7/2 «А» -4758/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,
встановив:
позивач у вересні 2008 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 12 813 грн. 30 коп. у період з 2000 по 2007 рік.
У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що звернувся до суду коли дізнався про порушення своїх прав.
Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_3 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.
Судом установлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи , а отже позивач є суб’єктом визначеним у ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
У період 2000 – 2007 роки Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 26 грн. 70 коп. за рік та за 2000, 2002 - 2004 роки та в розмірі 120 грн. за 2006 - 2007 роки, установленому постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року.
Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” та «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки не відповідають.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Згаданими постановами №/№863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2-ї групи по 26 грн. 70 коп. та 120 грн. у відповідні роки.
Між тим, з моменту прийняття даних постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та ст. 89, ст. 83, ст. 82 і ст. 76 Законів України „Про державний бюджет України”.
Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, частковому задоволенню.
З урахуванням отриманою позивачем суми – по 26 грн. 70 коп. за 2000, 2002 – 2004 роки та 120 грн. за 2006 – 2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (квітні 2002 року – (140 грн. х 5 = 700 грн.) – 26 грн. 70 коп. =673 грн. 30 коп. за 2000 рік), (в 2001 році – (140 грн. х 5 = 700 грн. за 2001 рік), (січні 2003 році – (185 грн. х 5 = 925 грн.) – 26 грн. 70 коп. = 898 грн. 30 коп. за 2002 рік), (травні 2004 році – (205 грн. х 5 = 1 025 грн.) – 26 грн. 70 коп. = 998 грн. 30 коп. за 2003 рік), (лютому 2005 році – (262 грн. х 5 = 1 310 грн.) – 26 грн. 70 коп. = 1 283 грн. 30 коп. за 2004 рік), (в 2005 році – (262 грн. х 5 = 1 310 грн.) – 120 грн. = 1 190 грн. за 2005 рік), (квітні 2006 році – (350 грн. х 5 = 1 750 грн.) – 120 грн. = 1 630 грн. за 2006 рік), (серпні 2007 році – ( 440 грн. х 5 = 2 200 грн.) – 120 грн. = 2 080 грн. за 2007 рік) а всього 8 169 грн. 90 коп. на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,
постановив:
адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_3 недоотримані суми щорічної одноразової допомоги в період з 1999 по 2007 рік в розмірі 8 169 грн. 90 коп.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя