У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
4 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», поданою його представником ОСОБА_4, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2013 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 9 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір «Розстрочка», за умовами якого остання отримала кредит в сумі 2 996,40 грн зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами строком на один рік. Оскільки ОСОБА_3 не виконувала зобов'язання за кредитним договором, станом на 19 серпня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 58 927,45 грн, з яких 2 615,81 грн - заборгованість за кредитом, 58,04 грн - заборгованість за процентами, 34,44 грн - заборгованість з комісії, 52 936,90 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 782,26 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк», з посиланням на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що банком позов подано з пропуском позовної давності, оскільки Умовами надання кредиту позовну давність встановлено три роки, а ОСОБА_3 здійснила останній платіж 25 лютого 2009 року. Оскільки ОСОБА_3 подала заяву про застосування строку позовної давності, суд ухвалив рішення про відмову у позові саме з цих підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 9 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 2 996,40 грн зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення 9 серпня 2009 року.
Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 здійснено 25 лютого 2009 року.
Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 19 серпня 2013 року заборгованість ОСОБА_5 становить 58 927,45 грн.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами, убачається, що позичальник ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), які були надані йому у письмовій формі.
Умови містяться у матеріалах справи.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув уваги на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), який встановлює позовну давність в 5 років, і не встановив, чи погодилась ОСОБА_3, підписуючи заяву позичальника, з такими умовами. Крім того, суд першої інстанції не дав оцінку змісту заяви позичальника, яка містить вказівку про одержання нею у письмовій формі Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), і наказу ЗАТ «Акцент-Банк» від 6 травня 2008 року.
Апеляційний суд зазначених недоліків не усунув, не перевірив законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги щодо збільшення строку позовної давності і передчасно постановив ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Неповно з'ясувавши дійсні обставини справи і не оцінивши докази, надані сторонами, суди допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 335, 336, 338, 345, ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», подану його представником ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П.Касьян
Судді: В.І.Амелін С.О.Карпенко Д.О.Остапчук В.О.Савченко