СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 лютого 2007 року | Справа № 2-21/3388.3-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Дугаренко О.В.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: Харчук Олег Борисович, довіреність № 08/01 від 09.01.07;
відповідача 1: Гурепка Микола Васильович, довіреність № б/н від 15.06.06;
відповідача 2: Хабібуліна Людміла Олександрівна, довіреність №01/3633 від 28.12.06;
3-ої особи: Ушаков Микита Вікторович, довіреність №147 від 09.11.06, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан";
3-тіх осіб: не з'явились;
прокурора: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 14.12.2006 року у справі № 2-21/3388.3-2006
за позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях"Кримтур" (вул. Шмідта, 9,Сімферополь,95017)
до Фірми "Каурія" (пр. Кірова, 39-44,Сімферополь,95000)
Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
Маломаякська сільська Рада (вул. Кооперативна, 8,Малий Маяк, м. Алушта,98540)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (вул. В. Єгорова, 18-33,Масандра, м. Ялта,98650)
Відкрите акціонерне товариство "Монтажне управління № 14" (вул. Монтажна, 23, ГРЕС,Сімферополь,95000)
Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
Федерація незалежних професійних спілок Криму (вул. Севастопольська, 8,Сімферополь,95005)
за участю: Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершенного будівництва
ВСТАНОВИВ:
Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва –спального корпусу турбази „Карабах”, укладеного між фірмою "Каурія" та Фондом майна Автономної Республіки Крим 30.06.2000 року.
Фірма "Каурія" звернулась до суду з заявою про забезпечення позову від 14.12.2006 року, у якій відповідач просив накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: село Малий Маяк, місто Алушта, право власності на яке належить фірмі „Каурія”.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 14.12.2006 року у справі №2-21/3388.3-2006 накладено арешт на майно, яке розташовано за адресою: с. Малий Маяк, м. Алушта, знаходиться біля бази "Карабах", та яке складається з: спального корпусу на 55 місць, літер А-4.
При прийнятті зазначеної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки позивач може перепродати нерухоме майно або визнати угоду дійсною через суд. Крім того відповідач –фірма „Каурія” виконує будівництво об’єкту, що може у подальшому скласти перешкоди у витребуванні майна з чужого незаконного володіння.
Не погодившись з ухвалою суду, Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідно до пункту 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур" у справі є позивачем, а не відповідачем, а спірне майно йому не належить.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що з заявою про забезпечення позовних вимог до господарського суду першої інстанції звернувся відповідач –фірма „Каурія”.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а статтею 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право звертатись до суду з заявою про забезпечення позову: особа яка звернулась з позовом, тобто позивач, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прокурор чи його заступник, який подав позов, тому судова колегія дійшла висновку про відсутність у фірми „Каурія” процесуального права на звернення до суду з заявою про забезпечення позову.
При цьому судова колегія зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття заходів по забезпеченню позовних вимог зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки позивач може продати нерухоме майно, а відповідачем –фірмою „Каурія” –виконується будівництво об’єкту, що може ускладнити витребування майна з чужого незаконного володіння.
Проте, судова колегія з доводами суду першої інстанції погодитись не може, оскільки, по-перше, відповідно до спірного договору купівлі-продажу від 30.06.2000 року майно, на яке було накладено арешт, належить відповідачу, тобто фірмі „Каурія”, а не позивачу, тому вимоги про забезпечення позову з цих мотивів є необґрунтованим. По-друге, судом першої інстанції не досліджено питання щодо достовірності свідомостей про виконання відповідачем робіт на спірному об’єкті нерухомості.
Таким чином, підстав для задоволення заяви фірми „Каурія” про забезпечення позову судовою колегією не вбачається.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" такою, що підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 року у справі № 2-21/3388.3-2006 скасувати.
3. У задоволенні заяви фірми "Каурія" про забезпечення позову відмовити.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.В. Дугаренко
О.Г. Градова