Справа №11-695/11 03.11.2011 03.11.2011 03.11.2011

Справа № 11-695-2011 р. Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.185 ч.2 КК ОСОБА_1

України Доповідач апеляційного суду

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

Головуючої: Погорєлової Г.М.

суддів: Губи О.О., Рудяка А.В..

за участю прокурора Максимишина О.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2011 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, раніше судимого цим же судом 30.11.2010 р. за ст. 190 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі, з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки на підставі ст.75 КК України

засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вище зазначеним попереднім вироком суду від 30.11.2010 р. та остаточно призначено до відбуття 1 рік 6 місяців обмеження волі.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у таємному викраденні 07.05.2011 р., у період часу з 2 год. 15 хв. до 2 год. 30 хв., в приміщенні бару «Старопрамен», розташованого в м. Миколаєві на перетині вулиці Дзержинського та проспекту Ленина, чужого майна, а саме: сумки ОСОБА_4, вартістю 120 грн., в якій знаходилися ключі від квартири, вартістю 25 грн., гаманець, вартістю 150 грн., сім-карти операторів мобільного зв’язку на загальну суму 45 грн., ікона, вартістю 20 грн., паспорт та інші документи; сумки ОСОБА_5, в якій знаходилися гаманець, вартістю 100 грн., гроші в сумі 23 грн., косметика та прикраси на загальну суму 480 грн., рукавички, вартістю 200 грн., ключі від квартири, вартістю 100 грн., зарядний пристрій та наушники, загальною вартістю 70 грн., фотографії на загальну суму 150 грн., паспорт та інші документи.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок змінити, призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу або виправних робіт. Посилається на щире каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування майнової шкоди, що на думку апелянта істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також зазначає, що працює слюсарем в ТОВ «Артіль», ставиться до роботи відповідально, утримує малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, допомагає батькам пенсійного віку та що у випадку залишення вироку без зміни втратить місце роботи, а родина –годувальника.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково приєднані до апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Вина засудженого в крадіжці чужого майна за обставин, викладених у вироку суду, а також кваліфікація дій за ст. 185 ч. 2 КК України підтверджується дослідженими по справі доказами та апелянтом не оспорюється.

Щодо покарання, то при його призначенні суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, позитивну характеристику ОСОБА_3 за місцем проживання, пом’якшуючи покарання обставини – щире каяття, відшкодування майнової шкоди, находження на утриманні засудженого неповнолітньої дитини.

Зазначені пом’якшуючи покарання обставини, на які посилається й апелянт, судом враховані в належній мірі, оскільки за ст. 185 ч.2 КК України йому призначений не самий суворий вид покарання, передбачений санкцією кримінального закону. Крім того, покарання у виді обмеження волі йому призначено за цим законом в мінімальному розмірі санкції кримінального закону (з урахуванням положень ч.2 ст. 61 КК України). Щодо утримання батьків похилого віку, на що також посилається апелянт, то ним не надані відповідні дані на підтвердження цієї обставини. З матеріалів справи не вбачається, що з боку ОСОБА_3 мало місце активне сприяння розкриттю злочину.

Оскільки новий злочин ОСОБА_3 вчинив протягом іспитового строку, будучі звільненим від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України за попереднім вироком, то йому обґрунтовано призначено покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків з приєднанням частини невідбутого покарання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно призначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Невідбута частина покарання для засудженого ОСОБА_3 за попереднім вироком суду від 30.11.2011 р. складає 1 рік обмеження волі. Тому покарання за сукупністю вироків має бути більшим від вказаного виду та розміру покарання. Ці вимоги закону судом дотримані.

Оскільки ОСОБА_3 новий злочин вчинив протягом іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку засудженого, то відсутні й підстави для застосування ст. 69 КК України щодо покарання, призначеного йому за ст. 185 ч.2 КК України.

Беручі до уваги викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку в бік пом’якшення покарання, про що просить апелянт.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2011 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

Головуюча:

Судді: