ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-а-1688/11

15.04.2011

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефович І.О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності незаконною щодо нарахування та виплати не в повному обсязі щомісячної допомоги (доплати до пенсії) згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 24.09.2010р. , зобов’язання нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в порядку скороченого провадження в період з 24.09.2010р. та зобов’язання призначити та виплачувати в подальшому (по життєво) підвищення до пенсії у розмірі не меншому за 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача- Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення не виплачується, просить визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області незаконною та зобов’язати відповідача призначити та нараховувати на його користь з 24.09.2010 року (пожиттєво) підвищення до пенсії дітей війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Оскільки з позовної заяви видно, що вимоги позивача стосуються виплат дітям війни, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України суд вважає за необхідне розглядати дану справу у скороченому провадженні.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову. У запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією посвідчення.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача при нарахуванні пенсії з 24 вересня 2010 року виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни» здійснювати відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд зазначає наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», положення ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінено і не скасовано. Більш того, відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: «державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами».

Тому, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до пункту 7 глави 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ, було надане право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат.

Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2010 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії в 2010 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2010 році в вищезазначену постанову не вносилося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуюся на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.

За таких обставин вимоги позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як «дитині війни» з 24 вересня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично здійснених виплат підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача при нарахуванні пенсії виплату підвищення до пенсії, як «дитині війни» здійснювати пожиттєво відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги позивача стосуються правовідносин, які можуть або не можуть виникнути у майбутньому, що позбавляє суд можливість визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснювати нарахування підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пожиттєво.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду в місті Сєвєродонецьку Луганської області зробити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 24 вересня 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

На підставі викладеного та керуючись ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, ст. ст. 2,17,18,88,99,100,122,158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності незаконною щодо нарахування та виплати не в повному обсязі щомісячної допомоги (доплати до пенсії) згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 24.09.2010р. , зобов’язання нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в період з 24.09.2010р. та зобов’язання призначити та виплачувати в подальшому (по життєво) підвищення до пенсії у розмірі не меншому за 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково .

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі щомісячної допомоги (доплати до пенсії) згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 24.09.2010р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в період з 24.09.2010р. з урахуванням фактично здійснених виплат.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя