ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

        УХВАЛА

"14" лютого 2007 р.                                                                 справа № 10/43/б

За заявою Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції АППБ “Аваль”, м. Чернівці

          

до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Раранча”, с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області

про  визнання банкрутом

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від кредитора –не з’явився

Від боржника –не з’явився

Розпорядник майна –не з’явився

СУТЬ  СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.03.2006 р. за заявою Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції АППБ “Аваль” порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу “Раранча”.

Ухвалою від 21.11.2006 р. ініціюючого кредитора зобов’язано подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство СВК “Раранча”, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В. В.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника опубліковане в газеті “Урядовий кур’єр” від 16.12.2006 р. № 238.

Ухвалою від 19.01.2007 р. до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2007 р. призначено розгляд заяви Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” з грошовими вимогами до боржника на суму 347,60 грн., ухвалою від 30.01.2007 р. розгляд заяви відкладено на 14.02.2007 р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом документів та відзиву на заяву.

У судове засідання 14.12.2007 р. представники сторін та розпорядник майна не з’явилися.

Наявними у справі доказами підтверджується, що всі викликані особи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, від кредитора надійшли додаткові пояснення, в яких він, зокрема, просить розглянути заяву без участі його представника,  розпорядник майна боржника у попередньому судовому засіданні подав відзив на заяву, відтак перешкод для розгляду заяви в судовому засіданні 14.02.2007 р. немає.

Заява кредитора з урахуванням додаткових пояснень обґрунтована тим, що ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” є правонаступником  ДАК “Хліб України“ і згідно з розподільчим балансом йому передано право вимоги до дебіторів ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати мінеральних добрив, поставлених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 р. № 977, одним з таких дебіторів є СТОВ “Раранча”, вимоги до якого підтверджуються актом звірки проведення розрахунків станом на 31.12.1999 р., актом приймання-передачі документів  № 21 від ДАК “Хліб України” та листом Новоселицької райдержадміністрації № 2891 про правонаступництво боржника за СП “Раранча”.

Розпорядник майна подав відзив, у якому вимоги не визнав у зв’язку із закінченням строку позовної давності.

Розглянувши заяву і додані до неї матеріали, приймаючи до уваги відзив розпорядника майна боржника, суд дійшов висновку, що вимоги ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до СВК “Раранча” на суму 347,60 грн. належить відхилити.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на підтвердження своїх вимог до боржника надало докази, що йому в установленому порядку передано право вимоги ДАК “Хліб України” до боржників - одержувачів матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМ України № 977 від 03.09.1997 р., у тому числі до СП “Раранча”, правонаступником якого у відповідності до листа Новоселицької районної державної адміністрації від 19.07.2006 р. № 2891 є СВК “Раранча”, та акт звірки  проведення розрахунків за поставлені ДАК “Хліб України” матеріальні цінності, згідно з яким станом на 31.12.1999 р. за договором про взаємні поставки № 20/1 від 21.05.1998 р. боржник має заборгованість у сумі 347,60 грн.

На вимогу суду кредитором не було надано копію договору про взаємні поставки № 20/1 від 21.05.1998 р., оскільки такий йому не передавався ДАК “Хліб України”, відтак суд не в змозі оцінити умови і строки проведення розрахунків за вказаним договором.

Зазначена обставина є суттєвою для оцінки доведеності вимог кредитора, оскільки ч. 2 п. 7 постанови КМ України № 977 від 03.09.1997 р. “Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року”  встановлено, що умови виконання цієї постанови визначаються за тристоронніми угодами між постачальниками мінеральних добрив, об’єднанням “Украгрохім”, Державною акціонерною компанією “Хліб України”, а також за угодами із сільськогосподарськими товаровиробниками.

З наданого акту проведення розрахунків видно, що станом на 31.12.1999 р.  борг у сумі 347,60 грн. уже існував і кредитор мав право звернутися з позовом про стягнення цього боргу.

Вимоги конкурсного кредитора, які він заявляє у справі про банкрутство, повинні бути дійсними і не обтяженими пропуском строку позовної давності.

Щодо заборгованості згідно з актом станом на 31.12.1999 р. установлений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР трирічний строк позовної давності закінчився 31.12.2002 р., доказів переривання, поновлення чи зупинення перебігу цього строку кредитор не надав.

Акт звірки станом на 03.07.2003 р., про який ідеться  в акті № 21 приймання документів від ДАК “Хліб України”, суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 79 ЦК УРСР по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Оскільки сторони є юридичними особами, підписання акту від 03.07.2003 р. не може бути визнано судом дією, яка перериває перебіг строку позовної давності щодо заборгованості на суму 347,60 грн.

Підстав для застосування положень ч. 1 ст. 264 та п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України суд не вбачає, оскільки не доведено, що ці відносини тривали на момент набрання чинності вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Такий порядок передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 15.1.1 ст. 15 якого встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.  

Таким чином, кредитором пропущено і строк давності, встановлений зазначеним Законом.

За таких обставин вимоги кредитора належить відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

У Х В А Л И В:

1. Вимоги ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до СВК “Раранча” відхилити.

                       Суддя                                                         Т.І. Ковальчук