ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" лютого 2007 р. | Справа № 14/374-5088 |
15 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом Повного товариства "Ломбард. Віктор і компанія" б-р Шевченка, 14, м. Тернопіль
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаноїДПІ від 21.11.2006р. №0004461703/0.
За участю представників сторін:
позивача: Коляденко В.С., довіреність №01 від 09.01.07р.
Синютка Б.І., довіреність №б/н від 28.12.06р.
відповідача: Мулик П.М., довіреність №41/7/10-015 від 04.01.07р.
Суть справи:
Повне товариство "Ломбард. Віктор і компанія" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень від 21.11.2006р. №0004461703/0.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представники позивача донарахування податковим органом товариству податку з доходів фізичних осіб вважають неправомірними, вказуючи при цьому на відсутність з боку суб'єкта господарювання порушень норм податкового законодавства, що регламентує спірні правовідносини.
У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної виїзної планової перевірки повного товариства "Ломбард". Віктор і Компанія", посадовими особами контролюючого органу 15.11.2006р. складено акт за №18674/22-222/14040018. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення у 2006 році товариством вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІІІ (далі - Закон ) що, в свою чергу, обумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 4743,75 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 21.11.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „Б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням №0004461703/0 визначено податкове зобов'язання за платежем, - податок з доходів з найманих працівників в розмірі 14231,25 грн. (в т.ч. 4743,75 грн. за основним платежем - 9487,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків в судовому порядку.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п.19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Згідно з п.1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Оспорюване рішення Відповідача ґрунтується на тому, що Позивач є посередником, а відповідно до п.12.3 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і податковим агентом фізичних осіб при здійсненні ним операцій з реалізації закладених ювелірних виробів .
Такий висновок Відповідача на думку суду є необґрунтованим зважаючи на наступне.
Відповідно до п.1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Приписами п.12.1 та п.12.6 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. При цьому доходи (прибутки) зазначені у цій статті кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до ст.ст. 589, 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.
Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.
Положення вказаних норм кореспондуються зі змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 “Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку.
Одним із способів забезпечення зобов’язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.
Водночас Законом України “Про заставу” (статті 19, 25) та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов’язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов’язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.
Відповідно до п.12.3 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Під час судового розгляду встановлено, що операції з закладеними виробами з дорогоцінних металів є не посередництвом Позивача при продажу об’єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави у зв’язку з невиконанням фізичними особами зобов’язань з повернення суми позики відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про заставу" та статей 589, 591 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає обґрунтованими доводи Позивача про те, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.
В такому випадку у фізичної особи - позичальника, яка не виконала договірні обов'язки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави.
Таким чином, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу заставлених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку, визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.
Зважаючи що наведені приписи законодавчих актів контролюючим органом в процесі проведеної перевірки не враховані, правовий акт індивідуальної дії прийнятий за її результатами є протиправним, а відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.11.2006 року № 0004461703/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства "Ломбард. Віктор і компанія" (бульвар Шевченка, 14, м. Тернопіль,) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 16 лютого 2007 року - до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя