ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"05" лютого 2007 р. | Справа № 34/536-06-12980А |
05.02.2007р. о 13год.51хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,
за участю представників від позивача: Фурси В.М. - представника, діючого на підставі довіреності №15-ДФ від 15.09.06р.; від відповідача: Ярцун О.М. - заступника начальника відділу аудиту надходження доходів страхувальників УПФУ в Приморському районі м.Одеси, діючої на підставі довіреності від 09.01.07р. №267/07; Черненко М.О. - головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу УПФУ у Приморському районі м. Одеси, діючого на підставі довіреності від 12.10.06р. №15718/07.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 адміністративну справу №34/536-06-12980А
за позовом Територіального міжгалузевого об’єднання „ТЕМО”
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси
про визнання нечинним рішень та вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси
СУТЬ СПОРУ: Територіальним міжгалузевим об’єднанням „ТЕМО” пред'явлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання нечинним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про результати розгляду заяви про узгодження вимоги від 27.11.2006р. за №18917/03, рішення Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси за №3300 та №3301 від 21.11.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків, та вимогу від 16.11.2006р. про сплату боргу за №Ю-2028.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначено у запереченні на адміністративний позов.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
14.09.2005р. Територіальне міжгалузеве об’єднання „ТЕМО” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси за №ж0569.
16.11.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси проведено позапланову перевірку дотримання позивачем норм чинного законодавства на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, про що складено акт №15/31.
Перевіркою встановлено заниження сум заробітної плати, з яких обчислюються страхові внески, порушення порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України „Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування” від 09.07.2003р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнята вимога про сплату боргу №Ю-2028 від 16.11.06р. по страхових внесках на суму 13263,75грн.
21.11.06р. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийняло рішення №3300 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 22514,26грн. за порушення позивачем вимог п.1 ст.19 названого закону та №3301 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 170грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.).
Не погоджуючись з прийнятою вимогою у зв’язку з її повною сплатою, позивач звернувся до відповідача з заявою від 22.11.2006р. №22/11-1 про узгодження вимоги, за результатами розгляду якої відповідач прийняв рішення від 27.11.2006р. №18917/03 про результати розгляду заяви про узгодження вимоги, яким заяву позивача залишив без задоволення, а вимогу про сплату недоїмки залишив без змін.
Вважаючи дані рішення незаконними та необґрунтованими позивач звернувся з позовом про їх скасування.
Згідно ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. (із змінами та доп.) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.15 названого Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 зазначеного Закону визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п.1 ч.1 ст.14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 вищезазначеного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст.20 вказаного закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч.2 ст.106 зазначеного вище Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до підпункту 2 ч.9 ст.106 зазначеного вище Закону виконавчими органами Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.
Частинами 13 –15 ст. 106 вищезазначеного Закону визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
У відповідності з ч.5 ст.106 зазначеного вище Закону, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, відсутні підстави для визнання нечинним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про результати розгляду заяви про узгодження вимоги від 27.11.2006р. за №18917/03, рішення Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси за №3300 та №3301 від 21.11.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків, та вимогу від 16.11.2006р. про сплату боргу за №Ю-2028.
За таких обставин, слід відмовити Територіальному міжгалузевому об’єднанню „ТЕМО” у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст.71, 94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені позовних вимог Територіального міжгалузевого об’єднання „ТЕМО” відмовити повністю.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.