ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2006 року Справа № 35/98 (28/9)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений
від відповідача : Уланова І.В. довіреність № 1-8/8748 від 30.12.2005 року
від третьої особи: у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Земля - Комплекс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006року у справі № 35/98(28/9)
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Земля - Комплекс", м.Дніпропетровськ ( 49050, м.Дніпропетровськ, пров. Радіо,10)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м.Павлоград третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Воліс", смт.Кереїз АР Крим
про усунення обмежень в користуванні майном та зобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року у справі № 35/98 (28/9) ( суддя Л.П. Широбокова) відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству "Земля - Комплекс", м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград про усунення обмежень в користуванні майном та зобов'язання вчинити дії .
Оскаржуючи рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство"Земля - Комплекс", м. Дніпропетровськ в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що основні правовідносини між сторонами мають регулюватися ст.ст. 526,936 Цивільного кодексу України, оскільки хоч і виникли 13.10.2000 року, проте тривають і по сьогодні, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Майно позивача продовжує знаходитись на збереженні на складах відповідача, сторони до 25.03.2005 року включно спільно проводили його перевірку та інвентаризацію, обмінювались листами, не заявляючи про розірвання договору схову. Це вказує, що договір відповідального зберігання № 311 від 13.10.2000 року є чинним на час розгляду спору, а правовідносини схову не припинились.
Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля", м. Павлоград у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що доводи позивача , що договір № 311 від 13.10.2000 року є чинним на час розгляду спору, а правовідносини схову не припинились, безпідставні і протирічать діючому законодавству. Згідно зі ст. 413 Цивільного кодексу УРСР, яка підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, на підставі ст.5 та ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, передбачено обов”язок охоронця (Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”) повернути передане на зберігання майно в цілості та відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження цього майна по закінченні строку схову. Ні договором, ні діючим законодавством не передбачено право поклажодавця користуватися майном, яке знаходиться на зберіганні. Поклажодавець має право, якому кореспондує обов”язок зберігача, в будь –який час забрати своє майно, після чого використовувати його на свій розсуд. Позивач не надав доказів, що звертався до Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” за отриманням майна, та доказів чинення йому перешкоди в отриманні майна із зберігання. Обов”язок щодо здійснення спільної інвентаризації майна, що знаходиться на зберіганні, також не передбачений ні договором № 311, ні діючим законодавством, і не може здійснюватися за межами строку дії договору.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
13 жовтня 2000 року між позивачем та УМТС Державною холдинговою компанією "Павлоградвугілля", м.Павлоград, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір на послуги по зберіганню строком дії до 31.12.2000 року . Відповідно до п. 1.1 договору виконавець ( відповідач) приймає на зберігання від замовника ( позивач) ролики к ГШО та ін., а замовник виконує розрахунки з виконавцем за надані відповідно до договору послуги.
За актами прийняття матеріалів № 330110073,324110048,324110049 та 330110072 від 30.11.2000 року позивач передав відповідачу обумовлене договором майно на зберігання.
Додатковою угодою № 1, дата якої не зазначена, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2001 року.
31.08.2004 року відповідач телеграмою направив позивачу вимогу розпорядитися продукцією, що знаходиться на зберіганні.
21.10.2005 року позивач направив відповідачу листа № 71/1005 з проханням дозволу проведення спільної інвентаризації залишків майна, що знаходиться на зберіганні.
Позивач на підставі ст.ст. 525,526,950,951 Цивільного кодексу України просив зобов’язати відповідача усунути будь –які обмеження в користуванні позивачем майном, що знаходиться на відповідальному зберіганні за угодою № 311 від 13.10.2000 року та зобов’язати відповідача виконати дії по проведенню спільної інвентаризації майна, що знаходиться на зберіганні.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу УРСР зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач зобов”язання по зберіганню переданого на схов майна виконав.
В зв”язку з закінченням 31.12.2001 року строку дії договору схову майна зобов”язання сторін за договором припинилися.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин Цивільний кодекс УРСР ( 1963 року).
Глава 36 Цивільного кодексу УРСР, якою були врегульовані взаємовідносини сторін щодо схову майна не надавала права особі, що здала майно на схов, здійснювати інвентаризацію майна, яке здано на схов, не зобов”язувала охоронця надавати особі, що здала майно на схов, зазначене майно для огляду, не надавала права вказаній особі користуватися майном, яке здано на схов.
Разом з тим ст. 421 вищевказаної глави Цивільного кодексу УРСР зобов’язує особу, яка здала на схов майно, після закінчення зазначеного в договорі строку, взяти назад здане нею на схов майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 525,526, 950,951 Цивільного кодексу України .
Але як вже зазначалося відповідач виконав зобов”язання щодо схову майна.
Норми ст.ст. 950,951 Цивільного кодексу України не надають поклажодавцеві права здійснювати інвентаризацію прийнятого на зберігання майна та користуватися майном, що знаходиться на зберіганні.
Таким чином позивачем не наведено правового обґрунтування пред”явлених позовних вимог.
З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягали.
З урахуванням вищенаведеного рішення прийнято господарським судом за повним дослідженням обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Посилання скаржника на порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставне і не підтверджується матеріалам справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Земля - Комплекс", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року у справі № 35/98(28/9) залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв