вказаного Закону, що призвело до неутримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 6.54грн.;
- статтей 1, 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” за придбані, зареєстровані згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби товариство в 10-денний термін не надало до ОДПІ розрахунки суми податку за такі транспортні засоби.
На підставі вказаного акту, Южноукраїнською ОДПІ 26.09.2005р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000161702/0 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 565.75грн. та штрафної санкції по цьому податку у розмірі сумі 1131.50грн. (а.с.28);
- № 0000171702/0 про визначення суми штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів у розмірі 340.00грн. (а.с.17).
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались платником в адміністративному порядку, однак рішеннями Южноукраїнської ОДПІ від 02.11.2005р за № 7571/3-31-02-218, № 7572/3-23-06-218 залишені без змін (а.с.19-20, 30-31), після чого податковою інспекцією 02.11.2005р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000161702/1, № 0000171702/1 про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб та штрафної санкції по податку з власників транспортних засобів у сумах, що зазначені вище (а.с.16, 27).
Всі перелічені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у судовому порядку. Одночасно останній просив стягнути судові витрати, пов’язані із прибуттям до суду, в сумі 974.40грн. (а.с.73-78, 84-86, 91-109).
Заперечуючи проти задоволення позову, податкова інспекція послалась на невідповідність доводів позивача діючому законодавству (а.с.65-66).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.04.2006р.(суддя Середа О.Ф.), яка оформлена у повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України 22.05.2006р., позов задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 26.09.2005р. та від 02.11.2005р. визнані нечинними і скасовані, решту позовних вимог залишено без розгляду, з Южноукраїнської ОДПІ на користь позивача стягнуто 170грн. держмита та 236грн. судових витрат. Постанова суду мотивована тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат, пов’язаних із прибуттям до суду, то ці вимоги не прийняті судом, оскільки позивач не надав документального їх підтвердження, зазначивши, що це питання може бути вирішено в окремому судовому провадженні при наданні позивачем відповідних документів та належних доказів.
Не погодившись із постановою суду, Южноураїнською ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій остання просить її скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, розглянувши її без його участі.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, судова колегія відзначає наступне.
Донараховуючи податок з доходів фізичних осіб в сумі 559.21грн., податковою інспекцією вказано в акті перевірки, що із заробітної плати 140 працівників підприємства утримувалось 25% вартості обідів, продуктів харчування, а 75% - віднесено на фінансовий результат їдальні цього підприємства, що є порушенням п.п.3.1.3 п.3.1. ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.8.1. ст.8, ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889 (із змінами). У додатку № 1 до акту перевірки зазначені прізвища працівників, вартість обідів, продуктів харчування та наведений розрахунок утриманого податку з доходів фізичних осіб і суми недоутриманого податку (а.с.121зв., 126-128).
Судова колегія вважає правомірним здійснення донарахування податку з фізичних осіб в сумі 559.21грн., оскільки згідно із п.п.4.2.9 „б” п.4.2. ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку включається, зокрема, дохід одержаний платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно одержаних платником податку, крім випадків, передбачених у п.п. 5.4.1 п.5.4. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Отже, в разі оплати ЗАТ „Південбудтранс” вартості харчування (частини вартості харчування) за свого працівника в їдальні товариства, персоніфікує таке здешевлення, об’єктом обкладення податком з доходів фізичних осіб у працівника буде знижка, розрахована як різниця між собівартістю такого харчування (обідів, продуктів харчування) і ціною його реалізації працівнику товариства.
На підставі викладеного, заперечення позивача в цій частині є безпідставними.
Як з’ясовано у судовому засіданні апеляційної інстанції донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 6.54грн. здійснено у зв’язку з тим, що при перерахунку оподатковуваного доходу відносно одного працівника підприємством була необґрунтовано застосована податкова соціальна пільга, оскільки такий працівник не подавав відповідних документів, передбачених Порядком надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. № 2035.
Матеріали справи свідчать, що позивачем будь-які заперечення стосовно неправомірності такого донарахування податку з доходів фізичних осіб не наведено, а вищевикладене підтверджує факт наявності порушення п.п.6.5.2. п.6.5. ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
За таких обставин судова колегія вважає правомірним визначення податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 565.75грн. та застосування штрафної санкції у подвійному розмірі, відповідно до п.п.17.1.9. п.17.1. ст.17 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181. Отже, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2005р. № 0000161702/0, від 02.11.2005р. № 0000161702/1 відсутні.
Як вбачається з акту перевірки підприємство поставило на облік у МРЕВ ДАЇ два автомобілі: КрАЗ транзитні номери 185-35НІ, 185-36 НІ, згідно наказу № 30 від 01.04.2004р. та КрАЗ 256 транзитний номер 185-28 НІ, згідно наказу б/н від 09.09.2004р. Зазначені транспортні засоби включено до загальнорічного розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2004 рік, наданого до ДПІ 28.02.2005р.
Відповідно до ст.6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” у редакції Закону № 75 від 18.02.1997р. (із змінами), податок з власників транспортних засобів обчислюється юридичними особами –платниками цього податку, на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року.
Згідно Порядку заповнення і подання Розрахунку суми вказаного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17.09.2001р. № 373, зареєстрованого Мінюстом України 05.10.2001р. № 862/6053 (із змінами), означений Розрахунок подається платником податку до органів ДПС у строки, визначені п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України № 2181 для річного звітного періоду, тобто один раз на рік за весь поточний рік.
Але у разі придбання платником податків транспортного засобу в середині року теж слід подати Розрахунок. Така необхідність прямо встановлена ст.5 Закону № 75. В цій статті зазначено, що такий Розрахунок подають до органів ДПС у 10-денний строк після реєстрації транспортного засобу.
Вищевикладене свідчить про порушення позивачем зазначених вимог.
Згідно п.п.17.1.1. п.17.1. ст.17 Закону України № 2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
У статті 1 вказаного Закону наведені терміни, що вживаються у цьому Законі, зокрема, підпунктом 1.11. встановлено: податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та /або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно п.10 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування”, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
За наведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованим застосування штрафних санкцій за несвоєчасне неподання двох Розрахунків по податку з власників транспортних засобів по двум автомобілям придбаним в квітні та вересні 2004 року на загальну суму 340.00грн.
Отже, податкові повідомлення-рішення від 26.09.2005р. № 0000171702/0, від 02.11.2005р. № 000171702/1 прийняті податковою інспекцією правомірно.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при розгляді даної справи, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив :
Апеляційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ задовольнити.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 25.04.2006р. у справі № 15/94/06 скасувати.
У позові відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.