В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.
захисника - ОСОБА_3.
потерпілого - ОСОБА_2.
представника потерпілого - ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця села Зеленьки Миронівського району Київської області,
жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,
не працюючого, одруженого, з базовою вищою освітою,
раніше судимого Харківським районним
судом міста Києва за ст.ст. 117 ч. 3, 17 ч. 2, 117 ч. 3 КК
України (в редакції 1960 р.) до шести років позбавлення волі
за ст.ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України ,
В С Т А Н О В И В :
15 січня 2007 року потерпілий ОСОБА_2. уповноважив підсудного продати на умовах та за ціну на його розсуд належну йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Миронівським міськвиконкомом Київської області 11 січня 1996 року, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації Київської області за № 3331 в книзі № 23, реєстраційний № 17623353, частину квартири під номером АДРЕСА_2, для чого уповноважив представляти його інтереси в усіх установах та організаціях, в тому числі органах нотаріату, органах місцевого самоврядування, Білоцерківському БТІ, подавати від його імені заяви, в тому числі заяву про належність йому майна на праві особистої приватної власності, одержувати довідки і документи, в тому числі витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в Білоцерківському БТІ, розписуватись за нього, підписати договір купівлі-продажу, одержавти належні йому за продану частину квартири гроші, сплачувати необхідні платежі, і виконувати всі інші необхідні дії, пов»язані з даною довіреністю. Дана довіреність була підписана потерпілим, посвідчена приватним нотаріусом Миронівського нотаріального округу ОСОБА_12, яка встановила особу довірителя та перевірила його дієздатність, зареєстрована в реєстрі за № 79, занесена до Єдиного реєстру довіреностей.
22 січня 2007 року з метою придбання права на реалізацію вказаної квартири шляхом отримання та використання завідомо підробленого документа підсудний звернувся до секретаря Козинської сільської ради ОСОБА_9. з проханням посвідчити довіреність від імені співвласника квартири ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, яким останній уповноважує його на вчинення представницьких дій, в тому числі, на реалізацію належної йому частини квартири під номером АДРЕСА_2 та отримання коштів від реалізації. 22 січня 2007 року секретар Козинської сільської ради на підставі наданих підсудним копії паспорту та ідентифікаційного номеру померлого ОСОБА_5. склала довіреність, якою ОСОБА_5. уповноважив підсудного з метою продажу частини квартири під номером АДРЕСА_2 представляти його інтереси в усіх установах та організаціях, в тому числі в органах нотаріату, місцевого самоврядування, Білоцерківському МБТІ, одержувати необхідні документи, в тому числі витяги з прав власності на нерухоме майно, розписуватись за нього, підписати договір купівлі-продажу, одержати за продану квартиру гроші та вчиняти інші дії. Дана довіреність була посвідчена вказаною особою з відміткою про те, що підписана довірителем, особа якого та дієздатність перевірені, нотаріальна дія зареєстрована в книзі реєстрації нотаріальних дій за №2.
Оскільки вказана довіреність не була занесена до Єдиного реєстру довіреностей, який створено з 8 січня 2007 року, підсудний повторно звернувся до секретаря Козинської сільської ради ОСОБА_9., яка на його прохання склала аналогічний текст довіреності, на якій поставила іншу дату її складання та зробила посвідчувальний напис 20 грудня 2006 року. Дану нотаріальну дію ОСОБА_9 занесла до книги реєстрації нотаріальних дій за 2006 рік за № 121.
6 лютого 2007 року підсудний, використовуючи посвідчені 20 грудня 2006 року та 15 січня 2007 року від імені ОСОБА_5. та потерпілого ОСОБА_2. довіреності, уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, за яким передав у власність останньому квартиру під номером АДРЕСА_1 за кошти в сумі 70000 грн., які отримав від продавця при підписанні договору. Договір купівлі-продажу було підписано сторонами та посвідчено державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_13, яка особи сторін, їх дієздатність, повноваження представника і належність продавцям відчужуваної квартири перевірила.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1632 від 14 квітня 2008 року квартира під номером АДРЕСА_2 має ринкову вартість 88854, 75 грн.
В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та показав, що наприкінці 2006 року дізнався, що продається зруйнована квартира в будинку АДРЕСА_2, вирішив її купити та перепродати. З цією метою поїхав в місто Кагарлик до потерпілого ОСОБА_2. Останній пояснив, що являється опікуном співвласника квартири ОСОБА_5. і запевнив, що може продати її без племінника за кошти в сумі 65000 грн. Звернувшись за допомогою до матері ОСОБА_7. він дізнався, що в сільській раді може отримати довіреність від імені племінника потерпілого на продаж належної йому частини квартири. 15 січня 2007 року ОСОБА_2 склав довіреність, якою уповноважив його зібрати необхідні документи та продати належну йому частину квартири. Довіреність була посвідчена нотаріально. Ніяких обманних дій для спонукання потерпілого до складання довіреності не вчиняв, діяв в межах домовленості, яка була між ними. Того ж дня він сплатив потерпілому кошти за квартиру в сумі 65000 грн., а останній написав відповідну розписку про їх отримання та передав йому ключі від квартири, документи на квартиру та копії особистих документів ОСОБА_5. 22 січня 2007 року за протекцією ОСОБА_8 звернувся до секретаря Козинської сільської ради ОСОБА_9., яка склала та посвідчила довіреність від імені ОСОБА_5. та без його участі, якою його було уповноважено представляти інтереси останнього в різних органах та виконувати необхідні дії для продажу належної йому частини квартири. Звернувшись до нотаріальної контори з метою укладення договору купівлі-продажу, він дізнався, що на підставі довіреності, датованої 22.01.2007 року, договір не може бути посвідчений, а тому через декілька днів повторно звернувся до секретаря сільської ради з проханням скласти аналогічний документ, проте попередньою датою. Його прохання було задоволено, секретарем виготовлено іншу довіреність, яка була датована 20 грудня 2006 року. Використовуючи вказані довіреності, 6 лютого 2007 року він продав квартиру під номером АДРЕСА_2ОСОБА_6. за кошти в сумі 70000 грн. У вчиненому щиро розкаюється, розуміє зміст вчинених злочинних дій та просить суворо не карати.
Винність підсудного у використанні завідомо підробленого документа та вчиненні шахрайства підтверджується зібраними в ході досудового і судового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Надаючи покази про обставини справи потерпілий ОСОБА_2. показав, що він та племінник ОСОБА_5. були співвласниками квартири під номером АДРЕСА_2. Квартира була пошкоджена пожежею, а тому в ній ніхто не проживав. Він мешкав в місті Кагарлик Київської області, місце проживання племінника йому не було відоме. Коли підсудний звернувся до нього з пропозицією продати квартиру, то він відмовився, посилаючись на відсутність співвласника . Підсудний повідомив, що займеться його розшуком, а з метою збору необхідних для продажу квартири документів йому необхідна відповідна довіреність. 15 січня 2007 року він у приватній нотаріальній конторі склав довіреність, якою уповноважив підсудного оформити документи на продаж квартири, розраховуючи, що продаж відбудеться лише за його участі та за згодою з співвласником. У липні 2007 року дізнався про продаж квартири. Коштів після реалізації квартири від підсудного не отримував, розписку, на яку він посилається , не писав. Відповідаючи на запитання учасників судового розгляду, потерпілий надав покази, що суперечать вищевикладеним. Показав, що уповноважив підсудного на продаж квартири, проте не розрахував, що підсудний не віддасть кошти, отримані при її реалізації. Підсудний його обманув, оскільки не передав вказаних коштів. Посилаючись на те, що порушені його майнові права, в тому числі як спадкоємця померлого племінника ОСОБА_5., заявив цивільний позов про стягнення з підсудного на його користь 65000 грн. матеріальної шкоди, спричиненої злочинними діями по продажу квартири обманним шляхом. Розмір позову обгрунтував тим, що мав таку домовленість з підсудним щодо вартості квартири.
Представник потерпілого ОСОБА_4 також підтвердив ті обставини, що потерпілий уповноважував підсудного на продаж належної йому частини квартири. Показав, що при цьому потерпілий вважав, що продаж не може бути здійснено в його відсутності та без згоди співвласника ОСОБА_5. Пред»явлений потерпілим цивільний позов підтримав, посилаючись на ті обставини, що потерпілий вчинив дії по фактичному прийняттю спадщини, звернутися з відповідною заявою до органу нотаріату він не міг, оскільки не мав свідоцтва про смерть спадкодавця, з заявою про продовження строку , необхідного для прийняття спадщини, до суду не звертався.
Свідок ОСОБА_8., яка являється дружиною потерпілого, щодо обставин звернення підсудного за вирішенням питання щодо продажу квартири, надала покази, аналогічні початковим показам потерпілого. Додатково показала, що 15 січня 2007 року її чоловік ОСОБА_2 дійсно їздив з підсудним до нотаріальної контори та по приїзду пояснив, що підписав пустий листок паперу.
Свідок ОСОБА_7., яка доводиться матір»ю підсудному, показала, що працює головним спеціалістом в УДК Миронівського району, та на прохання підсудного запитала бухгалтера Ємчиської сільської ради ОСОБА_8про те, чи можливо допомогти її сину в посвідченні довіреності. ОСОБА_8 повідомила, що можливо, а тому вона зателефонувала підсудному та познайомила його з останньою, після чого він мав розмову з нею. Суті його прохання вона не знала. Пізніше він повідомляв їй, що продав якусь квартиру та віддав власнику кошти.
Допитана в якості свідка ОСОБА_8підтвердила, що при здачі звіту, що мало місце наприкінці грудня 2006 року або січня 2007 року, ОСОБА_7. звернулась до неї з проханням допомогти її сину посвідчити довіреність в Козинській сільській раді, куди вона влаштовувалась на роботу. Вона погодилася та того ж дня зустрілась з підсудним, який намагався роз»яснити їй суть прохання. Повідомивши про те, що у цьому питанні не розуміється, вона попросила його приїхати до Козинської сільської ради. Здавши звіт, вона прибула до вказаної сільської ради, де у секретаря ОСОБА_9. запитала згоду на складання довіреності підсудному. Остання погодилась, а тому після приїзду підсудного вона вказала, куди йому потрібно звернутись. Через деякий час підсудний зайшов до неї в кабінет та повідомив, що довіреність йому видана. Через декілька днів підсудний звернувся з аналогічним проханням та пояснив, що перша довіреність не використана. Разом з ним вона зайшла до секретаря сільської ради та попросила переробити довіреність, на що остання знову дала згоду. Про те, що вказані нотаріальні дії не відповідають закону, не знала.
Секретар Козинської сільської ради ОСОБА_9 показала, що вона являється особою, яка вчиняла нотаріальні дії на території Козинської сільської ради. В грудні 2006 року до неї звернулась ОСОБА_8., яка передала прохання ОСОБА_7. посвідчити довіреність її сину. Після її згоди 20 грудня 2006 року ОСОБА_8прийшла до неї в кабінет з підсудним, який надав копію свого паспорту та паспорту ОСОБА_5., а також копії довідок про ідентифікаційні номера. У відсутності довірителя ОСОБА_5. та не маючи його паспорту, вона склала та посвідчила довіреність від його імені, за змістом якої останній уповноважував підсудного на продаж належної йому частини квартири та отримання коштів від продажу. Довіреність зареєструвала в реєстрі нотаріальних дій. Підсудний розписався в журналі реєстру нотаріальних дій та отримав довіреність. Через деякий час підсудний звернувся з аналогічним проханням та попросив видати довіреність іншою датою, що вона і зробила, усвідомлюючи незаконність своїх дій. Вказану нотаріальну дію також занесла до журналу реєстрації нотаріальних дій.
Із показів свідка ОСОБА_10., яка займає посаду інженера правової реєстрації КП КОР Білоцерківського МБТІ, вбачається, що в січні 2007 року підсудний звертався до неї за отриманням витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно з метою прадажу квартири. При цьому надав необхідні проавовстановлюючі документи на квартиру, технічну документацію, дві довіреності, якими співвласники квартири уповноважували його представляти їх інтереси з метою реалізації належного їм майна, копії необхідних особистих документів, написав заяву про видачу витягу. На підставі поданих документів та заяви нею було виготовлено витяг з реєстру. В лютому 2007 року з заявою про реєстрацію права власності на цю ж квартиру звернулась особа, яка її придбала за договором купівлі-продажу.
Свідок ОСОБА_6 показав, що в січні 2007 року у газеті «Миронівський край» помістив об»яву про придбання однокімнатної квартири. На початку лютого 2007 року по телефону, який був повідомлений в об»яві, зателефонував чоловік, який запропонував подивитися квартиру під номером АДРЕСА_2. Разом з ОСОБА_11він поїхав за вказаною адресою, де зустрівся з підсудним. Оглянувши квартиру, побачив, що у ній була пожежа, квартира перебувала у занедбаному стані. На їх прохання підсудний показав документи на квартиру. Наступного дня вони звернулись до державної нотаріальної контори, де було посвідчено договір купівлі-продажу. Після укладення договору він розрахувався з підсудним, передавши йому кошти в сумі 70000 грн.
Свідок ОСОБА_11. надав суду покази, аналогічні показам свідкаОСОБА_6
Допитана в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_12 показала, що вона складала та посвідчувала довіреність від імені потерпілого ОСОБА_2. в січні 2007 року. Конкретних обставин справи не пам»ятає, проте стверджує, що при посвідченні довіреності особа довірителя нею була встановлена, дієздатність перевірена, зміст довіреності був відомий довірителю ОСОБА_2., він був складений нею лише після того, як він висловив своє волевиявлення. Факт підписання чистого листка паперу чи документу, зміст якого не прочитано довірителем чи нею вголос не міг мати місця. ОСОБА_2. розумів значення вчинюваної ним нотаріальної дії.
Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_13, наданих в ході досудового слідства, вбачається, що 6 лютого 2007 року до Миронівської державної нотаріальної контори звертався ОСОБА_1., який представляв інтереси ОСОБА_2. та ОСОБА_5. згідно доручень, що були посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_12. та Козинською сільською радою, та ОСОБА_6 Вказані особи мали намір укласти договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_2. Перевіривши особи сторін, їх дієздатність та надані документи, відсутність заборони на нерухоме майно, вона склала та посвідчила договір купівлі-продажу.
Письмовими матеріалами справи:
• протоколом огляду від 26.07.2007 року, з кого вбачається, що при огляді реєстрів для реєстрації нотаріальних дій Козинської сільської ради виявлено, що під номером 121 мається запис про вчинену 20.12.2006 року від імені потерпілого ОСОБА_5. нотаріальну дію - складання довіреності. Аналогічний запис зроблено 22.01.2007 року під неомером 2. При огляді примірника довіреності, посвідченої 20.12.2006 року, який зберігається в Козинській сільській раді Миронівського району, виявлено, що вона не містить підпису довірителя ОСОБА_5. (а.с. 32);
• довіреністю, посвідченою секретарем Козинської сільської ради 22.01.2007 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5. уповноважив прідсудного ОСОБА_1. на продаж належної йому частини квартири під номером АДРЕСА_2 (а.с.33);
• довіреністю аналогічного змісту, яка містить реєстраційний напис про її посвідчення 20.12.2006 року (а.с.34);
• свідоцтвом про реєстрацію права власності на житло, виданим Миронівським міськвиконкомом 11.01.1996 року, з якого вбачається, що співвласниками квартири під номером АДРЕСА_2 були потерпілий ОСОБА_2. та ОСОБА_5., та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.,а.с. 74,75);
- договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори 06.02.2007 року та зареєстрованим в реєстрі за № 1-542, з якого вбачається, що підсудний розпорядився належною ОСОБА_5. частиною квартири та отримав кошти від реалізації вказаного майна (а.с.65);
- копією актового запису про смерть ОСОБА_5. №207 від 18.03.2006 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області ( а.с.54);
- протоколами очної ставки від 14.08.2007 року, 24.10.2008 року між свідками ОСОБА_7. та ОСОБА_8., а також між підсудним та свідками ОСОБА_9 і ОСОБА_8Під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_7., ОСОБА_8та ОСОБА_9 підтвердили свої покази щодо обставин справи, надані при їх допиті в якості свідків.(а.с.,а.с.137-140);
- протоколами пред»явлення особи для впізнання від 24.10.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8вказали на підсудного, як на особу, яка зверталась з проханням посвідчити довіреність від імені ОСОБА_5. та отримала таку довіреність (а.с.,а.с. 142-145);
- протоколами виїмки від 23.10.2007 року, 19.02.2008 року, 21.02.2008 року, відповідно до яких у підсудного було вилучено розписку, складену від імені ОСОБА_2., про отримання ним коштів, в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації - інвентаризаційну справу на квартиру під номером 73 в будинку під номером АДРЕСА_2, в Миронівській державній нотаріальній конторі - договір купівлі-продажу (а.с.,а.с. 147, 150, 180);
- висновком товарознавчої експертизи № 1632 від 14.04.2008 року, відповідно до якого загальна ринкова вартість квартири під номером 73 в будинку під номером АДРЕСА_2 станом на 6 люте 2007 року могла складати 88854,75 грн.( а.с.,а.с. 61,62).
Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів дає суду підстави для сумніву в тому, що потерпілий при складенні довіреності діяв під впливом обману з боку підсудного. Покази потерпілого щодо волевиявлення при складанні довіреності були суперечливими. Відповідаючи на запитання учасників судового розгляду, потерпілий підтвердив, що обманувся в наслідках правочину, оскільки повірив, що після укладення договору підсудний віддасть кошти за квартиру. Вказані обставини свідчать про те, що він розумів зміст і можливі наслідки своїх юридичних дій. Факт навмисного цілеспрямованого ведення потерпілого в оману щодо фактів, які впливали на укладення правочину, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Не встановлені обставини, що могли перешкодити вчиненню правочину, існування яких замовчував або заперечував підсудний.
Не узгоджуються між собою покази підсудного та свідка ОСОБА_9. щодо дати звернення за складанням та посвідченням довіреності від імені ОСОБА_5. Покази ОСОБА_9. про те, що підсудний вперше звернувся за укладенням довіреності 20.12.2006 року, суд вважає помилковими, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу квартири він використав довіреність, датовану даним числом. Саме вона не потребувала реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, який був створений з 8 січня 2007 року. Довіреність, що була датована 22.01.2007 року не була внесена до вказаного реєстру, а тому не могла бути прийнята нотаріусом при посвідченні угоди купівлі-продажу.
Аналізуючи зібрані в ході досудового та судового слідства, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_1. надав державному нотаріусу для вчинення нотаріальної дії завідомо підроблений документ - довіреність на вчинення представницьких дій від імені ОСОБА_5., а тому дії підсудного органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст. 358 ч.3 КК України.
На підставі вказаного підробленого документа, шляхом обману, він придбав право на реалізацію майна - Ѕ частини квартири під номером АДРЕСА_2вартістю 44427, 37 грн. та реалізував вказане майно, тобто вчинив шахрайство.
Зібрані у справі докази не підтверджують факту вчинення підсудним шахрайства у великому розмірі. Враховуючи розмір вказаного майна та розмір податкової соціальної пільги, визначений на підставі положень п.22.5 ст. 22 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» та відповідно до п.п. 6.1.1. п.6.1. ст. 6 цього Закону , суд дійшов висновку, що при вчиненні злочину підсудним спричинено збитки в розмірі від ста до двохсот п»ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому кваліфікуючою ознакою даного злочину є завдання значної шкоди, а не шкоди у великому розмірі. Враховуючи вказані обставини злочинні дії підсудного по вчиненню шахрайства підлягають кваліфікації за ст. 190 ч. 2 КК України. Саме за цей злочин він має нести кримінальну відповідальність.
При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу підсудногоОСОБА_1. , який за місцем проживання характеризується позитивно ( а.с.,а.с. 122,191).
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Обставиною, що пом»якшує відповідальність підсудного, суд вважає щире каяття у вчиненні злочинів.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді позбавлення волі.
При цьому тяжкість вчинених підсудним злочинів, характер діянь, обставина, що пом»якшує його відповідальність, щире розкаяння у вчиненому та готовність нести відповідальність за вчинені діяння, а також сімейний стан підсудного, факт перебування дружини в стані вагітності, що підтверджено відповідними медичними довідками, істотно знижують ступінь небезпечності його особи для суспільства та в сукупності утворюють підстави для висновку про можливість його звільнення від відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.
Звільняючи підсудного від реального відбування покарання, суд вважає за необхідне покласти на нього обов»язки, визначені ст. 76 КК України, для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.
Цивільний позов про стягнення з підсудного 65000 грн., які були обумовлені при укладанні довіреності на реалізацію частини квартири під номером АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За загальним правилом, що міститься в ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
До змісту правовідносин представництва входять не лише права, а й обов»язки їх учасників. Зокрема, представник зобов»язаний діяти в межах наданого повноваження і в інтересах того, кого представляє, а після виконання обов»язків - передати права і все отримане за укладеним ним правочином особі, яку він представляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що підсудний за правилами представництва реалізував майно потерпілого та особи, з якою він перебував у родинних відносинах.
Зі змісту довіреності, посвідченої потерпілим ОСОБА_2 15 січня 2007 року вбачається, що він уповноважив підсудного укласти договір купівлі-продажу належної йому на праві власності частини квартири та отримати за продане майно гроші. Підсудний при укладенні договору діяв в межах наданих йому повноважень. Після укладення правочину отримані кошти в сумі 70000 грн. підсудний не передавав потерпілому, посилаючись на те, що між ними була інша домовленість, за якою він передав потерпілому кошти в сумі 65000 грн. 15 січня 2007 року, тобто до виконання всіх дій за договором доручення. Домовленість про передачу вказаної суми коштів підтвердив і потерпілий. Зміст складеної ним довіреності не встановлює письмової форми передачі отриманого за укладеним правочином.
Факт передачі підсудним коштів в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_1. та ОСОБА_13., які показали, що кошти в сумі 65000 грн. були передані потерпілому в їх присутності, тоді ж ним внесено запис до тексту надрукованої розписки про їх отримання. В підтвердження вказаних обставин в якості речового доказу до справи приєднана розписка, складена від імені потерпілого. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 682-ВКЕ від 18.11.2008 року вирішити питання чи потерпілий писав текст про отримання коштів в даній розписці не представилось можливим. Вказані обставини не спростовують показань підсудного щодо передачі коштів потерпілому та не являються доказом того, що кошти не передавались.
Судовим слідством та потерпілим не доведено, що дії підсудного при отриманні ним довіреності від імені потерпілого на вчинення представницьких дій та вчиненні вказаних дій були протиправними та злочинними. Потерпілим не доведено факт порушення його прав та інтересів та факт заподіяння йому шкоди під час вчинення представницьких дій від його імені.
Що стосується порушення його прав на спадкування майна, належного померлому ОСОБА_5., то в судовому засіданні встановлено, що при вчиненні шахрайських дій щодо реалізації майна ОСОБА_5. були порушені права його спадкоємців. Проте належність потерпілого до кола родичів померлого ОСОБА_5. не може бути підставою для стягнення на його користь вартості спадкового майна. Потерпілим не надано суду будь-яких доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5. та належності до кола спадкоємців, які мають право на спадкування. В судовому засіданні він показав, що такі докази відсутні, оскільки спадщину він не приймав, з спадкоємцем на час смерті не проживав, з заявою про прийняття спадщини чи продовження строку для прийняття спадщини не звертався.
Вищевказані обставини свідчать про недоведеність обставин, на які посилається потерпілий як на підставу заявлених вимог.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, встановленими ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
з а с у д и в :
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.2, ст. 358 ч.3 КК України і призначити покарання:
- за ст. 190 ч.2 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
-за ст. 358 ч.3 КК України у виді двох років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтися у вказаний орган для реєстрації.
Цивільний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Речові докази: довіреності, посвідчені від імені ОСОБА_5. 20.12.2006 року та 22.01.2007 року, розписку ОСОБА_2. про отримання коштів, лист та листівку зі зразками почеркуОСОБА_1., справу № 6 від 16.04.2005 року по факту пожежі в даній квартирі на 10 аркушах, картки зі зразками підписів ОСОБА_2. від 19.04.2006 року, заяву ОСОБА_2. від 19.04.2006 року про відкриття поточного рахунку в національній валюті, договір № 1023106360/0 від 19.04.2006 року, дві відомості про видачу заробітної плати від 16.10.2006 року з підписами ОСОБА_2. - залишити на зберігання в матеріалах справи; інвентаризаційну справу на квартиру під номером АДРЕСА_2на 24 аркушах - повернути Білоцерківському МБТІ, договір купівлі-продажу квартири під номером 73 в будинку під номеромАДРЕСА_2 на 23 аркушах - повернути Миронівській Державній нотаріальній конторі.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя: підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом.
Суддя Л.О.Капшук
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівській Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України,
з базовою загальною середньою освітою, не одруженого,
не працюючого, раніше не судимого
за ст. 309 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
16 листопада 2008 року в селі Валява Городищенського району Черкаської області поряд з лісосмугою на полі підсудний знайшов дикоростучі рослини коноплі, зірвав декілька з них та переніс до місця проживання бабусі по вулиці Чапаєва села Валява, де відокремив від стебел сухе листя, подрібнив його руками, склав до поліетиленового пакета та зберігав в одязі з метою подальшого особистого вживання. Того ж дня вказану рослинну масу вагою 11,48 г підсудний перевіз маршрутним автобусом до станції «Миронівка», де був затриманий працівниками міліції.
Відповідно до висновку судово- хімічної експертизи № 661 від 24.11.2008 року надана на дослідження подрібнена рослинна маса, вилучена у підсудного, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого склала 11,48 г.
В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав, що 16 листопада 2008 року перебував у бабусі в селі Валява Городищенкського району Черкаської області. Забираючи з поля бабусину козу, біля лісосмуги побачив рослини коноплі та з метою особистого вживання зірвав їх. В будинку бабусі обірвав з них листя, подрібнив його руками, склав в пакет та сховав в карман куртки. Того ж дня він, повертаючись додому, перевіз пакет з подрібненою рослинною масою автобусом до міста Миронівка, де був затриманий працівниками міліції. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.
Крім повного визнання вини у вчиненні злочину винність підсудного також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
• протоколом виявлення та вилучення від 16.11.2008 року, який підтверджує факт вилучення у підсудного наркотичної сировини (а.с.6);
• висновком судово-хімічної експертизи № 661 від 24.11.2008 року, з якого вбачається, що вилучена у підсудного рослинна маса є особливо небезпечним наркотичним засобом - висушеною маріхуаною (канабісом) вагою 11,48 г (а.с. 60).
Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз»яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Аналізуючи досліджені докази, суд прийшов до висновку, що підсудний у листопаді 2008 року шляхом збирання на полі незаконно придбав 11,48 г рослин коноплі, які виготовив шляхом подрібнення, зберігав та перевозив без мети збуту, а тому його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.309 ч.1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання та попередньої служби характеризується позитивно (а.с.,а.с. 76-77), до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують його відповідальність, суд вважає щире розкаяння у вчиненому, правдиві покази.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді обмеження волі.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом»якшують відповідальність підсудного, його молодий вік, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, передбаченими ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_14 за ст. 309 ч.1 КК України і призначити покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_14 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік .
Речовий доказ - подрібнену масу рослинного походження зеленого кольору вагою 11,28 г - знищити.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця села Лозовий Яр Яготинського району Київської області,
проживаючого в АДРЕСА_4, українця, громадянина України,
з базовою загальною середньою освітою, не одруженого,
не працюючого, раніше не судимого
за ст. 309 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
у серпні 2008 року на галявині в лісосмузі, що розташована біля станції Рокитне Південно-Західної залізниці, що у межах смт. Рокитне Київської області, підсудний знайшов дикоростучі рослини коноплі, зірвав декілька з них та відокремив від стебел листя, яке подрібнив руками, склав до поліетиленового пакета та зберігав в одязі з метою подальшого особистого вживання. 28.12. 2008 року вказану рослинну масу вагою 18,92 г підсудний перевіз електропоїздом сполученням «Київ - Миронівка» від станції «Рокитне» до станції «Миронівка», де був затриманий працівниками міліції.
Відповідно до висновку спеціаліста № 1374 від 30.12.2008 року та висновку судово- хімічної експертизи № 006 від 08.01.2009 року надана на дослідження подрібнена рослинна маса, вилучена у підсудного, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого до використання для дослідження склала 19,76 г.
В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав, що у серпні 2008 року перебував у знайомих в місті Рокитне. Повертаючись від знайомих, в лісосмузі побачив рослини коноплі та з метою особистого вживання зірвав їх, обірвав з них листя, подрібнив його руками, склав в пакет та сховав в карман штанів. Даний пакет зберігав в одязі, декілька разів курив рослинну масу. 28.12.2008 року даний пакет у нього був вилучений працівниками міліції , які затримали його на пероні вокзалу станції «Миронівка», куди він того дня приїхав в особистих справах. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.
Крім повного визнання вини у вчиненні злочину винність підсудного також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
• протоколом виявлення та вилучення від 28.12.2008 року, який підтверджує факт вилучення у підсудного наркотичної сировини (а.с.7);
• висновком спеціаліста №1374 від 30.12.2008 року, згідно якого вага вилученої у підсудного рослинної маси до використання на дослідження склала 19,76 г (а.с.13);
• висновком судово-хімічної експертизи № 006 від 08.01.2009 року, з якого вбачається, що вилучена у підсудного рослинна маса є особливо небезпечним наркотичним засобом - висушеною маріхуаною (канабісом) (а.с.,а.с. 59-60).
Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз»яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Аналізуючи досліджені докази, суд прийшов до висновку, що підсудний у серпні 2008 року шляхом збирання на галявині лісосмуги незаконно придбав 19,76 г рослин коноплі, які виготовив шляхом подрібнення, зберігав та перевозив без мети збуту, а тому його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.309 ч.1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.106), до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують його відповідальність, суд вважає щире розкаяння у вчиненому, правдиві покази.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді обмеження волі.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом»якшують відповідальність підсудного, його молодий вік, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, передбаченими ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_15 за ст. 309 ч.1 КК України і призначити покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_15 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік .
Речовий доказ - подрібнену масу рослинного походження зеленого кольору вагою 19,76 г - знищити.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
Справа №1-41/2009
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженця та жителя АДРЕСА_5, українця, громадянина України,
з повною загальною середньою освітою, не одруженого,
не працюючого, раніше не судимого
за ст. 309 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
у вересні 2008 року на узбіччі дороги, що по вулиці Аверіна міста Миронівка Київської області, підсудний знайшов дикоростучі рослини коноплі, зірвав декілька з них та відокремив від стебел листя. Сушив листя в пустуючому занедбаному будинку, який знаходиться на тій же вулиці. Через два тижні висушене листя подрібнив руками, склав до паперового згортка та зберігав у дровах за місцем проживання по АДРЕСА_5 з метою подальшого особистого вживання. 10.01.2009 року вказану рослинну масу вагою 7,75 г підсудний сховав до одягу та, перебуваючи на станції «Миронівка» ПЗЗ, був затриманий працівниками міліції.
Відповідно до висновку судово- хімічної експертизи № 020 від 19.01.2009 року надана на дослідження подрібнена рослинна маса, вилучена у підсудного, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого до використання для дослідження склала 7,75 г.
В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав, що у вересні 2008 року перебував на вулиці Аверіна в місті Миронівка. На узбіччі дороги побачив рослини коноплі та з метою особистого вживання зірвав їх, обірвав з них листя, яке висушив у пустуючому будинку та через два тижні подрібнив руками і склав в пакет, який переніс до місця проживання та сховав у дровах з метою вживання в якості наркотику. Дану масу декілька разів курив. 10.01.2009 року пакет із залишками рослинної маси у нього був вилучений працівниками міліції , які затримали його на пероні вокзалу станції «Миронівка», куди він того дня прийшов в особистих справах. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.
Крім повного визнання вини у вчиненні злочину винність підсудного також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
• протоколом виявлення та вилучення від 10.01.2009 року, який підтверджує факт вилучення у підсудного наркотичної сировини (а.с.7);
• висновком судово-хімічної експертизи № 020 від 19.01.2009 року, з якого вбачається, що вилучена у підсудного рослинна маса є особливо небезпечним наркотичним засобом - висушеною маріхуаною (канабісом), вага якого склала 7,75 г (а.с.63).
Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз»яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Аналізуючи досліджені докази, суд прийшов до висновку, що підсудний у вересні 2008 року шляхом збирання на галявині лісосмуги незаконно придбав 7,75 г рослин коноплі, які виготовив шляхом подрібнення, зберігав без мети збуту, а тому його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.309 ч.1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.80), до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують його відповідальність, суд вважає щире розкаяння у вчиненому, правдиві покази.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді обмеження волі.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом»якшують відповідальність підсудного, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.
На підставі ст.76 КК України на підсудного в період іспитового строку необхідно покласти певні обов»язки для контролю за його поведінкою.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, передбаченими ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_16 за ст. 309 ч.1 КК України і призначити покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_16 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік .
На підставі ст 76 КК України зобов»язати засудженого в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтися до нього для реєстрації.
Речовий доказ - подрібнену масу рослинного походження зеленого кольору вагою 7,55 г - знищити.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
Справа №1-62/2009
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6,
уродженця міста Миронівка, жителя АДРЕСА_6, українця, громадянина України,
з базовою загальною середньою освітою, не одруженого,
не працюючого, раніше не судимого відповідно ст. 89 КК України,
за ст. 309 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2008 року на березі ставка, що по вулиці Бузницького в місті Миронівка Київської області підсудний знайшов дикоростучі рослини коноплі, зірвав з них сухе листя, яке склав у пакет та переніс до місця проживання, де подрібнив його руками, склав до паперового пакета та зберігав в кишені зимової куртки з метою подальшого особистого вживання. 21.02.2009 року підсудний одягнув куртку, в якій зберігав рослинну масу вагою 34,51 г, та, перебуваючи на станції «Миронівка» ПЗЗ, був затриманий працівниками міліції.
Відповідно до висновку судово- хімічної експертизи № 174 від 27.02.2009 року надана на дослідження подрібнена рослинна маса, вилучена у підсудного, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого склала 34,51 г.
В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав, що серпні 2008 року перебував на березі ставка, що по вулиці Бузницького в місті Миронівка Київської області, де ловив рибу. Неподалік росли рослини коноплі, з яких він з метою особистого вживання обірвав листя, переніс його додому, де подрібнив руками, склав в пакет та сховав до кишені зимової куртки. 21.02.2009 року у вказаній куртці перебував на пероні вокзалу станції «Миронівка» ПЗЗ , де був затриманий працівниками міліції, які вилучили подрібнену рослинну масу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.
Крім повного визнання вини у вчиненні злочину винність підсудного також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
• протоколом виявлення та вилучення від 21.02.2009 року, який підтверджує факт вилучення у підсудного наркотичної сировини (а.с.7);
• висновком судово-хімічної експертизи №174 від 27.02.2009 року, з якого вбачається, що вилучена у підсудного рослинна маса є особливо небезпечним наркотичним засобом - висушеною маріхуаною (канабісом) вагою 34,51 г (а.с. 70).
Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз»яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Аналізуючи досліджені докази, суд прийшов до висновку, що підсудний у листопаді 2008 року шляхом збирання на березі річки незаконно придбав 34,51 г рослин коноплі, які виготовив шляхом подрібнення та зберігав без мети збуту, а тому його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.309 ч.1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем постійного та тимчасовго проживання характеризується позитивно (а.с.,а.с. 109-112).
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують його відповідальність, суд вважає щире розкаяння у вчиненому, правдиві покази.
З урахуванням наведених обставин, суд прийшов до висновку, що покарання підсудному необхідно призначити у виді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом»якшують відповідальність підсудного, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.
На підставі ст.76 КК України на підсудного в період іспитового строку необхідно покласти певні обов»язки для контролю за його поведінкою.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, передбаченими ст.81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_17 за ст. 309 ч.1 КК України і призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_17 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки .
На підставі ст. 76 КК України зобов»язати засудженого в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтися до нього для реєстрації.
Речовий доказ - подрібнену масу рослинного походження зеленого кольору вагою 34,31 г - знищити.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
Справа № 1-71/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
уродженця та жителя АДРЕСА_7 , українця, громадянина України,
з базовою вищою освітою, не одруженого,
працюючого фрезерувальником Київського авіаційного заводу «Авіант»,
раніше не судимого
за ст.ст. 190 ч. 2, 358 ч. 3 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Органом досудового слідства ОСОБА_18 обвинувачується в тому, що в листопаді 2007 року домовився з ОСОБА_19. про внесення неправдивих відомостей про роботу в трудову книжку та виготовлення фальшивої довідки про заробітну плату, для чого передав йому трудову книжку, видану на його ім»я. Через деякий час ОСОБА_19. передав йому трудову книжку, в якій містився запис про його роботу в період з 01.10.2005 року по 18.10.2007 року в дочірньому підприємстві « Науково-виробниче підприємство «Укрприборосервіс» та довідку № УП-367/11 від 14.11.2007 року про заробітну плату в даному підприємстві. На підставі вказаних підроблених документів, які підсудний 15.11.2007 року подав до Миронівського районного центру зайнятості, йому в період з 15.11.2007 року по 06.11.2008 року була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 17106,04 грн.
Згідно висновку криміналістичної експертизи № 82-ВКЕ від 23.02.2009 року зображення відтиску печатки »Укрприборосервіс №1» в довідці про заробітну плату № УП-367/11 від 14.11.2007року, виданій на ім»я ОСОБА_18., нанесене струменово-крапельним способом друку за допомогою кольорового струменевого знакодрукуючого принтера. Рукописні записи в даній довідці виконані не ОСОБА_19., а іншою особою.
Дії підсудного кваліфіковані за ст.ст. 190 ч. 2, 358 ч. 3 КК України.
В судовому засіданніОСОБА_18вину у вчиненні злочинів визнав, пояснив, що дії, в яких звинувачується, вчинив на пропозицію ОСОБА_19., в дочірньому підприємстві «Науково-виробниче підприємство «Укрприборсервіс» ніколи не працював, до центру зайнятості надав підроблені документи, на підставі чого дійсно отримував кошти в період з листопада 2007 року по листопад 2008 року, у вчиненому щиро розкаявся та заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за скоєне за актом амністії, посилаючись на ті обставини, що являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Прокурор проти звільнення ОСОБА_18. від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії не заперечив, обгрунтувавши свою позицію тим, що відповідно до п. «е» ст.1 ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року він є особою, на яку поширюється дія зазначеного закону.
Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію статті 1 Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають в провадженні суду, але не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Встановлено, що підсудний використав завідомо підроблені документи: трудову книжку та довідку про заробіток, та шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_19., заволодів чужим майном - державними грошовими коштами в розмірі 17106,04 грн., а тому його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ст.ст. 190 ч. 2, 358 ч.3 КК України.
Покарання за вказаними злочинами передбачене у санкції кримінального закону у виді позбавлення волі на строк не більше 2 та не більше 5 років, тобто вчинені злочини не являються тяжкими чи особливо тяжкими. Злочини ОСОБА_18. вчинено до дня набрання чинності Законом України «Про амністію» від 12.12.2008 року, а тому, відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, на нього поширюється його дія.
ОСОБА_18 являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 16.05.2008 року.
Зазначена обставина свідчить про те, що ОСОБА_18 є особою, що підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію», тобто суб»єктом амністії. Він не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за ст.ст. 190 ч.2, 358 ч. 3 КК України та подав відповідну заяву про застосування щодо нього Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
Вказані обставини є підставою для звільнення ОСОБА_18. від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини та закриття кримінальної справи.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, встановленими ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, п. «е» ст. 1, ст.ст. 6,8,9,12 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, ст.ст. 85, 86 КК України, керуючись ст.ст. 6, 248 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Звільнити ОСОБА_18 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України.
Речові докази : особову справу ОСОБА_18. - повернути Миронівському районному центру зайнятості, довідку про середню заробітну плату № УП- 367/11 від 14.11.2007 року - залишити в матеріалах справи.
Кримінальну справу закрити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня проголошення.
Суддя підпис Л.О.Капшук
Згідно з оригіналом.
Суддя Л.О.Капшук
Справа № 1-57/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Саламашенка А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
уродженця та жителя АДРЕСА_8 , українця, громадянина України,
з професійно - технічною освітою, одруженого,
працюючого слюсарем ВАТ «Київський маргариновий завод»,
раніше не судимого
за ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Органом досудового слідства ОСОБА_20. обвинувачується в тому, що в листопаді 2005 року на міському оптовому ринку «Юність», що у місті Києві, звернувся до невстановленої слідством особи з проханням про надання допомоги в підробленні посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Отримавши згоду, підсудний передав невідомій особі власну фотокартку та інші небхідні реквізити. Того ж дня від вказаної особи він отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії НОМЕР_2, видане 10.08.2005 року Черкаською обласною державною адміністрацією на його ім»я . За підроблене посвідчення підсудний сплатив кошти в сумі 200 грн. Посвідчення підсудний зберігав з метою подальшого особистого використання для безкоштовного проїзду залізничним транспортом.
Згідно висновку криміналістичної експертизи № 9 від 10.02.2009 року бланк наданого на дослідження посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії НОМЕР_2, видане 10.08.2005 року Черкаською обласною державною адміністрацією на ім»яОСОБА_20, вилученого у підсудного, виконано не тим способом та без дотримання всіх вимог для документів вказаного типу, тобто даний бланк документа виготовлено не підприємством, що здійснює випуск документів відповідного типу.
Підроблене посвідчення підсудний декілька разів в період з листопада 2005 року по серпень 2008 року використовував для безкоштовного проїзду громадським (залізничним) транспортом - електропотягом шляхом безпосереднього пред»явлення ревізорському складу.
30.01.2009 року на станції Миронівка ПЗЗ підроблене посвідчення у підсудного було вилучено.
Дії підсудного кваліфіковані за ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_20. вину у вчиненні злочинів визнав, пояснив, що підроблене посвідчення використав декілька разів, останній раз влітку 2008 року, у вчиненому щиро розкаявся та заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за скоєне за актом амністії, посилаючись на ті обставини, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.
Прокурор проти звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії не заперечив, обгрунтувавши свою позицію тим, що відповідно до п. «е» ст.1 ЗУ «Про амністію» від 12.12.2008 року він є особою, на яку поширюється дія зазначеного закону.
Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію статті 1 Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають в провадженні суду, але не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Встановлено, що підсудний за попередньою змовою з невстановленою особою шляхом виготовлення фальшивого документа підробив посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, яке має видаватися та посвідчуватися відповідною установою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов»язків, з метою його використання, використовував його для безкоштовного проїзду до серпня 2008 року, а тому його дії органом досудового слідства вірно ківаліфіковані за ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч.3 КК України.
Покарання за вказаними злочинами передбачене у санкції кримінального закону у виді позбавлення волі на строк не більше 2 та не більше 5 років, тобто вчинені злочини не являються тяжкими чи особливо тяжкими. Злочини ОСОБА_20. вчинено до дня набрання чинності Законом України «Про амністію» від 12.12.2008 року, а тому, відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, на нього поширюється його дія.
ОСОБА_20. являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим Черкаською обласною державною адміністрацією 10.08.2005 року.
Зазначена обставина свідчить про те, що ОСОБА_20. є особою, що підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію», тобто суб»єктом амністії. Він не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за ст.ст. 358 ч.2, 358 ч. 3 КК України та подав відповідну заяву про застосування щодо нього Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
Вказані обставини є підставою для звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини та закриття кримінальної справи.
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, встановленими ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, п. «е» ст. 1, ст.ст. 6,8,9,12 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, ст.ст. 85, 86 КК України, керуючись ст.ст. 6, 248 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
ЗвільнитиОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч.2, 358 ч.3 КК України.
Речовий доказ - посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 НОМЕР_2 - залишити в матеріалах справи
Кримінальну справу закрити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Миронівка подання про звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9,
уродженки села Росава Миронівського району Київської області,
українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою,
одруженої, маючої на утриманні неповнолітню дитину,
працюючої секретарем Козинської сільської ради
Миронівського району Київської області ,
проживаючої в АДРЕСА_9,
раніше не судимої
за ст. 364 ч. 1, ст. 366 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Органом досудового слідства відносно ОСОБА_21. зібрані матеріали на підтвердження обставин, що вона, працюючи з 01.08.1994 року секретарем Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, та будучи особою, в обов»язки якої входить вчинення нотаріальних дій, умисно, в інтересах третьої особи, 20.12.2006 року посвідчила від імені громадянина ОСОБА_5. довіреність, якою останній уповноважив ОСОБА_1. на продаж належної йому частини квартири під номером АДРЕСА_2. Вказану нотаріальну дію ОСОБА_21 вчинила у відсутності довірителя, використовуючи копію документу, що посвідчує його особу, та зареєструвала її в журналі реєстру нотаріальних дій. У вказаних діях ОСОБА_21вбачалось використання нею службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло шкоди інтересам громадянина ОСОБА_2., а також складання та видача завідомо неправдивого офіційного документу, що являється службовим підробленням.
Дії ОСОБА_21. підпадали під ознаки діянь, передбачених ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України. Кримінальна справа відносно неї не порушувалась. Матеріали про злочини надіслані до суду з поданням про звільнення ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за актом амністії.
При попередньому розгляді справи ОСОБА_21не заперечила, що діяння, які поставлено їй в провину, дійсно мали місце і вона є винною у їх вчиненні, не оспорила фактичні обставини справи та просить звільнити її від кримінальної відповідальності за скоєне за актом амністії, посилаючись на ті обставини, що має неповнолітнього сина та являється потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Прокурор проти звільнення ОСОБА_21. від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії не заперечив, обгрунтувавши свою позицію тим, що відповідно до п.п. «б», «ж» ст.1 ЗУ «Про амністію» від 19.04.2007 року вона є особою, на яку поширюється дія зазначеного закону.
Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших покарань, не пов»язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п»яти років.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про амністію» цей Закон застосовується до осіб, матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, за поданням цих органів, погодженим з прокурором.
Діями, що виразилися у використанні службового становища всупереч інтересам служби та видачі завідомо неправдивого офіційного документа, ОСОБА_21 вчинила діяння, за які ст. 364 ч.1 та ст. 366 ч.1 КК України передбачена кримінальна відповідальність.
Злочинні діяння ОСОБА_21вчинено до дня набрання чинності Законом України «Про амністію» від 19.04.2007 року, а тому, відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, на неї поширюється його дія.
ОСОБА_21 являється потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії В-І №411977, виданим Київською обласною державною адміністрацією 26.04.1994 року та має неповнолітнього сина ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_10., що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3, виданим Козинською сільською радою Миронівського району Київської області 15.06.1991 року.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_21 є особою, що підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, тобто суб»єктом амністії. Вона не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 1, ст. 366 ч.1 КК України та подала відповідну заяву про застосування щодо вказаного акту амністії.
Зазначені обставини є підставою для звільнення ОСОБА_21. від кримінальної відповідальності за вчинені нею злочинні діяння.
На підставі викладеного, п.п. «б», «ж» ст. 1, ст.ст. 8,9,12 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, ст.ст. 85, 86 КК України, керуючись ст.ст. 248, 282 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Звільнити ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за ст. 364 ч. 1, ст. 366 ч.1 КК України.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня проголошення.
Суддя Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка справу про звільнення від покарання
ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_11,
уродженця та жителя АДРЕСА_10, українця,
громадянина України, з загальною середньою освітою,
приватного підприємця, одруженого,
В С Т А Н О В И В :
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 3 листопада 2008 року ОСОБА_23. було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, до двох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Інспектор Миронівського РП КВІ УДДУ ПВП в місті Києві та Київській області звернувся до суду з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_23. від призначеного покарання, посилаючись на ті обставини, що він є особою, яка підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, оскільки має малолітню дитину.
В судовому засіданні інспектор Миронівського РП КВІ Обухівського МВ КВІ УДДУ ПВП у м. Києві та Київській області підтримав подання.
Засуджений не заперечує проти звільнення його від призначеного покарання за актом амністії.
На думку прокурора подання являється обгрунтованим.
Дослідивши матеріали особової справи та матеріали справи, що містять відомості про поведінку засудженого за час іспитового строку, які додані до подання, заслухавши учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 85 КК України на підставі закону України про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.
В судовому засіданні встановлено, що 3 листопада 2008 року Миронівським районним судом Київської області ОСОБА_23. було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Встановлено, що за час іспитового строку засуджений ОСОБА_23 мав законослухняну поведінку, характеризувався позитивно.
ОСОБА_23засуджений за вчинення умисного злочину, який не є тяжким та особливо тяжким, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_12., що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 06.08.1997 року Олександрівською сільською радою Миронівського району Київської області. Вказані обставини вказують на те, що засуджений підпадає під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, тобто є суб»єктом амністії.
На підставі ст. ст. 44, 74, 85, 86 КК України, ст. 152 КВК України, ст. ст. 1, 10, 12 ЗУ «Про амністію», керуючись ст. 411 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Подання задоволити.
Звільнити ОСОБА_23 від покарання, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області від 3 листопада 2008 року за ст. 122 ч.1 КК України у виді двох років позбавлення волі, за амністією.
Постанова може бути оскаржена протягом семи діб до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд.
Суддя: Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка справу про звільнення від покарання
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_13,
уродженця та жителя АДРЕСА_11, українця,
громадянина України, з загальною середньою освітою,
не одруженого, безробітнього,
В С Т А Н О В И В :
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 21 травня 2008 року ОСОБА_25. був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, до двох років обмеження волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Інспектор Миронівського РП КВІ УДДУ ПВП в місті Києві та Київській області звернувся до суду з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_25. від призначеного покарання посилаючись на ті обставини, що він є особою, яка підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, оскільки являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судовому засіданні інспектор Миронівського РП КВІ Обухівського МВ КВІ УДДУ ПВП у м. Києві та Київській області підтримав подання.
Засуджений не заперечує проти звільнення його від призначеного покарання за актом амністії.
На думку прокурора подання являється обгрунтованим.
Дослідивши матеріали особової справи та матеріали справи, що містять відомості про поведінку засудженого за час іспитового строку, які додані до подання, заслухавши учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 85 КК України на підставі закону України про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання покарання.
В судовому засіданні встановлено, що 24 травня 2008 року ОСОБА_25. було засуджено Миронівським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України до двох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. В період іспитового строку на засудженого були покладені обов»язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Встановлено, що за час іспитового строку засуджений ОСОБА_25. мав законослухняну поведінку, виконував покладені судом обов»язки, характеризувався позитивно.
ОСОБА_25. засуджений за вчинення умисного злочину, який не є тяжким та особливо тяжким, являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи - особою, яка підпадає під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в підтвердження чого має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії В-П №026969, видане Київською обласною державною адміністрацією 30.03.1995 року. Вказані обставини вказують на те, що засуджений підпадає під дію п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, тобто є суб»єктом амністії.
На підставі ст. ст. 44, 74, 85, 86 КК України, ст. 152 КВК України, ст. 1, 10, 12 ЗУ «Про амністію», керуючись ст. 411 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Подання задоволити.
ЗвільнитиОСОБА_25 від покарання, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області від 21 травня 2008 року у виді двох років обмеження волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України за амністією.
Постанова може бути оскаржена протягом семи діб до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд.
Суддя: Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Шупик І.О.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка справу за поданням кримінально-виконавчої інспекції Миронівського району
про звільнення від призначеного покарання
ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_14,
уродженця села Степанці Канівського району,
жителя АДРЕСА_12,
українця, громадянина України, з базовою загальною
середньою освітою, не одруженого, не працюючого,
В С Т А Н О В И В :
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 20 грудня 2007 року ОСОБА_26 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, до одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Інспектор Миронівського РП КВІ УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області звернувся до суду з поданням, в якому клопоче про звільнення засудженого від призначеного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Заслухавши засудженого, інспектора КВІ Миронівського району Хоменка В.І., який підтримав подання, думку прокурора, яка вважає за необхідне задовольнити подання, вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов»язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
В судовому засіданні встановлено, що 20 грудня 2007 року ОСОБА_26. було засуджено Миронівським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України до одного року обмеження волі
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Крім цього, судом на засудженого були покладені обов»язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Встановлено, що в період іспитового строку засуджений ОСОБА_26. нових злочинів та адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративне стягнення, не вчиняв, виконував покладені на нього судом обов»язки, за місцем проживання характеризується позитивно, що свідчить про те, що в період іститового строку він мав законослухняну поведінку та став на шлях виправлення.
На підставі ч.1 ст.78 КК України, керуючись ст.408-1 КПК України , суд ,
П О С Т А Н О В И В :
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_26 від покарання у виді одного року обмеження волі, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області від 20 грудня 2007 року за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Шупик І.О.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка справу за поданням кримінально-виконавчої інспекції Миронівського району
про звільнення від призначеного покарання
ОСОБА_27 ,ІНФОРМАЦІЯ_15,
уродженця та жителя АДРЕСА_13,
українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою,
не одруженого, не працюючого,
В С Т А Н О В И В :
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 27 грудня 2006 року ОСОБА_27. був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України, до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Інспектор Миронівського РП КВІ УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області звернувся до суду з поданням, в якому клопоче про звільнення засудженого від призначеного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Заслухавши засудженого, інспектора КВІ Миронівського району Хоменка В.І., який підтримав подання, думку прокурора, яка вважає за необхідне задовольнити подання, вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов»язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2006 року ОСОБА_27. було засуджено Миронівським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Крім цього, судом на засудженого були покладені обов»язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Встановлено, що в період іспитового строку засуджений ОСОБА_27. нових злочинів та адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративне стягнення, не вчиняв, виконував покладені на нього судом обов»язки, за місцем проживання характеризується позитивно, що свідчить про те, що в період іститового строку він мав законослухняну поведінку та став на шлях виправлення.
На підставі ч.1 ст.78 КК України, керуючись ст.408-1 КПК України , суд ,
П О С Т А Н О В И В :
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_27 від покарання у виді двох років позбавлення волі, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області від 27 грудня 2006 року за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Шупик І.О.
за участю прокурора - Гут Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка справу за поданням кримінально-виконавчої інспекції Миронівського району
про звільнення від призначеного покарання
ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_16,
уродженця та жителя АДРЕСА_13,
українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою,
не одруженого, безробітнього,
В С Т А Н О В И В :
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 27 грудня 2006 року ОСОБА_28. був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України, до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Інспектор Миронівського РП КВІ УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області звернувся до суду з поданням, в якому клопоче про звільнення засудженого від призначеного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Заслухавши засудженого, інспектора КВІ Миронівського району Хоменка В.І., який підтримав подання, думку прокурора, яка вважає за необхідне задовольнити подання, вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов»язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
В судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2006 року ОСОБА_28 було засуджено Миронівським районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого було звільнено від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Крім цього, судом на засудженого були покладені обов»язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
Встановлено, що в період іспитового строку засуджений ОСОБА_28. нових злочинів та адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративне стягнення, не вчиняв, виконував покладені на нього судом обов»язки, за місцем проживання характеризується позитивно, що свідчить про те, що в період іститового строку він мав законослухняну поведінку та став на шлях виправлення.
На підставі ч.1 ст.78 КК України, керуючись ст.408-1 КПК України , суд ,
П О С Т А Н О В И В :
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_28 від покарання у виді двох років позбавлення волі, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області від 27 грудня 2006 року за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.О.Капшук
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді - Капшук Л.О.
при секретарі - Скринській І.В.
за участю прокурора - Вітанівської Т.С.,
захисника - ОСОБА_30.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_17,
уродженця та жителя АДРЕСА_14, українця,
громадянина України, з вищою освітою,
одруженого, займаючого посаду сільського голови
Малобукринської сільської ради, не судимого
за ст. 366 ч. 1 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_29 обвинувачується в тому, що займаючи з 28 квітня 2006 року посаду сільського голови Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, будучи державним службовцем 8 рангу 4 категорії та службовою особою, що виконує функції представника влади, умисно, в інтересах третіх осіб, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, чим скоїв службове підроблення, при наступних обставинах.
За результатами розгляду заяв громадян ОСОБА_31., ОСОБА_32., ОСОБА_33., ОСОБА_34., ОСОБА_35., ОСОБА_36 рішенням сесії Малобукринської сільської ради № 74-15-V від 25.10.07. був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в розмірі по 1,40 га кожному.
Підсудний ОСОБА_29. наприкінці листопада - початку грудня 2007 року в приміщенні Малобукринської сільської ради, що в селі Малий Букрин по вулиці Ватутіна, 39, підписав надані йому гр. ОСОБА_31. шість виготовлених рішень Малобукринської сільської ради за номером 74-15-V від 25.10.07. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_32., ОСОБА_31., ОСОБА_34., ОСОБА_36.,ОСОБА_35. в розмірі по 2,25 га кожному, ОСОБА_33. в розмірі 2,00 га. Продовжуючи свої протиправні дії, з метою надання вказаним завідомо неправдивим документам юридичної сили, підсудний поставив на них гербову печатку Малобукринської сільської ради та видав ці документи гр. ОСОБА_31. Одночасно з рішеннямиОСОБА_29 видав гр. ОСОБА_31. їх копії, які були засвідчені підписом Малобукринського сільського голови та завірені гербовою печаткою Малобукринської сільської ради.
На підставі виданих завідомо неправдивих копій рішень сесії сільської ради громадянами ОСОБА_31., ОСОБА_34., ОСОБА_36., ОСОБА_35. та ОСОБА_33. було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, який було затверджено рішенням сесії Малобукринської сільської ради № 90-18-V від 17.01.2008 року.
Вказані дії підсудний вчинив, достовірно знаючи суть рішення сесії Малобукринської сільської ради № 74-15-У від 25.10.2007 року та володіючи інформацією про те, що Малобукринською сільською радою не приймалося рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства вказаним громадянам у іншому розмірі.
Вищевказані дії вчинені всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади та їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в порушення вимог ст. 12 Земельного кодексу України та п. 23 ст. 26 Закону України ?ро місцеве самоврядування в Україні”, згідно з якими питання щодо регулювання земельних відносин повинні вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської ради.
Допитаний в судовому засіданніОСОБА_29 винним себе по суті пред'явленого обвинувачення визнав повністю і показав, що обставини, викладені в обвинувальному висновку, дійсно мали місце. Всупереч рішенню сесії Малобукринської сільської ради, володіючи інформацією про можливість виділення громадянам земельних ділянок у більшому розмірі, ніж визначено рішенням, він підписав рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у більшому розмірі, та засвідчив рішення печаткою сільською ради. Свою поведінку осуджує, у вчиненому щиро розкаюється, прийняв міри до скасування рішення сесії сільської ради про затвердження технічної документації по складанню державних актів.
Адвокат ОСОБА_30. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_29. від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. 1 КК України у зв»язку з дійовим каяттям.
ОСОБА_29 просить задовольнити заявлене клопотання та не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності за даною нереабілітуючою підставою.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що діяння, яке поставлено ОСОБА_29. в провину, дійсно мало місце. Будучи службовою особою, він склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, чим вчинив службове підроблення, тобто злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.
Дане діяння підсудним визнається і він є винним у його вчиненні.
Статтею 45 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду .
ОСОБА_29 вчинив злочин, який за встановленою класифікацією є злочином невеликої тяжкості, та, будучи особою, яка вчинила злочин вперше, оскільки раніше його було звільнено за вчинення злочину за актом амністії.
У вчиненому злочиніОСОБА_29 щиро розкаявся, свою поведінку осудив, при встановленні обставин справи надавав щиру допомогу досудовому слідству, чим активно сприяв розкриттю злочину, прийняв міри до усунення заподіяної шкоди.
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_29. без застосування щодо ного заходів кримінально-правової репресії та доцільність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинений злочин у зв»язку з дійовим каяттям
Питання речових доказів суд вирішує, керуючись правилами, встановленими ст. 81 КПК України.
На підставі ст.45 КК України, керуючись ст.ст. 10, 282 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Звільнити ОСОБА_29 від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч.1 КК України в зв»язку з дійовим каяттям.
Кримінальну справу закрити.
Речові докази: журнал реєстрації заяв Малобукринської сільської ради, протокол чотирнадцятої сесії Малобукринської сільської ради від 27 вересня 2007 року з додатками, протокол п'ятнадцятої сесії Малобукринської сільської ради п'ятого скликання з додатками, протокол вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Малобукринської сільської ради з додатками - повернути до Малобукринської сільської ради; копії рішень Малобукринської сільської ради № 74-15-V від 25 жовтня 2007 року ?ро надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства” громадянам ОСОБА_32., ОСОБА_31., ОСОБА_34., ОСОБА_36.,ОСОБА_35. в розмірі по 2,25 га, ОСОБА_33 в розмірі 2,00 га., ксерокопії паспортів вказаних громадян та довідки про присвоєння їм ідентифікаційних номерів залишити в матеріалах кримінальної справи.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом семи діб з дня проголошення.
Суддя: Л.О.Капшук
- Номер: 1-в/331/25/2016
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 1-62/09
- Суд: Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
- Суддя: Семенцов Ю.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 30.12.2015
- Дата етапу: 21.01.2016
- Номер: 1-в/331/60/2016
- Опис: Клопотання Топчій Олександра Сергійовича про зарахування попереднього увязнення у строк відбування покарання.
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 1-62/09
- Суд: Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
- Суддя: Семенцов Ю.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.01.2016
- Дата етапу: 21.01.2016