КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м .Кіровоград, вул. К. Маркса, 40
тел./факс: 24-06-22, E-mail: inbox@adm.kr.court.gov.ua
Справа № 2 - а - 3368/08/1170
Категорія статобліку 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2009 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Комякович Г.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Господарікова М.О.
за участі представників сторін:
позивача - клопотання про розгляд справи без участі
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом : ОСОБА_1, вулАДРЕСА_1
до відповідача : Управління Пенсійного фонду України вАДРЕСА_2
про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити дії, а саме:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області в зв'язку з відмовою призначити пенсію, щомісячну грошову допомогу в розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 ( восьми) мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі не меншої ніж вісім мінімальних пенсій за віком, а також відповідно до ст. 50 вказаного Закону він має право на призначення йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
При обрахунку розміру пенсії позивач виходив з наступних розрахунків. Розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить п'ять мінімальних заробітних плат. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата з 01 липня 2008 року становить 482,00 грн.
У зв'язку з відсутністю фінансування Кіровоградського окружного адміністративного суду на відправлення поштової кореспонденції, судовий виклик осіб, які беруть участь у справі, здійснюється у відповідності до ст. 38 КАС України телефонним засобом зв'язку.
Позивач в судове засідання не прибув, проте надав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності ( вх. №НОМЕР_1р.).
Відповідач заперечень на позовну заяву, витребувані судом докази та уповноваженого представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином повістками суду на 27.01.09 року, телефонограмою № 21 від 19.02.2009 року та 22.04.2009року, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції суду.
Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду судової справи, отже суд здійснив всіх заходів для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_1. являється постраждалим від наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. (а.с. - 7), відповідно до якого його віднесено до І категорії осіб, які постраждали від чорнобильськоїОСОБА_1. є інвалідом ІІ групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, що засвідчується довідкою МСЕ СеріїНОМЕР_1 ( а.с. - 8) та експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 21.01.1993 № 17/2496 ( а.с. - 9).
ОСОБА_1. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області де отримує пенсію по інвалідності.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (у редакції закону від 09.07.2007 року), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно с т. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (у редакції закону від 09.07.2007 року), о собам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, № 107-VI, а саме - п.п.12 та 15 п.28 розділу ІІ внесено зміни до ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ шляхом викладення їх в новій редакції.
Так, згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (у редакції закону від 28.12.2007 року), у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (у редакції закону від 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, п.п.12 та 15 ст.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.
Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що 05.11.2008 р.ОСОБА_1. звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області із письмовою заявою про перерахунок пенсії (а.с. 10 - 11 ), однак йому було відмовлено що підтверджується листом відНОМЕР_1( а.с. - 12 - 15), в якому було вказано що нарахування пенсії проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року « Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», для осіб,що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і йому встановлено II групу інвалідності.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним, до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України ( ч.2 ст.46).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4ст.19 КАС України в разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року « Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,на підставі яких позивачеві була нарахована пенсія, оскільки вище зазначені постанови істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно - правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3 та 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюються з дня встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.
Як встановлено в судовому засіданні позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Суд вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 11.11.2008 року №08/211, 04.11.2008 року № 08/207, 21.10.2008 року № 08/185, 30.09.2008 року № 08/152, Вищого адміністративного суду України, викладеною в оглядовому листі від 14.08.2008 р. № 1406/100/13-08 « Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Пільги, пенсії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд приходить до висновку, що управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області зобов'язане перерахувати пенсію позивачу з огляду на зміст норм ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (із змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI).
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Суд у вирішені справи додатково керується статтею 8 КАС України, у відповідності до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини.
В свою чергу, суд також вважає необхідним керуватися положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року N 3477-ІУ, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Так, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на це, суд зазначає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання відповідної пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Ууоnne van Duynn v.Ноme Officе (Саse 41/74 уаn Duynn v.Ноme Officе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справа "Кечко проти України", "Бурдов проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ЕСНК 2002-ІП (тиtatis тиtandis ), справа Ууоnne van Duynn v.Ноme Officе (Саse 41/74 уаn Duynn v.Ноme Officе); справа про принцип юридичної визначеності). Про першу, зокрема, зазначено у листі Верховного суду України від 07.2006 року № 1-5/400. Зазначеним листом Верховний суд України акцентує увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-У від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, суд приходить до висновку щодо протиправності відмови відповідачем в перерахунку позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII діючому законодавству станом на 01.11.2008 року.
Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України.
Позивачем пред'явлено позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер, інвалід інвалідів ІІ групи та учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в управлінні Пенсійного фонду України в м. Олександрія.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу покладено на УПФУ в м. Олександрія за місцем проживання позивача.
Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та державної пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.
Керуючись ст.. 46 Конституції України, ст. 28,44Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України», ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 86,94, 159-163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії щодо відмовиОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.50,ч. ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії здійснитиОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 ( восьми) мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних громадян, з 05.11.2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ком'якович Г.М.