Справа № 2-27/2009

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 10 березня  2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі      - Скринській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та моральної шкоди,

                               В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 12 березня 2008 року між ним та відповідачем  було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого він зобов»язався надати відповідачу юридичні консультації та здійснити представницькі дії в Апеляційному суді  Київської області по справі про стягнення боргу, а відповідач зобов»язався після вирішення справи оплатити вартість наданих послуг. 18 березня 2008 року Апеляційним судом Київської області по справі, стороною в якій був відповідач,    винесено ухвалу. Незважаючи на те, що справу вирішено на користь відповідача, свої зобов»язання за договором він не виконав, оскільки не оплатив надані  послуги.

Вказаними протиправними діями позивачу завдано моральної шкоди. Безвідповідальність відповідача призвела його до сильних душевних хвилювань, розладу психічного стану та депресії.  Він розчарувався в моральності та порядності людей, втратив віру в справедливість, що потягло погіршення стану здоров»я,  розлад нервової системи та безсоння.   

Страждаючи від душевних хвилювань, позивач був не взмозі представляти свої інтереси самостійно, а тому звернувся за правовою допомогою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який надав послуги по складанню процесуальних документів, роз»ясненню окремих норм і положень законодавства, консультації з приводу ведення справи в суді.

В добровільному порядку відповідач не відшкодував заборгованість за договором, моральну шкоду та інші понесені  витрати, а тому просив стягнути з нього в судовому порядку 3500 грн. заборгованості за договором, 10000 грн. моральної шкоди, 10000 грн. витрат, пов»язаних із оплатою правової допомоги юриста, 135 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав. В поясненнях зіслався  на обставини, викладені в поданій до суду  заяві. Додатково пояснив, що  після укладення договору про надання юридичних послуг він надав необхідні консультації відповідачу. При укладенні договору та при здійсненні ним представницьких дій 18 березня 2009 року відповідач не мав коштів для проведення оплати його послуг, в зв»язку з чим між ними мала місце усна домовленість про відстрочку оплати. Не зважаючи на вказану домовленість відповідач до даного часу своїх грошових зобов»язань не виконав, оскільки вартість наданих послуг не оплатив.

Відповідач  позов не визнав та пояснив, що 12 березня 2008 року, потребуючи консультації з питань апеляційного розгляду справи за його участю, звернувся до позивача.  Пояснивши, що консультації не потрібні, позивач призначив йому зустріч біля приміщення Апеляційного суду Київської області за півгодини до розгляду справи. У зазначений час він прибув до приміщення суду. За п»ять хвилин до засідання з»явився позивач, який передав йому договір про надання правової допомоги і отримав від нього кошти в сумі 3500 грн. за надання юридичних послуг, запевнивши його, що підписання договору є підтвердженням отримання ним коштів.  Після судового засідання позивач заявив, що за позитивне вирішення справи він має сплатити  ще 3500 грн. Оскільки таких коштів він не мав, позивач  запропонував їх привезти наступного дня та повідомів, що інакше  ухвала суду буде переглянута.  Проконсультувавшись в іншого юриста, він зрозумів, що його введено в оману. Позов вважає необгрунтованим, оскільки розрахунок з позивачем він провів, протиправних дій щодо нього не вчиняв, моральної шкоди не завдавав.   

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на ті обставини, що позивач брав участь в  засіданні Апеляційного суду Київської області в якості представника відповідача  на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Що стосується укладеного договору про надання  правової допомоги, то відповідно до його умов він набирає чинності з моменту підписання та проведення оплати послуг. Позивач брав участь в судовому засіданні, де представляв інтереси відповідача, що свідчить про отримання ним відповідної суми коштів за договором. Будь яких умов щодо оплати послуг позивача після судового засідання чи іншої  відстрочки оплати договір не містить. Позивач не надав доказів протиправності діянь відповідача, наявності  моральної шкоди та причинного зв»язку між  шкодою та його діями.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши надані  ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов  підлягає  задоволенню.

 Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договора.

В судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2008 року сторони домовилися про вчинення спільних дій, спрямованих на досягнення певних  цивільно-правових наслідків та  уклали договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, зобов»язався надати відповідачу юридично-консультативні послуги у виді надання  усних консультацій, захисту прав та інтересів відповідача перед третіми особами та здійснення представницьких дій в Апеляційному суді Київської області у справі про стягнення боргу з ОСОБА_4. Відповідач, як замовник, зобов»язався надати позивачу необхідні документи та інформацію, при необхідності видати йому довіреність та оплатити представницькі послуги відповідно до умов договору, що передбачено п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору.

Фактично між сторонами укладено договір, який містить елементи договору про надання послуг та договору доручення, тобто змішаний договір.

Суттєвою умовою вказаного виду договорів є їх оплатність.

Ч.1 ст. 903 ЦК України передбачено, що в разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правила, визначеного ч.2 ст. 1002 ЦК України, плата повіреному виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги лише в разі, якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати.

Відповідно до п.7.1 укладеного сторонами змішаного договору відповідач зобов»язався сплатити позивачу за виконання дій, передбачених п.1.1 договору, кошти в сумі 3000 грн. За п. 7.2 договору за кожну представницьку дію  за участю осіб, визначених п.6.2 договору, відповідач зобов»язувався сплатити  додатково 500 грн.

Пунктом 4.4 договору визначено строк внесення плати за договором - за три дні  до здійснення відповідного представництва.

Вказані обставини свідчать про те, що сторони у договорі передбачили розмір плати, порядок та строки її виплати. Питання щодо документу, який має фіксувати виконання договору , сторонами не узгоджено.

В судовому засіданні сторони надали протилежні пояснення щодо усної домовленості з приводу змін до договору, проведення оплати наданих позивачем послуг та здійснених представницьких дій та підтвердили, що документи, які фіксують зміни до договору та факт  виконання зобов»язання відповідачем,  відсутні.

Загальні вимоги до оформлення документів, що фіксують виконання зобов»язання, містяться в ст.ст. 218, 527, 882 ЦК України.

За правилом, визначеним ст. 654 ЦК України зміна  договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виконання зобов»язання також має відповідати правилам про форму правочинів.

Позивач пред»явлену вимогу про стягнення оплати за укладеним з відповідачем договором обгрунтував відсутністю документа, що підтверджує виконання зобов»язання  та додатковою домовленістю  про внесення оплати після виконання ним зобов»язання за договором,  яка була досягнута у вигляді додаткової  угоди та письмової форми не набула.

ч.2 ст. 218 ЦК України передбачено, що в разі, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Усна угода, на яку посилається позивач, яка заперечується відповідачем та яка за формою не відповідає договору, не може бути визнана дійсною, оскільки сторони своїми діями не підтвердили наявності між ними таких правовідносин та своїх прав і обов»язків у цих правовідносинах.   

За правилами, визначеними ст. 218 ЦК України, до уваги не можуть бути взяті покази свідка Загороднього М.М. щодо факту передачі коштів відповідачем  в якості виконання зобов»язання за укладеним договором.

Поряд з цим, пунктом 8.4  укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами та проведення оплати послуг виконавця в розмірі, встановленому п. 7.1 даного договору.

Вказана умова договору була визначена на розсуд сторін і погоджена ними.

Враховуючи ті обставини, що судом не встановлено існування іншої домовленості між сторонами щодо внесення оплати за договором, суд вважає, що здійснення прав та виконання обов»язків сторін відбувалось у спосіб, що випливає з укладеного договору.

Враховуючи ті обставини, що позивач виконав свої зобов»язання за договором, яким передбачено  попередню оплату його послуг,  при умові, що він набирає чинності лише після проведення оплати його послуг,  не скористався  своїм правом на припинення надання послуг в разі несплати їх вартості, що передбачено п. 6.1 договору, суд дійшов висновку, що позивач своїми діями підтвердив виконання зобов»язання  відповідачем.

    Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність  підстав для задоволення вимог позивача про стягнення плати за договором.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення зобов»язання. Право на відшкодування такої шкоди виникає на підставі ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких відшкодування моральної шкоди. Сплата моральної шкоди є мірою відповідальності і застосовується, за загальним правилом, у разі наявності вини порушника.

Оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вини відповідача та факт порушення ним зобов»язання, а отже і законних немайнових прав позивача, відсутні підстави до стягнення на його користь моральної шкоди.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат у виді судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи, оскільки за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення.

        Зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази свідчать про необгрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.  23, 218, 526, 545, 611, 627, 628, 654, 901, 902, 903, 1000, 1001-1004, 1006, 1007 ЦК України, керуючись  ст.ст.   10, 15, 60, 131, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                                 В И Р І Ш И В :

 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                            Л.О.Капшук