У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
11 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що 22 липня 2005 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку у АДРЕСА_1. У договору відомості про наявність у ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку площею 0,0673 га, цільовим призначенням якої є обслуговування цього житлового будинку, відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. У 2013 році їй стало відомо, що вказана земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_6 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року. Посилаючись на ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у редакціях, що діяли на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0673 га, цільовим призначенням якої є обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, у зв'язку з набуттям права власності на будинок.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року, цільовим призначенням якої є обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель та споруд, у зв'язку з набуттям права власності на цей житловий будинок.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з посиланням на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ст. 377 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачала перехід до особи, яка придбала житловий будинок, права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не зазначений, до набувача переходить право власності на ту земельну ділянку, що зайнята житловим будинком. При цьому апеляційний суд вважав, що необхідною істотною умовою договору купівлі-продажу житлового будинку є зазначення про продаж цієї земельної ділянки. Але договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 22 липня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, умови щодо переходу права власності на земельну ділянку не містить, а тому до ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку не перейшло.
Проте погодитись із висновком апеляційного суду у повному обсязі не можна з наступних підстав.
Судами встановлено, що 22 липня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку у АДРЕСА_1.
У договорі відомості про наявність у ОСОБА_6 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0673 га, цільовим призначенням якої є обслуговування цього житлового будинку, відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.
Після його смерті до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але свідоцтв про право власності в порядку спадкування не отримували.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року земельна ділянка площею 0,0673 га у АДРЕСА_1, на якій розташований відчужений ОСОБА_6 будинок, передана йому у власність на підставі рішення Мереф'янської сільської ради від 2 вересня
2002 року, державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.
Так, відповідно до ст. 120 ЗК України, у редакції яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу будинку, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Статтею 377 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу будинку, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
З огляду на наведені положення закону, до особи, яка придбала житловий будинок, але у договорі відомості про перехід права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений відсутні, переходить право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлями та спорудами, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як роз'яснено в п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Переглядаючи справу, апеляційний суд наведених вище норм закону та роз'яснень не врахував, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
При цьому апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до цивільного процесуального законодавства справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в суді першої інстанції. Для правильної оцінки обставин, які мають важливе значення для справи, апеляційний суд має право поставити на обговорення сторін питання про призначення експертизи для визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, власником яких є ОСОБА_3 та які розміщений на цій земельній ділянці.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості і це в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П.Касьян
Судді: В.П.Гончар С.О.Карпенко Д.О.Остапчук В.О.Савченко