Іллінецький районний суд Вінницької області

м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28, 22700, (04345) 2-15-68

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

8 лютого 2010 року Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої Марчук В.С.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом

ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного Товариства «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5» м. Іллінці Вінницької області, ОСОБА_2 та 3-ї особи на стороні відповідачів без самостійних вимог Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання ордера частково не дійсним та поновлення строку позовної давності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, вказуючи, що він тривалий час, в тому числі і на даний час, працював та працює у ВАТ «Іллінецьке пересувне будівельно-монтажне підприємство № 5», вподальшому ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» і у зв’язку з цим та з потребою житла йому було надано у користування з подальшим об’єднанням у квартиру три кімнати за № № 17, 18, 19 у гуртожитку ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» це підтверджується протоколом № 2 від 23 червня 2003 року засідання профкому ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5».

Того ж 23.06.2003 року між ним та ТОВ «Іллінецьке ПБМП№5» було укладено договір на проживання у наданому гуртожитку по вул. К. Маркса-49 в м. Іллінці і ОСОБА_1 поселився там для проживання. Після вселення він побачив, що з нерозумілих підстав у кімнаті № 18 проживає ОСОБА_2 ОСОБА_1 пояснив ОСОБА_2 що кімнати № 17, 18, 19 виділили для проживання йому. Але так-як ОСОБА_2 стала просити його, то він не заперечував проти її проживання і вони стали співмешкати у переобладнаній квартирі з трьох кімнат.

З часом ОСОБА_2 стала зловживати спиртними напоями та влаштовувати скандали і сварки. За таких обставин позивач змушений був, з метою уникнення скандалів, покидати на ніч квартиру і йти ночувати до своїх дітей.

28 лютого 2008 року, повернувшись додому, він виявив, що у вхідних дверях квартири поміняний замок. Не змігши зайти у квартиру, з того часу ОСОБА_1 там не проживає. Самоправно захопивши квартиру, відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачу в користуванні та проживанні в квартирі.

Ще позивач зазначає, що відповідач ТОВ «Іллінецьке ПБМП№5» ОСОБА_2 дозволу на проживання не надавало.

Для захисту свого права на проживання у квартирі, ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом та виселення ОСОБА_2 з житла.

І під час розгляду даної цивільної справи ОСОБА_2 надала суду ордер від 23.06.2003 року, виданий ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» на житлову площу в гуртожитку, виданий ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як сімї на вселення в кімнати №№ 17, 18, 19 по вул. К. Маркса-49 в м. Іллінці.

З цього часу позивач узнав, що відповідач ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» помилково вказав у даному ордері членом сім’ї ОСОБА_1 ОСОБА_2 Ордер був отриманий саме ОСОБА_2

Далі позивач зазначає, що він цього ордера до того часу ніколи не бачив та не прагнув бачити чи якимось чином перевіряти його правильність, поскільки його повністю влаштовувало складання договору про проживання та фактичне проживання у виділених кімнатах.

Побачив ордера лише у грудні місяці 2008 року, тому з викладених підстав, у змінах до позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд зазначену причину пропуску строку звернення до суду з питанням оскарження ордера від 23.06.2003 року визнати поважною та поновити пропущений строк.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніколи не перебували у зареєстрованому шлюбі, вона не була його дружиною, то не може бути членом його сім’ї, а отже - неправомірно вписана в ордер на надання житла у гуртожитку.

Відповідно до ст. 129 ЖК України ордер видається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету. Таке рішення було лише щодо ОСОБА_1

І оскільки ОСОБА_2 не була його дружиною, то ОСОБА_1 просить суд визнати ордер (без номера), виданий 23.06.2003 року ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на право вселення та проживання в кімнати №№ 17, 18, 19 в гуртожитку по вул. К. Маркса-49 в м. Іллінці Вінницької області, частково недійсним у частині запису в ордер ОСОБА_2, як члена сім’ї ОСОБА_1, що має право на вселення в кімнати №№ 17, 18, 19 гуртожитку по вул. К. Маркса -49 в м. Іллінці Вінницької області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримує повністю, разом з тим, дає слідуючі пояснення.

ОСОБА_1 розвівся з дружиною і почав заходити до ОСОБА_2 у кімнату № 18 в гуртожиток по вул. К. Маркса -49 в м. Іллінці, де ОСОБА_2 на той час проживала. Він думав, що будуть жити разом з ОСОБА_2 і так,як у гуртожитку біли вільні суміжні кімнати, у 2003 році пішов до керівника «Іллінецьке ПБМП№5» і попросив про надання цих кімнат під житло. Керівник погодився. ОСОБА_1 написав заяву до профкому і йому дали три кімнати №№ 17, 18, 19 У кімнаті № 18 на той час проживала ОСОБА_2

Оскільки ОСОБА_1 на той час проживав з ОСОБА_2 як співмешканець однією сім’єю і вони жили у кімнаті № 18, то дали суміжні кімнати.

Було засідання профкому, на якому був присутній керівник товариства ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 Надали згідно рішення кімнати №№ 17, 18, 19.

Після рішення, у грудні місяця 2003 року ОСОБА_2 отримала ордер так, як ОСОБА_1 на той час був у відряджені.

При поверненні з відрядження, ОСОБА_2 повідомила йому, що отримала ордер на житло, але він ним не цікавився і тому не бачив. Думав, що ордер відповідає рішенню. Проте, ознайомитися з ордером йому нічого не перешкоджало.

У наданих кімнатах №№ 17, 18, 19 гуртожитку вони з ОСОБА_2 проживали до листопада чи грудня місяця 2008 року.

Перші роки – з 2004 по 2006 вони проживали нормально, ОСОБА_1 працював у «ПБМП №5», а ОСОБА_2 ніде не працювала, вона перебувала на його утримані.

І лише у 2007 році, коли ОСОБА_2 стала зловживати спиртними напоями, у них стали виникати сварки, скандали і у грудні місяці 2008 року ОСОБА_2 поміняла замок у вхідних дверях квартири і ОСОБА_4 перестав користуватися даним житлом.

У тому ж 2008 році він подав позов до суду і лише у суді побачив ордер на кімнати у гуртожитку.

Про те чи був виданий ОСОБА_2 ордер та рішення на кімнату № 18 йому не відомо, відомо, що на час прийняття рішення та видачі оспорюваного ордера, вона була зайнята відповідачкою ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_5 теж підтримує позовні вимоги з тих же підстав, що і позивач та додає, що ОСОБА_1 працював у «ПБМП № 5» столяром і тому відповідно до його заяви, йому були виділені для проживання три кімнати у гуртожитку під №№ 17, 18, 19. У кімнаті під № 18 на той час проживала ОСОБА_2.

Ордер на виділені три кімнати отримувала ОСОБА_2, ОСОБА_1 ордером не цікавився.

Він заявив позов про виселення ОСОБА_2, а коли побачив ордер, то звернувся з давним позовом.

Представник вважає, що позивач строк позовної давності пропустив з поважної причини так, як не знав, що в ордер вписана ОСОБА_2, як член сім’ї, тому просить суд поновити даний строк і визнати недійсним ордер в частині вписання в нього, як члена сім’ї ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були лише співмешканцями, а шлюб не реєстрували.

Представники відповідача «Іллінецьке ПБМП№5» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позову не визнають та дають слідуючі пояснення.

Так, представник ОСОБА_6 вказує, що у 2003 році вона працювала у «… ПБМП№5» і була членом профкому. Товариство «Іллінецьке ПБМП№5» мало відомчий гуртожиток і працівникам товариства у ньому надавали житло. Ще до 2003 року у «… ПБМП№5» працювала відповідачка ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_8. Їм для проживання була надана кімната № 18 і вони там проживали з дітьми. ОСОБА_9 помер.

Коли ОСОБА_1 розвівся з дружиною, то став співмешкати з ОСОБА_2 в гуртожитку у кімнаті № 18. В цьому ж гуртожитку були вільні кімнати і ОСОБА_1 попросив, щоб їм ще виділили кімнати з метою переобладнати у трикімнатну квартиру.

На засіданні профкому вирішили надати вільні кімнати ОСОБА_1 так,як на той час у товаристві працював він, а ОСОБА_2 не працювала. Але так,як з їхніх пояснень, вони жили разом, то в ордері ОСОБА_2 записали як члена сім’ї ОСОБА_1

Питання про виселення ОСОБА_2 ніхто не ставив, хоч вона і не працювала в «ПБМП№5».

Представник відповідача ОСОБА_7 теж зазначив, що до того, коли рішенням профкому були надані кімнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 було надане житло у гуртожитку, оскільки вони працювали на даному підприємстві. Про це було рішення профкому, але на той час підприємство ордерів не видавало.

На час надання житла в гуртожитку ОСОБА_1 гуртожиток був власністю ТОВ «Іллінецьке ПБМП№5» і на засіданні профкому вирішили надати житло на двох. Так-як ОСОБА_2 на той час проживала у гуртожитку, її ніхто не виселяв, вони жили спільно, то щоб виправити помилку, що ОСОБА_2 не було надано раніше ордера на кімнату, видали у 2003 році ордер на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як на сім’ю.

Відповідачка ОСОБА_2 теж позову не визнає та вказує, що після смерті чоловіка, ОСОБА_1 жив у її кімнаті у гуртожитку до 2003 року, було тісно так,як там ще жила її донька. Так, як суміжні кімнати були вільні, то вона пішла до начальника «ПБМП№5» ОСОБА_3 попросити, щоб їм дали ще інші кімнати для проживання. ОСОБА_3 пообіцяв дати ще житло з умовою, якщо ОСОБА_1 перейде працювати в «ПБМП№5». Вона розповіла про це ОСОБА_1, він погодився перейти працювати у «ПБМП№5», і перейшов. Це було у червні місяці 2003 року. Коли ОСОБА_1 влаштувався на роботу на дане підприємство, вона знову пішла до начальника вияснити за житло і її сказали, що потрібно написати заяву. Так-як на той час працював ОСОБА_1, а вона –ні, то ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 написала заяву, а 23.06.2003 року отримала ордер на кімнати № 17, 18, 19. В «ПБМП№5» знали, що вони спільно проживають однією сім’є і тому її вписали в ордер. Ордер отримувала вона, тому що ОСОБА_1 був зайнятий на роботі, а вона ніде не працювала і мала багато вільного часу, тому всіма документами займалася вона. Отримавши ордер, вона повідомила про це ОСОБА_1, але він його не цікавив. Жили вони дружною сім’єю до 2007 року.

Потім почалися сварки, Сандул її обікрав і вона поміняла замка у дверях.

Ще ОСОБА_2 пояснила, що у 1995 році вона працювала у «ПБМП№5» і звернулася до директора про надання житла у гуртожитку, так-як їм з сім’єю не було де проживати. Її заяву задоволити на засіданні профкому і в тому ж 1995 році надали одну кімнату. І саме до цієї кімнати додані ще дві.

Ордера вона на ту кімнату не отримувала, було лише рішення профкому.

Заслухавши учасників судового засідання та вивчивши матеріали справи та інші письмові докази, суд приходить до слідуючого.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує неправдиві обставини про те, що йому у зв’язку з тривалою працею та потребою у житловій площі було виділено три кімнати у гуртожитку і про те, що після вселення, він побачив, що з незрозумілих підстав у кімнаті № 18 проживає ОСОБА_2

Такі обставини він сам спростував у судовому засіданні, сказавши, що у 2003 році, коли отримував кімнати у гуртожитку, співмешкав з ОСОБА_2 у кімнаті № 18 зазначивши, що у цій кімнаті вона проживала з дітьми, а він почав до неї туди заходити і залишився співмешкати.

Саме про такі обставини розповів і ОСОБА_1, і інші учасники процесу.

Тому саме їх суд бере за основу, а до обставин, викладених у позовній заяві суд ставиться критично.

Позивач у своїх показах у судовому засіданні пояснив, що вони з ОСОБА_2 співмешкали до 2007 року у наданих кімнатах, які переобладнали у 3-кімнатну квартиру; що жили однією сім’єю, він працював, а ОСОБА_2 перебувала на його утриманні.

Ці обставини підтвердила і відповідачка ОСОБА_2, а також представники «Іллінецького ПБМП№5», які вказували, що кімнати були надані на сім’ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Нічим не спростував ОСОБА_1 тих обставин, що заяву на кімнати у гуртожитку від його імені написала ОСОБА_2 та визнав це в судовому засіданні. Більше того, сам пояснив, що і ордер забирала вона, бо він був зайнятий на роботі. А отже, у них був спільний побут, житло , були взаємні права та обов’язки, тим самим – у них була сім’я, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України.

І те, що вони свій шлюб не реєстрували, значення не має, тому що відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 СК України сім’я створюється на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже ОСОБА_2 підставно вписана в ордер, як член сім’ї ОСОБА_1 і з цих підстав позов до задоволення не підлягає.

Щодо правомірності заселення ОСОБА_2 в кімнату № 18 гуртожитку, то всі сторони, крім позивача та його представника, підтверджують, що гуртожиток сім’ї ОСОБА_2 було надано законно, як тодішньому працівнику підприємства.

І ці пояснення, а також заява ОСОБА_2 від 2.08.95 року на ім’я директора ПСМП№5 ОСОБА_3 про надання кімнати для проживання її сім’ї у гуртожитку; контракт на проживання у гуртожитку МПБМОП-5 від 1.11.1995 року по вул. К. Маркса-49 в кімн. 19; договір на проживання в гуртожитку Іллінецького МПМК-5 заключений з ОСОБА_2, теж дають суду підстави вважати, що ОСОБА_2 у 1995 році вселилася у гуртожиток не самоправно.

Вищезазначені документи надані представниками «ПБМП№5», дане підприємство не ставить їх під сумнів; а вони-документи, в свою чергу спростовують довідку голови правління «ПБМП№5» ОСОБА_3 за № 94 від 5.04.2008 року про те, що ОСОБА_2 в гуртожитку по вул. К. Маркса в м. Іллінці ВАТ «Іллінецьке ПБМП№5» кімнат для проживання не надавалось (а/с 10).

Щодо того, що її не було виселено, то відповідно до ОСОБА_10 Міністрів Української РСР від 3.06.86 року, це було право власника, який його не використав.

Про таке право говориться і в ст. 132 ЖК України.

Відносно ж позовної вимоги, що до поновлення строку позовної давності, то встановлений ст. 71 ЦК України 1963 року, який діяв станом на 23.06.2003 року та ст. 257 ЦК України 2004 року, строк у 3 роки пропущений без поважних причин, оскільки про наявність ордера ОСОБА_1, як видно з його пояснень та пояснень ОСОБА_2, дізнався у тому ж 2003 році в червні місці, після повернення з відрядження. Але він його не бачив і не прагнув бачити, бо ордер його не цікавив, так зазначає позивач у позовній заяві і у поясненнях у судовому засіданні, тому підстав поновлювати даний строк у суду немає і у заявленому ОСОБА_1 позові слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73, 72, 208-215 ЦПК України; ст. 3 СК України; ст. 132 ЖК України; ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України 1963 року; ст. ст. 257, 265, 267, ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 про визнання частково недійсним ордера (без номера), виданого 23 червня 2003 року Відкритим акціонерним товариством «Іллінецьке ПБМП№5» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на право вселення та проживання у кімнати №№ 17, 18, 19 в гуртожитку по вул. К.Маркса-49 м. Іллінці Вінницької області в частині запису в ордер ОСОБА_2, як члена сім’ї ОСОБА_1 та про поновлення строку позовної давності - відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу його проголошення, а ще протягом 20 днів - апеляція.

Суддя: /підпис/