Справа № 666/8675/14-ц

Провадження № 2/666/414/15

Рішення

Іменем України

12 серпня 2015 року Дніпровський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді Рябової О.Д.,

за участю секретаря Дроздової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину із застосуванням обману,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою, в якій посилається на те, що 10.10.1992 року був зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем.

30 травня 2007 року за укладеним між Комерційним банком «Західінкомбанк», як позикодавцем та ОСОБА_1, як позичальником, кредитним договором №2505-Д-07 від 25 травня 2007 року. Позивач отримав кредит у сумі 160000,00доларів США. За частину вказаних кредитних коштів позивач придбав житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0499 га за адресою: АДРЕСА_1, який після придбання був зареєстрований на його ім'я.

На підставі договору купівлі-продажу йому було видано державний акт про право власності та земельну ділянку площею, 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1.

29 квітня 2009 року позивач та відповідач уклали договір про поділ спільного майна подружжя, який було посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нестерович О.І. за №1050.

За умовою п.3 цього договору спірну земельну ділянку площею, 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1 було виділено в особисту приватну власність відповідачки. Відповідачка ОСОБА_2 продала за посвідченим 07 червня 2011 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. договором купівлі-продажу вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_5 за 400000,00грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 21 червня 2012 року договір про поділ спільного майна подружжя від 29 квітня 2009 року було визнано недійсним, як укладений внаслідок обману зі сторони відповідачки. Рішення набрало законної чинності.

Позивач вважає, що за вказаних обставин, відповідачка повинна відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі вартості вказаної земельної ділянки площею 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1, а саме в розмірі 800000,0грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь подвійну суму збитків в розмірі 800000,00грн. та стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654,00грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, збільшивши просив стягнути з відповідачки спричинені його довірителю збитки, внаслідок продажу йому особисто земельної ділянки площею 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі подвійної вартості вказаної земельної ділянки на час оцінювання, а саме в сумі 1796400,00грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав вказаних в запереченнях. Заперечує проти того, що спірна земельна ділянка є особистою власністю позивача ОСОБА_1 Вважає, що вказана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, частки в якій є рівними. Вважає, що, продала вище вказану земельну ділянку на законних підставах. Згодна на сплату позивачу узгодженої з ним вартості в розмірі 36722,00грн.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення(ч.1 ст. 229 цього Кодексу) такий правочин визнається недійсним.

Обман має місце, сторона заперечує обставини справи, які можуть перешкоджати вчиненню правочину або вона замовчує їх існування.

Ч.2 ст. 230 ЦК України передбачено, що сторона, яка застосувала обман зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст.61 ч. 1 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року ОСОБА_1 купив житловий будинок та земельну ділянку розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вартість земельної ділянки відповідно до договору складає 239789,00грн.

Відповідно до п.3 договору про поділ спільного майна подружжя від 29 квітні 2009 року земельну ділянку 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1 було виділено в особисту приватну власність відповідачці ОСОБА_2

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 червня 2011 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_5 земельну ділянку площею, 0,0499 га. за адресою: АДРЕСА_1. за 400000,00грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 21 червня 2012 року, яке набрало законної чинності, було визнано договір про поділ спільного майна подружжя, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 квітня 2009 року недійсним. В мотивувальній частині рішення вказано, що у суда є підстави для визнання спірного договору недійсним, як такий, що був укладений позивачем під впливом обману зі сторони відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 березня 2013 року було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. від 06 липня 2011 року недійсним.

В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 06 липня 2011 року між відповідачами спірна земельна ділянка належала ОСОБА_2 з посиланням ст. 229 ЦК України та вимога визнати зазначений договір недійсним, як правочин, що вчинений відповідачами під впливом помилки є безпідставними.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2014 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, до ОСОБА_2,ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0499 га. від 06 липня 2011 року недійсним.

В мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що визнання за рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 21 червня 2012 року договору про поділ спільного майна подружжя недійсним, не позбавляє ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на спірне майно в силу ст. 60 СК України.

Тому немає законних підстав вважати, що на момент укладення договору купівлі-продажу відповідач не була її власником.

З огляду на наступне, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка площею 0,0499 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 (відповідно до рішення Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2014 року), тобто відповідач була співвласницею вказаної земельної ділянки, та в силу ст. 63 СК України мала рівне з позивачем право на володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою, тому суд вважає неможливим застосувати до цих правовідносин ст. 230 ЦК України.

Оскільки в судовому засіданні представник позивача категорично заперечував проти застосування положень Сімейного Кодексу України, суд підстав для задоволення позовних вимог не находить.

Керуючись ст.ст.230 ЦК України, 60,61,63 СК України, 10,60,61,213,215 ЦПК суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину із застосуванням обману - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Херсона.

Суддя О.Д. Рябова