Справа №11-323/11 09.06.2011 09.06.2011 09.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-323-2011 Головуюча у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_2
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Войтовського С.А.
суддів Дзюби Ф.С., Пустовара М.Л.,
при секретарі Пінчуку О. І.,
за участю прокурора Коваль О.Г.,
потерпілого ОСОБА_3,
виправданого ОСОБА_4,
9 червня 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 лютого 2011 року яким:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, є студентом другого курсу Южноукраїнського машинобудівного ліцею, проживає у м. Южноукраїнську, Дружби народів, 50АДРЕСА_1, раніше судимий: 1). 09.11.2004 р. Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2). 28.04.2005 р. тим же судом за ч.3 ст.186, ст.71 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнився 04.04.2008 р. за постановою Дубенського районного суду Рівненської області від 27.03.2008 р. умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 8 днів;
- виправданий за обвинуваченням за ч.2 ст.185 КК України за недоведеністю вини у скоєні злочину,
в с т а н о в и л а:
Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 24 березня 2010 року, приблизно о 18 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, таємно викрав мобільний телефон “Самсунг”, належний потерпілому ОСОБА_5, вартістю 200 грн.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Вироком ОСОБА_4 виправдано на підставі п.2 ст.6 КПК України, і як зазначено судом - за недоведеністю вини у скоєнні злочину.
Виправдовуючи підсудного, суд послався на те, що хоч ОСОБА_4 і визнав себе винуватим частково, проте таке визнання не може бути покладено в основу обвинувального вироку, оскільки суперечить сукупності інших доказів, перевірених судом.
На обґрунтування рішення суд, зокрема, зазначив про непослідовність пояснень потерпілого щодо обставин його звернення до міліції і причин відмови отримати від підсудного викрадений телефон, та про неузгодженість матеріалів справи з цими поясненнями відносно часу і дати звернення із заявою до міліції та затримання ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину.
Вказані обставини, що викликали сумнів суду, трактовані ним на користь підсудного та потягли постановлення виправдувального вироку.
В апеляції помічник прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, просить вирок відносно ОСОБА_4 скусати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням кримінального закону, та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням обов’язків, передбачених п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
Посилається на те, що вина виправданого підтверджена його ж показаннями як на досудовому слідстві, так і в судовому розгляді, згідно з якими ОСОБА_4 надав докладні пояснення щодо вчиненого ним злочину.
Також, судом взагалі не враховані письмові докази на підтвердження вини, зокрема: протокол відтворення ОСОБА_4 обстановки та обставин події і протокол огляду виданого його матір’ю телефону, належного потерпілому.
Крім того, на порушення ст.324 КПК України, суд не вирішив питання, чи мало місце діяння, інкриміноване підсудному, чи є воно злочином і якою статтею Кримінального кодексу він передбачений.
У судових дебатах підсудному не надано слово на свій захист.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та думку потерпілого на підтримку апеляції, думку виправдано про вирішення апеляції на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Апеляційний суд, провівши судове слідство, встановив такі обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину.
24 березня 2010 року, близько 18 години, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в гостях у квартирі ОСОБА_6, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, побачив у кімнаті мобільний телефон «Samsung GT-E 1080», який вирішив таємно викрасти.
Коли ОСОБА_6 заснув, ОСОБА_4 викрав вказаний телефон, вартістю 200 грн., з чіп-картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 5 грн., який належав батьку ОСОБА_6 - потерпілому ОСОБА_3
Вище викладене обвинувачення ОСОБА_4 повністю підтверджене доказами, дослідженими апеляційним судом.
Так, сам ОСОБА_4 при допиті, визнавши свою вину повністю, підтвердив, що дійсно 24 березня 2010 року, увечері, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, привів також п’яного ОСОБА_6 у квартиру останнього, де той ліг спати. Наступні події пам’ятає погано.
Через деякий час його мати знайшла в його одягу телефон, належний батьку ОСОБА_6, який вони намагались повернути потерпілому, але той вже звернувся із заявою до міліції.
На досудовому слідстві ОСОБА_4 допитаний, як підозрюваний та обвинувачений, крім зазначених пояснень, також повідомив, що телефон він вкрав з метою його реалізації, оскільки були потрібні гроші (а.с.26,53)
Зазначені пояснення підтверджені ОСОБА_4 при відтворенні ним на досудовому слідстві обстановки та обставин події крадіжки, що вбачається із змісту відповідного протоколу від 2 квітня 2010 року та фото-таблиці до нього (а.с.34-35,36-40).
Потерпілий ОСОБА_3 апеляційному суду пояснив, що увечері 24 березня 2010 року, повернувшись додому, виявив зникнення належного йому мобільного телефону «Самсунг».
За цим фактом звернувся із заявою до міліції, а наступного дня до нього пришов знайомий його сина ОСОБА_7 із своєю матір’ю, які намагались повернути викрадений телефон, але він відмовився його взяти, оскільки вже повідомив правоохоронні органи про злочин.
Фактично аналогічні пояснення надані потерпілим і на досудовому слідстві по справі (а.с.20).
Ці пояснення потерпілого підтверджені протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 29.03.2010 р., у якій він повідомив, що 24.03.2010 р. з його квартири викрадено телефон «Самсунг GT E180», вартістю 395 грн. (а.с.2) та копії журналу реєстрації про злочини Южноукраїнського МВ УМВС, у якому за № 649 є запис про реєстрацію заяви потерпілого (а.с.175-176).
Свідок ОСОБА_8 також підтвердив у суді, що 29 березня 2010 року ним складено протокол усної заяви ОСОБА_3 про викрадення 24.03.2010 р. мобільного телефону «Самсунг».
Свідок ОСОБА_9, мати підсудного, пояснила, що у березні 2010 року знайшла в одязі сина мобільний телефон, з приводу якого син сказав, що взяв його у квартирі свого знайомого ОСОБА_6
Наступного дня вони з сином хотіли повернути телефон потерпілому, але не вдалось.
Надалі вона добровільно видала цей телефон працівникам міліції.
Факт видачі свідком належного потерпілому мобільного телефону «Samsung GT-E 1080»» підтверджено протоколом його огляду від 31 березня 2010 року (а.с.6).
З пояснень на досудовому слідстві свідка ОСОБА_6 вбачається, що 24 березня 2010 року, протягом дня, вживав спиртні напої із своїми знайомими ОСОБА_10, ОСОБА_6 та іншими. Після чого заснув у своїй квартирі. Увечері його розбудив батько, питав, куди подівся його мобільний телефон, але він не зміг відповісти, оскільки не пам’ятав попередніх подій через стан сп’яніння (а.с.22).
Свідок ОСОБА_10 у суді підтвердив, що у березні 2010 року, увечері, після вживання спиртних напоїв, ОСОБА_4 відвів ОСОБА_6 до квартири останнього. Коли через деякий час він повернувся, то показав мобільний телефон чорного кольору та питав, де його можна продати.
Свідок ОСОБА_11 при допиті у суді 1-ї інстанції надав пояснення, що 29 березня 2010 року, після заяви ОСОБА_3 про викрадення телефону, він опитував потерпілого про обставини крадіжки, а надалі під час оперативного відпрацювання зави опитував ОСОБА_4, який зізнався у викраденні телефону потерпілого (а.с.195).
Згідно із незалежним висновком про визначення вартості майна та фото-таблиці до нього, дійсна ринкова вартість мобільного телефону «Samsung GT-E1080» на 31 березня 2010 року становила 200 грн. (а.с.10,11-12).
Відповідно до розписки ОСОБА_3, телефон повернуто потерпілому (а.с.49).
Зваживши на сукупність вищевикладених доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, колегія суддів визнає повністю доведеним інкримінований ОСОБА_4 злочин.
Скоєне ним слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Крадіжку кваліфіковано за ознакою повторності, оскільки ОСОБА_4 має непогашену судимість за тотожний злочин
Зазначене свідчить про невідповідність висновків суду 1-ї інстанції фактичним обставинам справи.
Відповідно до цього, на підставі п.2 ч.1 ст.367 КПК України, незаконний виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 має бути скасовано, з постановленням апеляційною інстанцією, відповідно до п.3 ч.1 ст.378 КПК України, свого вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд враховує суспільну небезпеку ним вчиненого (злочин середньої тяжкості), обставини, що пом’якшують покарання (визнання вини, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, добровільне повернення викраденого майна), данні про особу підсудного (наявність судимості, позитивні характеристики з місця проживання та навчання), обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, а також думку потерпілого не ізолювати винного від суспільства.
З рахуванням тяжкості злочину, особи винного та сукупності інших обставин справи, що його позитивно характеризують, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання з випробуванням, що передбачено ст.75 КК України.
Згідно із ст.76 КК України, у зв’язку із звільненням від відбування покарання на підсудного слід покласти обов’язки, зазначені у п.п.2-4 ч.1 цієї статті.
Речовий доказ - мобільний телефон з чіп-картою, відповідно до п.5 ч.1 ст.81 КПК України, підлягає поверненню потерпілому.
Керуючись ст.ст.365,366,378 КПК України, колегія суддів
з а с у д и л а:
Апеляцію помічника прокурора м. Южноукраїнська задовольнити частково.
Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 лютого 2011 року відносно ОСОБА_4, яким він виправданий за ч.2 ст.185 КК України, скасувати.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання і періодично з’являтися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженому - підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку у законну силу.
Речовий доказ: мобільний телефон «Samsung GT-E 1080» з чіп-картою мобільного оператора «Лайф» - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_3
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений і на нього може бути внесено подання в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом місяця з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: