7/«А» - 732/08  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 квітня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

    позивач в лютому 2008 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 5 965 грн.  у період з 2003 по 2007 роки.

    У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що звернувся до суду коли дізнався про порушення своїх прав наприкінці 2007 року.

    Представник відповідача в судове засідання не прибула й просила розглянути справу за її відсутності.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_3 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України .

    Судом установлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже – суб’єктом визначеним у  ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

    Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

    У період 2003 – 2007 роки Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 - 2004 роки в розмірі 21 грн. 50 коп. за рік та за 2005 – 2007 роки в розмірі 90 грн. за рік, установленому постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року.

      Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, не відповідають.

    Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

    Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Згаданими постановами №/№863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів ІІ групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, по 21 грн. 50 коп. та 90 грн.  у відповідні роки.

      Між тим, з моменту прийняття даних  постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

      Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та відповідні статті Законів України «Про державний бюджет».

      Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов про стягнення різниці недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, задоволенню.

      З урахуванням отриманою позивачем суми – по 21 грн. 50 коп. за 2003 - 2004 роки, 90 грн. за 2005-2007 роки й розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги (серпні 2004 році – (205 грн. х 4 = 820 грн.) – 21 грн. 50 коп. = 798 грн. 50 коп. за 2003 рік), (грудні 2004 році – (237 грн. х 4 = 948 грн.) – 21 грн. 50 коп. = 926 грн. 50 коп. за 2004 рік), (грудні 2005 році – (332 грн. х 4 = 1 328 грн.) – 90 грн. = 1 238 грн. за 2005 рік), (серпні 2006 році – (375 грн. х 4 = 1 500 грн.) – 90 грн. = 1 410 грн. за 2006 рік), (липні 2007 році – (440 грн. х 4 = 1 760 грн.) – 90 грн. = 1 670 грн. за 2007 рік), а всього 6 043 грн., на користь позивача підлягає стягненню зазначена  сума.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 11 ч. 2,  160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов ОСОБА_3  задовольнити частково.  

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_3 6 043 грн.  

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя