Судове рішення #46520770

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/21582/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/789/382/15 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія - 48



У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Ткач З. Є., Бершадська Г. В.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю сторін - апелянта - ОСОБА_1

позивачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено .

Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3), в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 ( одна тисяча) грн. щомісячно, починаючи з 29 грудня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3), в користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки обставинам справи. Вказує на те, що при вирішенні справи не враховано його матеріального стану та стан його здоров`я.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Позивачка апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1. ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Так, ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-XII, частин 7, 8 ст.7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Задовольняючи позов, та стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано керувався ст.ст.180, 184 СК України, згідно яких батьки зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення їх повноліття, а в разі відсутності у відповідача стабільного доходу, аліменти можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі, відповідно до заяви одержувача.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Судом встановлено, що 14 лютого 2009 року між сторонами укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії ГИД №052280 від 14 лютого 2009 року, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Від даного шлюбу в подружжя народилась дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ГИД №163525 від 31 серпня 2012 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Після припинення сімейних відносин дитина залишилась проживати разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, що мають істотне значення, в тому числі матеріальне становище дитини та платника аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач офіційно не працевлаштований, однак є працездатним.

Посилання апеляційної скарги на неможливість сплати апелянтом аліментів у визначеному судом розмірі, не може бути підставою для зміни рішення, оскільки апелянт є працездатним і доказів тому, що він не може сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі суду не надано.

Згідно ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підстав для зменшення розміру аліментів судом не встановлено

Відповідно ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідач як працездатна особа здатний сплачувати аліменти, визначені судом.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, відповідач не позбавлений можливості в майбутньому при зміні матеріального становища позивача або свого, звернутися до суду з відповідним позовом про зменшення розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України.

Виходячи з загальних засад цивільного законодавства : справедливості, добросовісності та розумності, права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також положення ч.2 ст.308 ЦПК України, відповідно до якого не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, колегія суддів дійшла висновку про можливість залишення ухваленого по справі рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.


Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація