Справа №11-626/11 04.10.2011 04.10.2011 04.10.2011
Справа № 11-626-2011 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ст.122 ч.1 КК ОСОБА_1
України Доповідач апеляційного суду
ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Міняйла М.П., Рудяка А.В.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
засудженого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
його представника ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, працюючого механізатором у фермерському господарстві «Радуга», раніше не судимого
засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації відповідно до п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з засудженого на користь Миколаївської обласної державної адміністрації 4088 грн. 71 коп.; на користь Новоодеської районної державної адміністрації 899 грн. 40 коп. – витрати на стаціонарне лікування потерпілого.
Також вирішено питання щодо речового доказу у справі.
Згідно з вироком суду, 03.09.2010 р., приблизно о 16 год., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_7, на ґрунті виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, увійшли на територію домоволодіння № 1 по вул. Стадіонна в с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, де мешкають ОСОБА_4 та його батьки ОСОБА_8 і ОСОБА_4
Там, у дворі, між ними та сім’єю ОСОБА_4 виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_4 2 удари каменем по голові, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров’я на строк більше 21 дня, у виді забою головного мозку 2 ступеню, забійних ран тім’яної частини голови, синців вій обох очей з крововиливом під білкову оболонку.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок скасувати, кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст. 122 ч.1 КК України. Вбачає в його діях склад злочину, передбачений ст. 296 ч.4 КК України. На думку апелянта, ОСОБА_3 діяв з особливою зухвалістю та з винятковим цинізмом, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7, його сином ОСОБА_7, ОСОБА_6; із застосуванням іншого предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень; у присутності малолітнього ОСОБА_8 Вважає організатором злочину ОСОБА_7 (голову фермерського господарства), на агресивну поведінку якого раніше були скарги до райвідділу міліції. З цього приводу зазначає, що його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування безпідставно відхилені.
Не заперечує наявність у нього попереднього конфлікту в центрі села з ОСОБА_6 та з молодшим ОСОБА_7 Стверджує, що конфлікт спровокували вони. Вказує на наявність тілесних ушкоджень у його батьків та стверджує, що вони заподіяні старшим ОСОБА_7 довгастим предметом (битою).
Також вважає необґрунтованим звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з огляду на вчиненням ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_4, який уточнив свою позицію, викладену в апеляції, не підтримав її в частині, пов’язаної з мірою покарання ОСОБА_3, а просив про скасування вироку, направлення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб і необхідності кваліфікувати дії засудженого та інших осіб за ст. 296 ч. 4 КК України, пояснення представника потерпілого ОСОБА_5 на підтримку апеляції потерпілого в тих же межах, заперечення засудженого ОСОБА_3, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_3 протиправних дій у відношенні ОСОБА_4, за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні, які докладно наведені у вироку, що засудженим не оспорюється.
Є правильною й кваліфікація дій засудженого за ст. 122 ч.1 КК України, оскільки його умисними діями потерпілому ОСОБА_4 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді забою головного мозку 2 ступеню, забійних ран тім’яної частини голови, синців вій обох очей з крововиливом під білкову оболонку, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи (а. с. 76). У висновках комісійної експертизи також зазначено про можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілого як від двох ударів каменем, зажатим у руці, так і від попадання в голову кинутим каменем (а.с.166-168).
Також підтверджений дослідженими судом доказами мотив вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, а саме на ґрунті виниклих неприязних відносин по відношенню до потерпілого ОСОБА_4, чому передували певні події.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що 03.09.2010 р., в с. Бузьке, двічі - біля стадіону та біля Будинку Культури, з незначною перервою у часі, відбулися конфлікти між ОСОБА_4, ОСОБА_6 і молодшим ОСОБА_7 Разом з останніми біля стадіону був ОСОБА_9, який під час конфлікту заспокоював ОСОБА_4 У конфлікт біля Будинку культури втрутився батько потерпілого – ОСОБА_8, який їх розборонив.
Приблизно через 15 хв., до домоволодіння ОСОБА_8 приїхали на автомобілі молодший ОСОБА_7, старший ОСОБА_7 (його батько), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Там старший ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8 (батька потерпілого). Після цього ОСОБА_6, молодший ОСОБА_7 і ОСОБА_3 вийшли з автомобіля та разом з старшим ОСОБА_7 забігли у двір домоволодіння. Потерпілий ОСОБА_4 узяв биту, яку у нього відібрали і яка потім знаходилася в руках старшого ОСОБА_7 Цієї битою були нанесені удари батькам потерпілого. Самому потерпілому удари каменем в голову наніс ОСОБА_3 Від цього потерпілий втратив свідомість, а потім був доставлений до лікарні.
Свідок ОСОБА_8 суду підтвердив про наявність двох конфліктів у його сина ОСОБА_10 з ОСОБА_6 та з молодшим ОСОБА_7 03.09.2010 р. біля стадіону і біля Будинку Культури в с. Бузьке. Під час одного конфлікту розмовляв з ОСОБА_6 і це бачив старший ОСОБА_7 Після цього до ОСОБА_10 додому приїхали молодший ОСОБА_7, старший ОСОБА_7 (його батько), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Вони увійшли у двір домоволодіння. Там старший ОСОБА_7 вихватив з рук ОСОБА_8 биту, вдарив нею ОСОБА_8, а потім побив ОСОБА_4 Під час бійки побачив, що голова його сина ОСОБА_4 у крові. Зі слів сина, його двічі вдарив в голову ОСОБА_3 Зазначив, що подія відбулася протягом 2-х хвилин.
Свідок ОСОБА_4 показала в судовому засідання, що повернувшись додому, її син і чоловік розповіли про конфлікт сина з ОСОБА_6 і молодшим ОСОБА_7 та що під час конфлікту був розірваний золотий ланцюжок сина. Потім до них додому приїхали ОСОБА_6, молодший ОСОБА_7, його батько ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Вийшла до них та питала, чому розірваний ланцюжок її сина. У відповідь старший ОСОБА_7 вдарив її чоловіка. Усі вони зайшли у двір домоволодіння. Син вийшов до них з битою у руках. Відібрала у нього биту. Виштовхувала з двору молодшого ОСОБА_7 В цей час старший ОСОБА_7 вдарив її чоловіка та наніс удари їй, а ОСОБА_3 двічі кинув камені у сина та розбив йому голову.
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що 03.09.2010 р., біля стадіону, зустрівши ОСОБА_4, смикнув його за комір сорочки, щоб роздивитися золотий ланцюжок на шиї. Через це між ними виник конфлікт, в який втрутився молодший ОСОБА_7 та заспокоював ОСОБА_4 Вдруге зустріли ОСОБА_4 в центрі села. Цього разу сталася бійка між ОСОБА_4 та молодшим ОСОБА_7, на тілі якого з’явилася кров. Під’їхав батько ОСОБА_4 і вони звідти пішли. Через деякий час, разом з сином та з батьком ОСОБА_7, з ОСОБА_3 приїхали додому до ОСОБА_4. До них вийшли матір ОСОБА_4 та його батько, який тримав в руках биту. Батько ОСОБА_4 вдарив битою старшого ОСОБА_7 Коли підбіг до них, то відчув різкий удар каменем в область підборіддя. Після цього ОСОБА_3 вдарив каменем ОСОБА_4 Відібравши биту, сіли в автомобіль. На них з боку ОСОБА_4 падали каміння. Потім уїхали з місця. Зазначив, що старший ОСОБА_7 та ОСОБА_4 давно ворогують.
Свідок ОСОБА_7 (молодший) в судовому засіданні показав, що 03.09.2010 р. за участю його і ОСОБА_6 сталася сварка та бійка з ОСОБА_4 Останнього забрав з місця бійки його батько, а він розповів своєму батьку про бійку. Потім разом з батьком, ОСОБА_6 та з ОСОБА_3 поїхали до ОСОБА_4 додому. До них вийшла мати ОСОБА_4 Просили її покликати ОСОБА_4 ОСОБА_7 до них вийшов батько ОСОБА_4, який вдарив в голову його батька ОСОБА_7 Зазначив, що подальші дії пам’ятає погано.
Свідок ОСОБА_7 (старший, голова фермерського господарства) суду показав, що 03.09.2010 р. разом з сином ОСОБА_7, робітниками господарства ОСОБА_6, ОСОБА_3 перебували на стадіоні на футбольному матчі. Після цього зустрів сина, одяг якого був в крові. Син повідомив про бійку з ОСОБА_4 Усі разом, вчотирьох, поїхали на автомобілі додому до ОСОБА_4. Там до нього вийшов батько ОСОБА_4 та вдарив його битою по голові, від чого впав на землю. Хлопці вийшли з автомобіля та підняли його. Батько ОСОБА_4 забіг у двір. В цей час камінь попав ОСОБА_6 в підборіддя. Кинув цей же камінь в бік батька ОСОБА_4 Попав йому в плече, від чого той упустив биту. Її узяла мати ОСОБА_4 Хлопці відібрали у неї биту. Потім відбулася обопільна сварка. В їх бік також падали каміння з боку ОСОБА_4. Зазначив, що не бачив, хто кидав каміння у відповідь в бік ОСОБА_4 та що подія тривала приблизно 8 хв.
Свідок ОСОБА_12 показала в судовому засіданні, що 03.09.2010 р., знаходячись на своєму подвір’ї, бачила, як до сусіднього домоволодіння ОСОБА_4 під’їхав автомобіль. З нього вийшов старший ОСОБА_7 Він та інші чоловіки пішли у двір ОСОБА_4. Після цього з звідти пролунали крики. Через 3-5 хв. чоловіки уїхали. ОСОБА_4 повідомила, що побили її сина ОСОБА_13.
Аналогічні показання дані в суді свідком ОСОБА_14, яка також вказала, що один із чоловіків, які приїхали на автомобілі, узяв біля двору цеглину перед тим, як увійти до подвір’я ОСОБА_4. Після цього бачила ОСОБА_4 з ушкодженнями на голові. Зазначила, що подія відбулася дуже швидко.
Наведені докази свідчать, що 03.09.2011 р. за участю потерпілого ОСОБА_4 та молодшого ОСОБА_7 двічі відбулися конфлікти, про які одразу стало відомо батьку кожного з них. Саме з цієї причини до домоволодіння ОСОБА_4 приїхали на автомобілі старший ОСОБА_7, молодший ОСОБА_7, ОСОБА_6, який теж був учасником конфлікту з потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у присутності якого відбувався конфлікт. На території домоволодіння ОСОБА_4 між вказаними особами з одного боку та сім’єю ОСОБА_4 з іншого боку виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_4
Таким чином, обставини вчинення протиправних дій засудженим ОСОБА_3, який втрутився в бійку на боці сім’ї ОСОБА_7, спрямованість його умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, свідчать про те, що ОСОБА_3 діяв на ґрунті виниклих неприязних відносин, а не з мотивів явної неповаги до суспільства. При цьому, не було грубого порушення громадського порядку, оскільки дії ОСОБА_3 та інших осіб, разом з якими він приїхав до ОСОБА_4, відбувалися біля двору та на території домоволодіння ОСОБА_4, тривали недовго (декілька хвилин) і не супроводжувалися порушенням спокою інших громадян - їх сусідів, які спостерігали за частиною події з території свого домоволодіння. Бійка між учасниками події була обопільною, про що свідчить заподіяння тілесних ушкоджень як потерпілому ОСОБА_4 (середньої тяжкості), його батькам – ОСОБА_8, ОСОБА_4 (легких тілесних ушкоджень), так і ОСОБА_7 (батьку і сину) та ОСОБА_6 (легких тілесних ушкоджень). Матеріали за фактами заподіяння легких тілесних ушкоджень зазначеним особам виділені із кримінальної справи постановами слідчого від 19.05.2010 р. для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України (а.с.240, 243-244, 245, 247, 249).
Присутність у дворі домоволодіння малолітнього ОСОБА_8 під час протиправних дій, на що посилається апелянт, сама по собі не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_3
Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 р. № 10, дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статями КК, які передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що клопотання представника потерпілого – ОСОБА_5 під час досудового слідства і в судовому засідання про направлення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст. 296 ч.4 КК України та про притягнення до кримінальної відповідальності за цим кримінальним законом ОСОБА_7 (батька і сина), ОСОБА_6, відхилені обґрунтовано. Колегія суддів також не вбачає підстав для скасування вироку з цих же мотивів, як просить апелянт.
Крім того, постановами слідчого від 06.05.2011 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 (а.с.231), ОСОБА_6 (а.с.233), ОСОБА_7 – батька (а.с. 235), ОСОБА_7 – сина (а.с.237) за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, за відсутністю в діянні складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України. Зазначені постанови заінтересованими особами не оскаржені у відповідному порядку.
Твердження апелянта про надходження раніше до райвідділу міліції скарг на агресивну поведінку ОСОБА_7 (голови фермерського господарства), не мають безпосереднього відношення до суті справи.
Щодо обґрунтованості звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання, то потерпілий ОСОБА_4 в апеляційній інстанції не підтримав апеляцію в цій частині, а відповідно до вимог ст. 365 КПК України вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції, яку потерпілий уточнив.
З огляду на наведене, підстав для скасування вироку немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2011 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення.
Головуюча:
Судді :