Справа № 2-а-875/09 /1170
Категорія статобліку 2.11.17
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження
«3» лютого 2009 року м . Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Ком'якович Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви у справі
за позовом : ІНФОРМАЦІЯ_1ї міжрайонної державної податкової інспекції, АДРЕСА_1
до відповідачів :
ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2» АДРЕСА_2
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», АДРЕСА_3
ТОВ компанія «ІНФОРМАЦІЯ_4», АДРЕСА_4
про визнання недійсним установчого договору,
ВСТАНОВИВ:
Долинська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання недійсним установчого договору.
Крім того, позивач просить суд застосувати наслідки передбачені ст. 49 ЦК УРСР. З метою забезпечення позову накласти заборону на відчудження всього
рухомого та нерухомого майна та арешт на рахунки ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2", а
саме: 1) МФО ІНФОРМАЦІЯ_1
НОМЕР_1
2) МФО ІНФОРМАЦІЯ_1НОМЕР_1
3) МФО ІНФОРМАЦІЯ_1НОМЕР_1
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим що, 21 лютого 2002 року між ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» було укладено установчий договір про створення закритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_2». Згідно розділу 3 Договору ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" зобов'язалося внести до статутного фонду ЗАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2" майно згідно акту прийому передачі на загальну суму 8 600 652,00 грн., що відповідає 98% статутного фонду.
21.02.2002 року відкритим акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_1", за актом приймання-передачі майна було передано в статутний фонд ЗАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2" рухоме та нерухомого майно загальною вартістю 8 600 652 грн. 00 коп.
22.08.2002 р. Господарським судом Кіровоградської області, за заявоюІНФОРМАЦІЯ_1ї МДПІ, було порушено справу про банкрутство № 14/46 відкритого акціонерного товариства „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Долинська МДПІ, яка була конкурсними кредиторами по справі про банкрутство ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1", з кредиторськими вимогами до банкрута в сумі 156403,47 грн. які були визнані ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2003 р. по справі № 14/46 вважає, що установчий договір укладено зі сторони ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" з порушення чинного законодавства. В зв'язку із чим останній має бути визнано недійсним в частині, що стосується прав та обов'язків ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Укладення установчого договору перед порушенням провадження у справі про банкрутство та відсутність будь-яких фінансових надходжень від набутих корпоративних прав свідчить про укладення установчого договору з метою умисного ухилення від розрахунку з кредиторами.
Згідно ч. 6 ст. 4 Закону України „Про власність", що діяв на момент укладення установчого договору, у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. Підтвердженням того, що дана угода завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є той факт, що ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1" умисно та всупереч законам України здійснив передачу майна відповідно до установчого договору та акта прийому - передачі, яке перебувало під арештом та під забороною на його відчудження та позбавило можливості кредиторів зокрема і ІНФОРМАЦІЯ_1 МДПІ отримати задоволення кредиторських вимог.
На даний момент ВАТ „ІНФОРМАЦІЯ_1" ліквідовано, як банкрута та виведено з Єдиного державного реєстру.
Таким чином позивач вважає, що відповідачами порушено вимоги ст.48 Цивільного Кодексу УРСР, який діяв на момент укладення установчого договору, де передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті та майнові права неповнолітніх дітей.
У даному випадку чинне законодавство не передбачає ні права, ні обов'язку ДПІ на звернення до адміністративного суду з вимогами, про які заявлено у позові, тому такі позовні вимоги є необгрунтованими і безпідставними за наступних обставин.
Дійсно, у відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Керуючись п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районних у містах, міжрайонні та об'єднані ДПІ подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином органи державної податкової служби, зазначені у статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
У відповідності до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст.205 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання, договору) недійсним судовому розгляду не підлягають.
ДПІ встановивши в ході перевірки нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування, і не повинна звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України. Але такі вимоги в позові не заявлені.
Згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог п.11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення Господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана Господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:
угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам.
Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
Згідно до вимог статті 25 наведеного Закону ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язанями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.
Крім цього, ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.
Закон № 2343-ХИ і стаття 62 ГПК не містить приписів про заборону
прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу
про банкрутство.
Правові відносини боржника і кредитора регулюються нормами Закону № 2343-ХП, а боржника з третіми особами, суб'єктами господарювання при укладенні між ними угод - нормами цивільного законодавства.
Визнання боржника банкрутом, визнання недійсними спірних угод, укладених боржником, які порушують інтереси кредиторів, здійснюється у межах справи про банкрутство , процесуально оформлюється ухвалою без порушення позовного провадження про визнання угоди недійсною.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2343-ХИ учасниками
зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких
включені до реєстру вимог кредиторів.
Виходячи із наведеного вище, вимоги позивача про визнання недійсним установчого договору, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, право на звернення органів ДПІ до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним установчого договору не передбачено чинним законодавством України.
Крім того, позивач не навів законодавчих норм, згідно з якими йому надано право звертатися до окружного адміністративного суду із зазначеними в позові вимогами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.3, п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. У відкритті провадження в адміністративні справі за позовомІНФОРМАЦІЯ_1ї міжрайонної державної податкової інспекції звернулася до ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» про визнання недійсним установчого договору - відмовити. Позовну заяву повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
2. Копію ухвали надіслати позивачу .
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 5-денний строк з дня постановлення ухвали, а особою, без виклику якої було постановлено ухвалу - в той же строк з дня отримання нею копії ухвали і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.М. Ком'якович