Судове рішення #46502813

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-93/10Головуючий у 1-й інстанції Берегуляк Ф.Г.

Провадження № 11-283/2010 Доповідач - Кунець І.М.

Категорія - ч. ст.286 КК України



У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


17 листопада 2010 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Декайла П.В.

Суддів - Кунець І. М., Ваврів І. З.,

з участю - прокурора - Левенця B.C.

потерлілої-Залужної С.В.

засудженого-Яцини В.М.

захисника-Кметика B.C.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого водієм таксі у ПП ОСОБА_4, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3-підписку про невиїзд з постійного місця проживання-залишено попередньою до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_5, українку, громадянку України, неодружену, непрацюючу, з освітою середньою, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше судимої: вироком Тернопіль-ського міськранного суду від 30.07.2007 року; за ч.І ст.190 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., сплачено 19.10.2007 року; вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2007 року за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.І ст. 71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте засудженою ОСОБА_2 покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2007 року у виді 3 місяців позбавлення волі і остаточне покарання призначено у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_2-підписку про невиїзд з постійного місця проживання-залишено попередньою до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди-задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 кошти в сумі 47 393 грн. 65 коп. в її користь .

Цивільний позов в частині моральної шкоди-задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 кошти в сумі 50 000 грн.

Цивільний позов заступника прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна клінічна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 задоволено повністю, із врахуванням часткового відшкодування стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь обласного бюджету для перерахування Тернопільському закладу Тернопільської обласної ради " Тернопільська обласна клінічна лікарня" кошти, затрачені на лікування потерпілої ОСОБА_5 в сумі 1047 грн..

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення злочину при наступних обставинах.

ОСОБА_3 26 липня 2008 року о 08 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, на бульварі ОСОБА_6 у м. Тернополі погодився забезпечити належне буксирування на гнучкому зчепленні технічно-

несправного автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. Перед здійсненням буксирування водії ОСОБА_2, ОСОБА_3, в порушення пункту 23.8 Правил дорожнього руху України не узгодили порядок дій на початку, в процесі та кінці буксирування автомобіля "Daewoo-Matiz", а також порядок подачі сигналів, зокрема для зупинки транспортних засобів. Через неузгодженість наведеного порядку дій водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створили умови для загрози життю або здоров'ю громадян, як це визначає п.1.5 ПДР.

З початком буксирування ОСОБА_2 в порушення вимог п.2.3."б" ПДР неправильно обрала такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, позбавивши себе можливості здійснити будь-які заходи, в тому числі застосування екстреного гальмування у разі виникнення небезпеки для руху, чим порушила вимоги п.п.1.10 ( в частині визначення поняття " небезпека для руху" і виконання його вимог), 12.3 Правил дорожнього руху. ОСОБА_2 у результаті вищевказаних порушень не забезпечила звільнення заблокованого рульового керма автомобіля НОМЕР_3.

Перед початком буксирування ОСОБА_3 в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху не переконався, що водій ОСОБА_2 готова до буксирування, розпочав рух свого автомобіля. У процесі буксирування ОСОБА_3 в порушення вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на можливу її зміну.

Внаслідок вищенаведених порушень водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 буксируваний транспортний засіб, перебуваючи в частково некерованому стані, в порушення вимог п.п. 1.10 ( в частині визначення поняття "тротуар" та виконання його вимог), 11.13 ПДР, виїхавши на тротуар-елемент дороги, призначений для руху пішоходів, здійснив наїзд на пішоходів-потерпілу ОСОБА_1 та ОСОБА_7, ОСОБА_8.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: вивиху стегна з переломом головки стегнової кістки, струсу головного мозку, ран і саден на обличчі, синця на лівій руці, які відносяться до тяжкого ступеня по ознаці стійкої втрати загальної працездатності більш як на 1/3 (одну третину).

Пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синців на голові, на нижніх кінцівках, саден на лівій руці, на правій нозі, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня у вигляді: відкритого ( із ушкодженням шкіри) перелому кісток носа, рубця ( сліду загоєння рани) на спинці носа, синця в лівій підочній ділянці, садна на задній поверхні ділянки лівого плечового суглобу, синця в лівій підочній ділянці, садна на задній поверхні ділянки лівого плечового суглобу, синця лівої сідниці, які за ступенем тяжкості належать до легких із короткочасним розладом здоров'я.

Порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог пунктів 1.10 ( в частині визначення понять " небезпека для руху", "тротуар" і виконання їхніх вимог), 1.5, 2.3 "б", 11.13, 23.8, а також п.12.3 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням потерпілій ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, а також спричинення легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я пішоходам ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить змінити вирок суду щодо стягнення заявлених в її цивільному позові сум матеріальної та моральної шкоди, відшкодувавши її в повному обсязі, відповідно 48 959 грн. 71 коп. та 100 тисяч грн. солідарно з обох засуджених в її користь, оскільки суд не обгрунтував чому не стягнув з засуджених 1566 грн. матеріальної шкоди, що включає в себе оплату за обов'язкові поїздки в лікарню на медичні консультації і вважає, що суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди.

Крім обставин, викладених в позовній заяві, задоволення своїх вимог потерпіла також мотивує необхідністю проведення пластичної операції на обличчі, яке після ДТП було спотворено рубцями. В решті вирок просить залишити без зміни.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначеного їй покарання, пом'якшивши його шляхом застосування до неї ст. ст. 69,75 КК України, оскільки, вчинений нею злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності, вона молодого віку, щиро розкаялася у вчиненому, частково відшкодувала завдані збитки, має постійне місце проживання, на утриманні має перестарілих батьків, позитивно характеризується по місцю проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала, подану нею апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_9, які вважають вирок суду законним і обгрунтованим, а апеляцію потерпілої такою, що не підлягає задоволенню, думку прокурора, який вважає , що апеляції задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_3 не оспорюється.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч.2 ст. 286 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. їх, як вбачається з апеляції, засуджена не заперечує.

Що стосується призначеної ОСОБА_2 міри покарання, то суд першої інстанції призначив її правильно, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують її відповідальність.

Призначивши ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України мінімальну міру покарання, передбачену вказаною статтею, і за сукупністю вироків частково приєднавши невідбуте нею покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07.12.2007 року, тим самим, суд в повній мірі врахував сукупність обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

Пом'якшити ОСОБА_2 покарання шляхом застосування до неї ст. 75 КК України, як про це вона просить в апеляції, колегія суддів вважає неможливим, оскільки згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7 ( з наступними змінами) " Про практику призначення судами кримінального покарання" у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК у таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Колегія суддів також не вбачає підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 шляхом застосування до неї ст. 69 КК України, як вона просить в апеляції.

Щодо апеляції потерпілої ОСОБА_1, то, як видно із вироку, її цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди задоволений частково в сумі 47393 грн., з врахуванням документів, які маються в справі, і підтверджують цю суму, що засудженими не заперечується.

У вироку суд вказав, що заявлений по справі цивільний позов підлягає задоволенню частково, в межах його доведеності та обгрунтованості.

Тому стверджування потерпілої в апеляції, що суд безпідставно не стягнув з засуджених 1566 грн. матеріальної шкоди не відповідають дійсності.

Щодо часткового задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то суд 1 інстанції прийняв до уваги обставини, за яких було вчинено цей злочин, вік потерпілої і її фізичний стан внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою інвалідність 3-ї групи, моральні і психічні переживання, зміни способу життя після дорожньо-транспортної пригоди, погіршення стану здоров'я, порушення стосунків з оточуючими людьми, час та зусилля, необхідні для його відновлення, тобто обґрунтував цей розмір стягнення.

Зважаючи на обставини справи, вчинення засудженими злочину з необережності, даних щодо їх особи та матеріального стану, колегія суддів приходить до висновку, що судом 1 інстанції розмір вказаного стягнення визначено вірно і підстав збільшувати його, як про це просить в апеляції потерпіла, не має.

Обґрунтування позовних вимог потерпілою майбутніми витратами, пов'язаними з необхідністю проведення пластичної операції обличчя, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки ці збитки за її заявою, при доведеності, можуть бути відшкодовані за її заявою в цивільно-правовому порядку.

Таким чином, колегія суддів не вбачає будь-яких, передбачених ст.367КПК України, підстав для скасування чи зміни вироку суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції потерпілої ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Михайлівни-без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_10




  • Номер: 21-з/818/49/20
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 1-93/10
  • Суд: Харківський апеляційний суд
  • Суддя: Кунець І. М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.07.2020
  • Дата етапу: 02.07.2020
  • Номер:
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-93/10
  • Суд: Ленінський районний суд м. Харкова
  • Суддя: Кунець І. М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.06.2009
  • Дата етапу: 23.07.2015
  • Номер: 1-93/10
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальну справу (кримінальне провадження), скаргу приватного обвинувачення
  • Номер справи: 1-93/10
  • Суд: Ленінський районний суд м. Миколаєва
  • Суддя: Кунець І. М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.08.2009
  • Дата етапу: 12.08.2009
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація