Справа № 2-26/09 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 березня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі головуючого: Соболєвій І.П.,

при секретарі: Злагода Н.Ю., Артемової М.А.,

за участю позивачки: ОСОБА_1,

представника позивачки: ОСОБА_2,

 представників відповідачів КП ОЖКГ: ОСОБА_3,

                                               виконкому Авдіївської міської Ради: ОСОБА_4,

третьої особи-відповідачки: ОСОБА_5,

адвоката: ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка цивільну справу за позовом:

  ОСОБА_1 до виконкому Авдіївської міської Ради, ОСОБА_7 підприємства ОЖКГ Авдіївської міської Ради, ОСОБА_5 про визнання членом родини наймача, визнання права користування жилим приміщенням, визнання  ордеру недійсним, зміни умов договору житлового найму та виселення особи з наданням іншого жилого приміщення  -

Суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка  ОСОБА_1 звернулася  в суд з позовом до відповідачів про визнання членом родини наймача, визнання права користування жилим приміщенням, визнання  ордеру недійсним, зміни умов договору житлового найму та виселення особи з наданням іншого жилого приміщення, мотивуючи вимоги тим, що 18 квітня 2008 року помер її син ОСОБА_8, який за життя  у втсановленому законом порядку отримав  31 січня 1985 року у користування жиле приміщення, а саме: однокімнатну  квартиру  № 47  будинку № 16 по 9-му кварталу в місті Авдіївка Донецької області, був наймачем вказаної квартири. До 2005 року син позивачки проживав в спірній квартирі один. Приблизно восени 2005 року позивачка ОСОБА_1 вселилася до сина в спірну квартиру, як член родини наймача та постійно з ним проживала. 18 квітня 2008 року син позивачки ОСОБА_8 помер, однак після смерті  свого сина позивачка теж проживала в спірній квартирі, користувалася нарівні з наймачем всіма правами та обов’язками, які витікають з договору найму жилого приміщення. Позивачка вважає, що набула право користування спірною квартирою, оскільки разом постійно трималий час проживала із наймачем спірної квартири однією родиною, разом з сином вели спільне господраство, турбувалися про благоустрій квартири,  приймала участь в комунальних виплатах, користувлася речами, меблями, які є в спірній квартирі. Вона є жінкою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1,  у селі  Широкино Новоазовського району Донецькій області має власний будинок, але цей будинок знаходиться у аварійному стані, до житла не пригодний, іншого житла вона не має, тому користувалася спірним жилим приміщенням, як член родини наймача – свого сина ОСОБА_8  Вважає, що вона має право вимагати визнання її наймачем спірної квартири, просить захистити її конституційні та житлові права перед судом, та визнати її наймачем спірної квартири.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили вимоги задовольнити.

 Представник  відповідача ОСОБА_7 підприємства ОЖКГ ОСОБА_3, повноваження якої судом перевірені, в судовому засіданні позов не визнала, судові показала, що будинок № 16 по 9-му кварталу в місті Авдіївка знаходиться на балансі КП ОЖКГ. Квартира № 47 спірного будинку була звільнена внаслідок смерті наймача ОСОБА_8 та розподілена черговикам у відповідність з діючим законодавством. Позивачка ОСОБА_1 на адресу КП ОЖКГ з питань внесення змін до договору найму жилого приміщення не зверталася. Якщо б вона мала намір проживати з сином у спірній квартирі, то вона згідно ст. ст. 6, 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України” повинна була знятися з реєстраційного обліку в селі Широкино Новоазовського району та зареструватися в місті Авдіївка за спірною адресою. Однак цього не було зроблено, що свідчить про те, що наймач ОСОБА_8 не мав наміру зареєструвати свою мати – позивачку по справі у спірній квартирі. Крім того,  вважає, що в матеріалах справи відсудтні докази, які б  підтвердили факт родинних стосунків позивачки та наймача спірної квартири ОСОБА_8 У позову просила відмовити.  

Представник відповідача ОСОБА_9 міської Ради ОСОБА_4, повноваження якого судом перевірені, в судовому засіданні позов не визнав, дав пояснення аналогічні поясненням представника КП ОЖКГ, у позові просив відмовити.  

Суд, вислухавши позивачку, представника позивачки, представників відповідачів,  ОСОБА_5, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом установлено, що наймачем квартири № 47 будинку № 16 по 9-му кварталу в місті Авдіївка до 18 квітня 2008 року був ОСОБА_8, який був заселений в спірну квартиру на підставі ордеру № 95 серії Л-Я, виданного згідно рішення виконкому  Ясинуватської /на той час/ міської Ради від 16 січня 1985 року.

ОСОБА_1, народження 8 листопада 1925 року є матір’ю ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвами про народження, реєстрацію шлюбу.

18 квітня 2008 року син позивачки – ОСОБА_8 помер внаслідок пожежі, що підтверджується свідоцтвом про смерть  серії 1-НО № 289137 віданого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області від 19 квітня 2008 року.

З пояснень представника позивачки – ОСОБА_2 витікає, що на день смерті його брата ОСОБА_8 позивачка проживала в спірній квартирі, оскільки мати – позивачка є жінкою похилого віку, він після смерті брата теж знаходився у спірній квартирі, доглядав за матір’ю, допомагав по господарству, на день смерті його брата в квартирі були меблі, речі, інструменти, гроші на ремонт квартири, який вони почали робити після смерті наймача.

У липні 2008 року у спірну квартиру викликали працівників міліції, які наполягали позивачам  покинути квартиру. З цього приводу представника позивачки викликали до Авдіївського МВ, де він надавав пояснення, однак в спірній квартирі ще знаходилися меблі, речі и таке інше.

На момент знаходження представника позивачки у відділенні міліції, робітники житлових органів разом з працівниками міліції замінили вхідні двері, за таких підстав позивачка була позбавлена  можливості в подальшому користуватися спірною квартирою.

Ці обставини підтверджені зареєстрованою заявою ОСОБА_2  на ім’я прокурора міста Авдіївка, рапортом працівника міліції.  

Також встановлено, що спірна квартира  була розподілена черговику ОСОБА_5, яка перебувала на квартирному обліку  у виконкомі Авдіївської міської Ради по черзі за № 14.

Згідно рішення виконкому Авдіївської міської Ради № 274 від 25 червня 2008 року ОСОБА_5 був виданий ордер  № 3 серії Г-Я від 3 липня 2008 року на вселення в спірну квартиру.

З пояснень ОСОБА_5 витікає, що вона 27 років перебувала на квартирному обліку у виконкомі Авдіївської міської Ради на однокімнатну квартиру, в липні 2008 року їй видали ордер, вона вселилася у спірну квартиру, але на день розгляду справи в квартирі не проживає, меблів та речей постійного користування в квартирі не має, чекає на рішення суду.

Також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має у власності будинок № 8 по вулиці Мира у селі Широкино Новоазовського району Донецької області. Зазначений будинок знаходиться у аварійному стані капітальні конструкції потребують капітального ремонту в зв’язку з порушенням цілісності фундаменту та відходу  їх від дерев’яних конструкцій. Підлога в двох кімнатах знаходиться в ганеблому стані, потребує заміни, прийшла в непригодний стан система водопостачання, тече дах.

Ці факти підтверджені актом обстеження зазначеного будинку, який  складений у присутності сусідів позивачки, підписаний секретарем Широкинської сільської Ради. Підписи сусідів позивачки – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 завірені виконкомом Широкинської сільської Ради народних депутатів Новоазовського району Донецької області.

В суді також встановлений факт фактичного непроживання позивачки ОСОБА_1 за місцем реєстрації з квітня 2005 року.

Ці обставини підтверджені  поясненнями сусідів позивачки за місцем її реєстрації у селі Широкино, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13, підписи яких засвідчені  секретарем виконавчого комітету Широкинської сільської Ради народних депутатів Новоазовського району Донецької області, що суд приймає до уваги.

З пояснень позивачки витікає, що вона приблизно восени 2005 року  вселилася до сина ОСОБА_8 в спірну квартиру, як член родини наймача та постійно з ним проживала однією сім’єю, вели спільне господарства, побут, вели спільний бюджет, разом приймали участь в сплаті комунальних послуг.

Ці обставини в судовому засіданні підтвердили представник позивачки ОСОБА_2, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15  

Аналізуючи пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, суд дійшов висновку, що можливо вважати підтвердженим фактом постійного проживання позивачки разом зі своїм сином ОСОБА_8 однією родиною з 2005 року по  квітень 2008 року, а потім до липня 2008 року – сама.  Висновок суду зроблений з того, що свідки категорично не заперечували факт постіного проживання позивачки в спірній квартирі. Вони не ведуть суспільно-активне життя за місцем проживання, інших сусідів по будинку, під’їзду бачуть дуже рідко, тому в категорічній формі не можуть ані підтвердити ані спростувати факт постійного проживання позивачки в квартирі однією родиною з наймачем, однак судові показали, що неодноразово бачили ОСОБА_1 в спірній квартирі в різні часи доби, яка вела господарство в спірній квартирі, ходила до магазину,  бачили позивачку, як  вона  заходить та виходить із спірної  квартири.

 Зазначене  дає судові підстави для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1,   як члена родини наймача ОСОБА_8

Тобто наймач ОСОБА_8  та його мати ОСОБА_1 проживали в спірній квартирі, як одна сім’я, вели спільне господарство, спільний бюджет за період з 2005 року по 18 квітня 2008 року, тобто по день смерті наймача.  

У відповідність з вимогами  ст. 64 ЖК України позивач,  як член родини наймача користується нарівні з ним усіма правами і несе всі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.  

  Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України – особи, що вселилися  в жиле приміщення, як  члени  сім’ї  наймача  набувають   рівного з іншими членами  сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселені між цими особами, наймачем та членами його сім’ї,  які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок  користування  жилим приміщенням.

 З матеріалів справи та з поснень сторін встановлено, що між наймачем ОСОБА_8 та позивачкою ОСОБА_1 іншої угоди про порядок  користування  жилим приміщенням не було.

  Згідно  вимог ст. 104 ЖК України – член родини наймача вправі вимагати укладання  з ним окремого договору наймання, якщо житлова площа, яка  приходиться на його частку   може бути виділена у виді приміщення, що відповідає вимогам ст. 63 ЖК України. У разі відмовлення членів сім’ї  дати згоду на укладання окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладанні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачка в конкретному випадку не має можливості отримати таку згоду від наймача ОСОБА_8     18 квітня 2008 року син позивачки – ОСОБА_8 помер внаслідок пожежі. Відповідачі таку згоду не дають. Тому вона вимушена була звернутися до суду.

  За таких обставин суд вважає, що право позивачки порушено, що потребує захисту.

Відповідно до ст. 47 Конституції України – кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 58 ЖК України -  ордер  може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Судом встановлено, що на день смерті наймача спірної квартири ОСОБА_8 спірна квартира не була звільнена, оскільки в неї проживала ОСОБА_1 – позивачка по справі,  в квартирі знаходилися речі, меблі, інші речі, однак працівники житлових органів не вирішив це питання   видали ордер на дану квартиру іншої особі – ОСОБА_5

За таких підстав суд вважає, що ордер на спірне жиле приміщення є недійсним.

Згідно ст. 59 ЖК України – ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Оскільки ордер був виписаний в порушення ст. 58 ЖК України він визнається судом недійсним.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка з 2005 року проживала в спірній квартирі, як член родини наймача, користувалася цим житлом, вела із наймачем спільне господарство, бюджет. Як за життя,  так і після смерті наймача спірної квартири, позивачка проживала в спірній квартирі до липня 2008 року, коли прийшли працівники міліції,  житлових органів та наполягали позивачці та представнику позивачки негайно покинути квартиру, в якій залишалися речі, меблі наймача та позивачки та при таких обставинах був виписаний ордер на вселення ОСОБА_5, тобто тоді, коли квартира не була фактично звільнена, що є порушенням норм житлового законодавства, тому за таких підстав суд визнає ордер № 3 серії Г-Я від 3 липня 2008 року  недійсним, крім того ОСОБА_5 підлягає виселенню із наданням іншого жилого приміщення, в зв’язку з чим  Виконком Авдіївської міської Ради зобов’язаний надати ОСОБА_5 жиле приміщення, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК України має відповідати за розміром і благоустроєм  наданому за ордером

З наведеного вбачається, що позов підлягає задоволенню.  

Керуючись ст. ст.  58, 59, 63, 64, 65, 104  ЖК України,  ст. ст. 10, 11, 57-61, 63, 88, 130, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Визнати ОСОБА_1, народження 8 листопада 1925 року членом родини ОСОБА_8, що помер 18 квітня 2008 року, який був наймачем квартири № 47 будинку № 16 по 9-му кварталу в місті Авдіївка Донецької області.

                Зобов'язати Комунальне Підприємство ОЖКГ Авдіївської міської Ради укласти  з  ОСОБА_1, народження 8 листопада 1925 року окремий договір найму на квартиру  № 47  будинку № 16  по 9-му кварталу  в місті Авдіївка Донецької області.

                Визнати за ОСОБА_1, народження 8 листопада 1925 року право користування жилим приміщенням в квартирі № 47 будинку № 16 по 9-му кварталу в місті Авдіївка Донецької області.

                 Визнати ордер  №  3 серії Г-Я від 3 липня 2008 року,  виданий на підставі рішення виконкому Авдіївської міської Ради  за № 274 від 25 червня 2006 року – недійсним.

Виселити ОСОБА_5 з квартири № 47 будинку № 16  по 9-му кварталу  в місті Авдіївкі  Донецької області з наданням іншого жилого приміщення.

 Зобов'язати Виконком Авдіївської міської Ради надати ОСОБА_5 жиле приміщення, яке за змістом ч. 2 ст. 117 ЖК України має відповідати за розміром і благоустроєм  наданому за ордером.

 Рішення  суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Авдіївський міський суд.

Заява на апеляційне оскарження рішення  суду може бути подана протягом 10 днів з моменту  його проголошення, апеляційну скаргу  можна подати протягом 20 днів після  подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заява на апеляційне оскарження не подана,  рішення   суду набирає законної чинності.

Суддя: