СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
06 лютого 2007 року | Справа № 2-9/16884-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Градової О.Г.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
представник позивача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш";
представник відповідача: Плигун Ганна Володимирівна, довіреність № 15-19-698 від 10.10.06, Нижньогірська районна державна адміністрація
розглянувши апеляційну скаргу Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 20 листопада 2006 року у справі № 2-9/16884-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш" (вул. Мокроусова, 19-25, Сімферополь, 95000)
до Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 11, Нижньогірський, 97100)
про визнання протиправними дій та спонукання винести розпорядження
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року у справі № 2-9/16884-2006А (суддя Н.С. Петухова) задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш" до Нижньогірської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та спонукання винести розпорядження.
Визнана протиправною бездіяльність Нижньогірської районної державної адміністрації по розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш" по наданню в оренду земельної ділянки, розташованої в Нижньогірському районі, с. Любімовка Автономної Республіки Крим, загальною площею 1131,62 га.
Нижньогірська районна державна адміністрація зобов'язана винести розпорядження про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Сиваш" в оренду земельної ділянки, розташованої в Нижньогірському районі, с. Любімовка Автономної Республіки Крим, загальною площею 1131,62 га для розведення риби строком на десять років.
Не погодившись з постановою суду, Нижньогірська районна державна адміністрація звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при прийнятті постанови господарським судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, Нижньогірська районна державна адміністрація вказує на те, що судом до спірних правовідносин неправомірно застосовані положення Цивільного кодексу України, а саме статті 796 Цивільного кодексу України. Детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року здійснена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Градову О.Г.
В судове засідання товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш", яке було належним чином сповіщено про дату, час і місце судового розгляду справи ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2007 року та судовою повісткою, свого представника не направило. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника Нижньогірської районної державної адміністрації, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до договору оренди № 7 від 01 жовтня 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш" орендує у Державного підприємства „Укрриба” нерухоме майно, розташоване за адресою Автономна Республіка Крим, Нижньогірський район, с. Любімовка. Орендоване майно є державною власністю і знаходиться на балансі Державного підприємства „Укрриба” на праві повного господарського ведення згідно наказу Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від 06 травня 2003 року № 126/752, а також наказу Державного департаменту рибного господарства України від 08 липня 2003 року № 223. Орендоване майно розташоване на земельній ділянці площею 1131,62га.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що цей Договір укладений строком на 10 років до 01 жовтня 2013 року включно.
Згідно з пунктом 1.2 Договору нерухоме майно, що є предметом Договору, передається в оренду з метою розведення риби.
Враховуючи той факт, що для досягнення мети оренди і для обслуговування орендованого майна необхідно використовувати земельну ділянку площею 1131,62 га, на якій розташовано вищенаведене нерухоме майно, товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш" листами від 13 вересня 2005 року та 10 травня 2006 року звернулось до Нижньогірської районної державної адміністрації з проханням передати йому в оренду спірну земельну ділянку.
Листами від 04 жовтня 2005 року № 02-2-13/299 та від 10 червня 2006 року № 02-2-13/136 відповідач витребував від позивача надання документів, підтверджуючих право власності позивача на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, з посиланням на статтю 120 Земельного кодексу України, згідно з якою під час переходу права власності на будівлю та споруду право користування земельною ділянкою може переходити на підставі договору оренди.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Нижньогірської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та спонукання винести розпорядження.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши позовні вимоги, вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 93 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Спеціалізованим законом у системі законодавства України, який регулює питання, пов’язані з наданням земельних ділянок в оренду, є Закон України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 120 Земельного кодексу України передбачені випадки переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду, а саме при переході права власності на будівлю та споруду. Однак, будівлі та споруди можуть переходить до інших осіб не лише на праві власності, а, наприклад, на праві оренди. Питання переходу права на земельну ділянку у наведеному випадку не врегульовані нормами чинного земельного законодавства, але загальною нормою, що міститься у статті 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на той факт, що господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин неправомірно застосовані положення статті 796 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Саме на підставі вказаної норми товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш" листами від 13 вересня 2005 року та 10 травня 2006 року звернулось до Нижньогірської районної державної адміністрації з проханням передати йому в оренду спірну земельну ділянку. Але Нижньогірська районна державна адміністрація замість розгляду прохання витребувала від позивача надання документів, підтверджуючих право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш" на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, з посиланням на статтю 120 Земельного кодексу України. Однак, чинним земельним законодавством України не передбачено, що особа отримує земельну ділянку в оренду лише у випадку, коли вона є власником нерухомого майна, що розташовано на ній.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення господарським судом Автономної Республіки Крим позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш".
Враховуючи викладене, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в постанові місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги Нижньогірської районної державної адміністрації, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року у справі № 2-9/16884-2006А відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Нижньогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2006 року у справі № 2-9/16884-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді О.Г. Градова
В.А. Лисенко