справа номер 2-а-44/2008р.

ПОСТАНОВА

іменем України

12 серпня 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Манойленко Н.С.

за участі сторін: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської Ради - про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,

встановив:

Позивач ОСОБА_3, звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001 року по 2007 рік. У позовній заяві посилається на те, що відповідачем порушені вимоги положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", просила стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області недоотримані суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки в сумі 8308 гривень 20 копійок.

Позивач у судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву, про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала. її представник у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивачу була виплачена одноразова допомога на оздоровлення за період з 2001 по 2007 рік в заниженому розмірі, ніж передбачено Законом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що на час виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення в 2001 -2004 роках вони керувалися постановою КМУ "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836, у 2006-2007 роках вони керувалися Постановою КМУ " Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562. Усі суми допомоги позивачу сплачені, остання сума допомоги сплачена у березні 2007 року. Враховуючи, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду за виплатою недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2001 - 2007 роки без поважних причин, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, є громадянкою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 043153 та вкладкою до нього № 063290, копії яких долучені до матеріалів справи.

Витягом із акту огляду МСЕК підтверджено, що позивач є інвалідом 2 групи, інвалідність пов'язана з виконанням службових обов'язків пов'язаних з ліквідацією наслідки аварії на ЧАЕС.

Як вбачається з оглянутої у суді справи, позивач знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області як особа, що одержує компенсаційні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 2001 року.

Відповідно до розпорядження начальника УПСЗН позивачу нарахована та виплачена одноразова допомога на оздоровлення у травні 2001 року - 26,70 гривень, у квітні 2002 року -26,70 гривень, у березні 2003 року - 26,70 гривень, у серпні 2004 року -26,70 гривень відповідно до постанови КМУ "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836, у листопаді 2005 року - 120 гривень, у листопаді 2006 року - 120 гривень, у березні 2007 року - 120 гривень відповідно до Постанови КМУ "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562, що підтверджується довідкою № 8-29-72 про розмір компенсації на оздоровлення.

Заслухавши сторони, вивчивши надані документи суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно абз. 2 ч.4 ст.48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла на час виникнення спірних відносин, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначався на момент виплати допомоги(абзац 7 частини 4 ст.48 Закону України № 796-ХІІ).

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Кодекс адміністративного судочинства України, який передбачає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, набув чинності 01.09.2005 року, тобто після того, коли у позивача виникло право на звернення до суду за період з 2001 року по 2004 роки і відносно цих вимог строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки. Тому в данному випадку необхідно застосовувати до вимог позивача за період з 2001 року по 2004 рік строк позовної давності три роки, а за період з 2005 року по 2007 роки - річний строк позовної давності.

Як вбачається з пояснень представника позивача, на час виплати допомоги на оздоровлення позивачці в 2001-2007 роках вона не знала, що ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено інший розмір спірної допомоги, а дізналася лише в квітні 2008 року, ознайомившись із судовою практикою справ даної категорії.

Обчислюючи трьохрічний і річний строк звернення позивача з адміністративним позовом до суду, необхідно виходити з часу виплати щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки він у цей час повинен був дізнатися про порушення його права на одержання допомоги у більшому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у травні 2001 року - 26,70 гривень, у квітні 2002 року -26,70 гривень, у березні 2003 року - 26,70 гривень, у серпні 2004 року -26,70 гривень у листопаді 2005 року - 120 гривень, у листопаді 2006 року - 120 гривень, у березні 2007 року - 120 гривень, а звернулася до суду вона тільки в травні 2008 року, тобто пропустила трьохрічний і річний строк звернення до суду з вимогою про виплату недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за період 2001-2007 роки, а підстав для поновлення пропущеного строку у суду немає.

На підставі наведеного і керуючись ст. 160,161 КАС України, суд

постановив :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Славутицької міської Ради - про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови в повному обсязі, відповідно до вимог ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, або протягом 20-ти днів після подання письмової заяви про апеляційне оскарження постанови яка подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення.