КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м .Кіровоград, вул. К. Маркса, 40
тел./факс: 24-06-22, E-mail: inbox@adm.kr.court.gov.ua
Справа № 2-а-3666/08/1170
Категорія статобліку 2.31.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого : судді Ком'якович Г.М.
при секретарі : Господарікову М.О.
за участю представників:
прокурора -ОСОБА_1. (посвідчення № НОМЕР_1
позивача ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2
відповідача - 1 - ОСОБА_3. (довіреність вих. № 4НОМЕР_3
відповідача - 2 -ОСОБА_4 (довіреність вих. № НОМЕР_4
відповідача - 3 - ОСОБА_5. (довіреність вих. №НОМЕР_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом : ОСОБА_2, вулАДРЕСА_1
до відповідача -1 : Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградська обл., АДРЕСА_2
відповідача - 2: управління Державного казначейства в Кіровоградській області
відповідача 3 - управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації
про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, суд-
ВСТАНОВИВ
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської області, управління Державного казначейства в Кіровоградській області та управління праці та соціального захисту населення ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить зобов'язати відповідачів виплатити йому 2095,00 грн. недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має статус учасника бойових дій і у відповідності до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня однак, в 2008 році відповідач ухилився від виконання цього Закону, провівши йому виплату допомоги лише в сумі 310 грн.
Позивач в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів 1 та 3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до ч.5 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно яких щорічна разова допомога до 05 травня учасникам бойових дій виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом „Про державний бюджет України на 2008 рік”.
Постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 310 грн.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми щорічної разової грошової допомоги ветеранам Великої Вітчизняної Війни здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України.
Отже, Головне управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації, будучи розпорядником коштів при здійсненні своїх повноважень не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України, так як це передбачено ст.23 Бюджетного кодексу України.
Виходячи з існуючих можливостей, держава гарантує виплату щорічної разової допомоги до 05 травня в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.
Представник відповідача - 2 заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що виплата разової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проводиться місцевими органами праці та соціального захисту населення.
Лише органи праці та соціального захисту населення, відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» є розпорядниками коштів державного бюджету, передбачених на виплату разової грошової допомоги учасниками бойових дій. Ніхто, крім вищевказаних органів не має повноважень, щодо використання вказаних коштів, в тому числі органи Держказначейства.
Суд, дослідивши доводи сторін, письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1виданогоІНФОРМАЦІЯ_1має право на встановлені пільги законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення ІНФОРМАЦІЯ_1 як учасник бойових дій та в 2008 році отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 310 грн., що підтверджується довідкою вих.. № НОМЕР_1
Про те, що позивач перебуває на обліку саме в управлінні праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації і відповідно цим управлінням їй здійснюються виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня також свідчить довідка Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації №НОМЕР_1
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня, учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст.17 того ж Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Статтею 17 - 1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно пп.2 п.20 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. №107-VI, ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в новій редакції, згідно якої, щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.20 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Пунктом шостим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Відповідно до ст.17 - 1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з 22 травня 2008 року учасникам бойових дій поновлено право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Проте, відповідачем будь - яких дій на виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України та ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не вжито, щорічна разова грошова допомога виплачена позивачу не в повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що щорічна разова грошова допомога учасникам бойових дій має виплачуватись у розмірах, установлених Постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12.03.2008р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, зокрема учасникам бойових дій - 310 грн., є безпідставним, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, є безпідставним.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком на час виплати.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.
Враховуючи те, що позивач є учасником бойових дій, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у відповідному розмірі.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією учасником бойових дій, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист інвалідів війни.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є учасником війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня. Наділивши учасників війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист учасників війни.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Позивачем не зазначено, які саме його права порушено Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації та управлінням Державного казначейства в Кіровоградській області, та не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації та управлінням Державного казначейства в Кіровоградській області.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що позивач, як особа, що має статус учасника бойових дій, не перебуває на обліку в Головному управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації, а також те, що Головним управлінням праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації та управлінням Державного казначейства в Кіровоградській області не здійснюється нарахування та виплата позивачу відповідних виплат, позовні вимоги в частині стягнення з УПСЗН Кіровоградської ОДА та УДК в Кіровоградській області на його користь 2095 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Оскільки виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій були йому нараховані не в повному обсязі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, суд визнав необхідним зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій , у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за 2008 рік та здійснити виплату.
Оскільки відповідно до п.п. 18, 34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991р. „Про державне мито” сторони звільняються від сплати державного мита, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити нарахування ОСОБА_2 разової грошової допомоги учаснику бойових дій, у відповідності до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, за 2008 рік та здійснити йому виплату.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4.Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
В повному обсязі постанову складено 17 квітня 2009 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.М. Ком'якович