Трускавецький міський суд Львівської області

м. Трускавець, вул. Мазепи, 21/1, 82200, (03247) 5-14-72

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року Трускавецький міський суд

Львівської області

в складі: головуючого судді Марчука В.І.

при секретарі Мороз Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої іншим ушкодженням здоров’я, що призвео до смерті батька,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного казначейства України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої іншим ушкодженням здоров’я, що призвело до смерті батька ОСОБА_3 В підтвердження позовних вимог посилається на те, що вироком Дрогобицького районного суду від 30.11.1990 року позивача було засуджено на 8 років позбавлення волі. У зв’язку з тяжкою хворобою його батька ухвалою Трускавецького міського суду від 25.02.1991 року йому було відстрочено виконання вироку до 25 травня 1991 року. Звернувшись вдруге із проханням відстрочити виконання вироку, суддя Трускавецького міського суду Цап С.П. йому відмовила. Отже суд, і особисто відповідачка свідомо допускала настання тяжких наслідків, відмовивши позивачу в повторній відстрочці. Три місяці надані йому перший раз не були достатніми для того, щоб знайти людей по догляду за батьком, оскільки їхня сім’я була репресована. Вважає, що головуюча в су­довому засіданні відповідачка ОСОБА_2 відмовила йому в цьому безпідстав­но, його відправили до колонії, а батько залишився в безпорадному стані. Не надавши йому відстрочки вдруге суддя Цап С.П., як посадова особа органу державної влади завдала йому та його батькові великої шкоди. В дансму випадку відповідач прийнявши рішення відмовити йому у відстрочці, таким чином позбавила можливості піклуватись про батька, а відтак залишила його без належної медичної і психологічної допомоги. Крім цього, після відбуття покарання у 1995 році він виявив, що у будинку батька відключений газ, він не опалювався, а це призвело до руйнації підвальних приміщень, водяного опалення та водопостачання. Про це було складено акт у складі сусідів на предмет призведення шкоди. Моральна шкода полягає у його душевних стражданнях від відчуття самоусвідомлення , що батько залишився у безпорадному стані, внаслідок протиправної поведінки відповідачки ОСОБА_2 Тому просить стягнути із відповідачів матеріальні збитки, пов’язані з руйнацією будинку в сумі 10000 грн., витрати на пам’ятник та поховання батька в сумі 8016 грн. 40 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав та додатково пояснив, що вироком Дрогобицького районного суду позивача було засуджено на 8 років позбавлення волі. У звязку з тяжкою хворобою батька ухвалою Трускавецького міського суду було відстрочено виконання вироку до 25 травня 1991 року. Однак звернувшись вдруге із проханням відстрочити виконання вироку, йому було відмовлено. Отже суд, і особисто відповідачка ОСОБА_2 свідомо допускала настання тяжких наслідків, відмовивши позивачу в повторній відстрочці. Три місяці надані йому не були достатніми для того, щоб знайти людей по догляду за батьком. В дансму випадку відповідач ОСОБА_2, прийнявши рішення відмовити у відстрочці, позбавила позивача можливості піклуватись про батька. Суд, в особі судді Цап С.П. перебували з ОСОБА_1 та його батьком в абсолютних правовідносинах, в таких, що не пов’язані договором чи адміністративним актом. Змістом таких відносин є абсолютне право та абсолютний суб’єктивний обо’язок. До абсолютних прав належать право на здоров’я, право на життя. Абсолютний юридичний обов’язок характеризується пасивністю, його змістом є утримуватися від порушення чужого абсолютного суб’єктивного права. Невиконання такого обов’язку завжди призводить до порушення чужого абсолютного суб’єктивного права і породжує деліктне зобов’язання. До умов, за яких настає відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю фізичної особи, насамперед належить протиправність діяння, тобто будь-яке діяння, яким заподіюється шкода життю та здоров’ю фізичної особи. Відмова у наданні відстрочки, яка не впливала на правосуддя і відбування покарання і є тим будь-яким діянням відповідачки ОСОБА_2, яке вплинуло на погіршення здоров’я батька позивача, який залишився без належного догляду, що прискорило його смерть. Моральна шкода позивача полягає у фізичному болі батька та його нестерпних стражданнях, у душевних стражданнях батька і позивача від від­чуття самоусвідомлення, щс батько залишився в безпорадному стані у звязку з протиправною поведінкою відповідачки ОСОБА_2, яка виступала від імені держави.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, подала до суду письмові заперечення. Просить справу розглядати у її відсутності, а в позові відмовити.

Представник Державного казначейства України ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, подав до суду письмові заперечення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що виходячи із загальних підстав про відшкодування шкоди, позивач мав би пояснити в чому полягає протиправність дій судді Цап С.П., причинний звязок між такими її протиправними діями і настання саме таких наслідків. Вважає, що незаконної дії чи незаконного рішення не було. Суддя Цап С.П. надала відстрочку виконання вироку, її право було надати чи на три місяці чи на рік. В Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду» є перелік випадків, коли така шкода може підпадати відшкодуванню. В даному випадку ці правовідносини не підпадають під такі, тому не наступає право на відшкодування шкоди, яке ставить ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, прокурора, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть № 78 від 13 травня 1994 року, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Трускавецької міської адміністрації, ОСОБА_3 помер у віці 78 років.

В матеріалах справи знаходиться ухвала Трускавецького міського народного суду від 25 лютого 1991 року, згідно якої ОСОБА_1 надано відстрочку виконання вироку Дрогобицького районного суду від 30 листопада 1990 року до 25 травня 1991 року.

Із повідомлення виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 27.11.2009 року вбачається, що органом опіки і піклування Трускавецької міської ради гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у 1991 році опіка не встановлювалася.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що познайомився із п. Мотикою М.П. коли був одним із небагатьох журналістів в Україні, які висвітлювали діяльність сіддів зокрема з порушенням суддями законодавства.. Позивач звернувся до нього і він ознайомився із матеріалами, які ОСОБА_1 йому надав та провів журналістське розслідування і тоді написав публікацію у 1997 році про кричущий факт, де суддя на його переконання переступила межу моральності, оскільки суд караючи одну людину, покарав іншу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 є його сусідом. Коли він відбував покарання у місцях позбавлення волі, його батько ОСОБА_3, який хворів важкою формою цукрового діабету, залишився сам без догляду. Йому відомо, що ОСОБА_1 шукав людину для того, щоб доглядати його батька, але за короткий термін йому не вдалося знайти доглядальника. ОСОБА_3 жив у жахливих умовах, у його будинку була сирість, холодно, оскільки йому опломбували газ. Він його рідко відвідував, оскільки були свої клопоти.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 є його родичем. Коли позивач відбував покарання, його батько ОСОБА_3 залишився сам без догляду. Він з родичами 2-3 рази на місяць ходили його відвідувати. ОСОБА_3 помер, коли син ще був ув’язнений. Похорони організовували разом з родичами. Після відбування покарання ОСОБА_1 повернув їм кошти, витрачені на похорон батька.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що колись давно її батько та ОСОБА_3 були друзями. Пізніше вона дізналася, що ОСОБА_3 серйозно хворий, а його син відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Згодом їй прийшов лист від ОСОБА_1 в якому він просив, щоб вона навідувалася до його батька, оскільки йому не вдалосся знайти для батька доглядальницю. Вона десь 1-2 рази на місяць навідувалася до ОСОБА_3, варила йому їсти. ОСОБА_3 потребував щоденного догляду, про те вона не могла кожен день ходити до нього, бо у неї були діти. Пізніше його забрали у лікарню у тяжкому стані.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 звернувся у Львіський обласний меморіал, оскільки його батько ОСОБА_3 був із сімї репресованих і його сімю переслідували за радянських часів. ОСОБА_1 надав докумен, згідно якого меморіал вбачав, що його батько ОСОБА_3 помер від важкої форми цукрового діабету, внаслідок недогляду. Але так як із невідомих причин не було надано доглядальника людині, меморіал клопоче про те, щоб ОСОБА_1 було надано відшкодування.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що родину ОСОБА_1П він знає десь з 1982 року. На протязі цих років вони підтримували дружні стосунки. Наскільки йому відомо, що ОСОБА_1П в 1991 році був засуджений на 8 років позбавлення волі. А його батько лишився сам із вираженою серцевою недостатністю та тяжкою формою туберкульозу. За ним потрібний був постійний догляд, оскільки він був частково недієздатним. У ОСОБА_3 є внуки, проте він ніколи не бачив, щоб вони до нього приходили та його доглядали. Також ніхто із державних органів до нього не навідувався. Він час від часу до нього навідувався, приносив медикаменти.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, де зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана громадянинові, підлягає відшкодуванню внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Крім цього право на відшкодування шкоди виникає у випадках постановлення виправдувального вироку, закритття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведенністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 ст.2 вказаного Закону або закриття кримінальної справи про адміністративне правопорушення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань він виходив, внзначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити у зв’язку з недоведенністю позовних вимог. Суду не надано доказів, що між смертю батька і відмовою у наданні повторної відстрочки є причинний зв’язок, оскільки така відстрочка йому надавіалась на 3 місяці і жодних підтверджень того, що ОСОБА_1 намагався за цей період знайти опікуна для хворого батька немає, хоча ухвалою Трускавецького міського народного суду від 25 лютого 1991 року його було зобов’язано організувати догляд за хворим батьком. Він халатно віднісся до свого обов’язу і не вчинив будь-яких дій для цього, хоча в цей час мав доньку та сина, які б змогли піклуватися за батьком. Крім того позивач безпідставно покликається на те, що суддя провела над ним розправу, оскільки він репресований. Жодним доказом не підтверджено, що суддя та народні засідателі знали про це і взяли за основу у відмові в продовженні відстрочки.

Керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої іншим ушкодженням здоров’я, що призвео до смерті батька відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення..

Суддя Марчук В.І.