7/ «а» - 1483\08  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 червня  2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

    позивач звернувся в квітні 2008 року до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права евакуйованого із зони відчуження в 1986 році, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в уточненому розмірі 4 459 грн. 60 коп.  у період з 2003 по 2007 рік.

      Позивач в судовому засідання просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав, без його участі. Ствердив, що звернувся до суду коли дізнався про порушення своїх прав наприкінці 2007 року.

      Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_3 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.

    Судом установлено, що ОСОБА_3 є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, а отже - суб’єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

    Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

    У період з 2004 – 2007 роки Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 в розмірі 15 грн. 60 коп. та за 2006 – 2007  роки в розмірі 75 грн. за рік, установленому постановою № 562.

      Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” на відповідні роки, не відповідають.

    Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

    Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Згаданою постановою № 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для евакуйованих із зони відчуження у 1986 році по 75 грн.

      Між тим, з моменту прийняття постанови № 562, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

      Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та ст. 83, ст. 82 і ст. 76 Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.

      В той же час судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до відповідача про одержання  допомоги на оздоровлення у 2004 році, а тому вимога про стягнення коштів за період, коли позивач правовідносин з відповідачем не мав і у встановленому Законом порядку на обліку не перебував, задоволенню не підлягає.  .

      З урахуванням отриманою позивачем суми – по 15 грн. 70 коп.  75 грн. за 2004 -  2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (лютому 2005 році – (262 грн. х 3 = 786 грн.) – 15 грн. 70 коп. = 770 грн. 30 коп. за 2004 рік), (грудні 2005 року – (332 грн. х 3 = 996 грн.) – 75 грн. = 921 грн. за 2005 рік), (вересні 2006 року – (375 грн. х 3 = 1 125 грн.) – 75 грн. = 1 050 грн. за 2006 рік), (червні 2007 року – (420 грн. х 3 = 1 260 грн.) – 75 грн. = 1 185 грн. за 2007 рік), а всього  на користь позивача підлягає 3 926 грн. 30  грн.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов ОСОБА_3   задовольнити частково.

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_3   3 926  грн. 30 коп.  

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя