Справа №2- 286 -2008 p.

РІШЕННЯ

ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

27 лютого 2008 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Вевер О.Т., при секретарі Талько І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Магдалинівка цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Дмухайлівській сільській ради Магдалинівського району, Магдалинівській державній нотаріальній конторі про визнання права власності на земельну ділянку.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дмухайлівській сільській ради Магдалинівського району, Магдалинівській державній нотаріальній конторі про визнання права власності на земельну ділянку.

Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2. Після його смерті залишилася спадщина це земельна ділянка розміром 7,340 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державному акту на право приватної власності на землю серії П - ДП № 006807 від 3 листопада 2000 року. При житті батько заповіту не залишив. Вона є спадкоємицею першої черги на його спадщину. Вона не звернулася до нотаріальної контори у встановлений законом строк на прийняття спадщини, бо у неї не було свідоцтва про народження для підтвердження свого відношення до батька. Вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, згідно ст..cm. 529, 549 ЦК України (ред..1963 p.). На спадщину батька ніхто не претендує. Просить визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Відповідачі проти позову не заперечували у своїй заяви.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

Згідно ст.. 529 ЦК України (ред.. 1963 р.) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого..

Згідно cm. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки -ОСОБА_2. Після його смерті залишилася спадщина це земельна ділянка розміром 7,340 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державному акту на право приватної власності на землю серії П - ДП № 006807 від 3 листопада 2000 року. Про це свідчить копія свідоцтва про смерть, копія свідоцтва про народження позивачки, копія державного акту на землю.

Дійсно ОСОБА_2 при житті заповіту не залишив. Але встановлено, що позивачка проживала з батьком до його смерті, та після. Прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управлінні та володінні спадковим майном. На свідоцтві про народжені, вказано майновий сертифікат батька, яким користується позивачка. Про це повідомила вона у судовому засіданні. Крім того, позивачка пояснила, що ніхто не претендує на спадкове майно батька, бо вона проживала з батьком.

Продовжує проживати за адресою вказаною у позові, і після смерті батька. Вона, дійсно має право на спадкове майно, як спадкоємиця першої черги.

При таких обставинах суд вважає задовольнити позову повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 7,340 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державному акту на право приватної власності на землю серії П - ДП № 006807 від З листопада 2000 року, на імя померлого ОСОБА_2.

Заява на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано на протязі десяти діб з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачи заяви на апеляційне оскарження.