Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________
ЄУ № 310/10740/13-п Суддя в 1-й інстанції Пахоменко О.Г.
Провадж. №33/778/553/13 Суддя в 2-й інстанції Тютюник М.С.
Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2013 року місто Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Тютюник М.С., розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року, якою адміністративний матеріал про притягнення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Улан - Батор, Монголія, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП направлено Бердянському міжрайонному прокурору в порядку ст. 253 КУпАП для проведення перевірки.
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2013 р, складеного щодо ОСОБА_1, останній порушив вимоги п.2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Повертаючи Бердянському міжрайонному прокурору адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП для проведення перевірки, суд в постанові зазначив, що з пояснень ОСОБА_1 та матеріалів адміністративної справи, які викликають сумніви щодо правомірності та законності їх складення, суд приходить до висновку про необхідність направлення матеріалів адміністративної справи прокурору для проведення перевірки в порядку ст. 253 КУпАП.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду прокурор в апеляційній скарзі вважає постанову незаконною, оскільки в матеріалах справи достатньо підстав для прийняття рішення у відношенні ОСОБА_1 відповідно до КУпАП. Зазначає, що суд під час розгляду справи належним чином не з'ясував обставини вчинення правопорушення, неприйнявши законного рішення, вийшов за межі провадження щодо ОСОБА_1 і безпідставно направив матеріал прокурору для вирішення питання щодо працівників ДПС, не вказавши при цьому ознаки якого кримінального правопорушення та в діях яких саме працівників ДПС він вбачає. Просить постанову суду скасувати, та прийняти нове рішення по справі. Одночасно просить поновити пропущений з поважних підстав строк на оскарження постанови.
Вивчивши матеріали справи, доводи наведені у клопотанні прокурора, вважаю, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 290 КУпАП постанову про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом 10-днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга прокурора подана 17 червня 2013 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова від 01 жовтня 2013 року надійшла до прокуратури 07 жовтня 2013 року.
Таким чином, у прокурора не було об'єктивної можливості оскаржити постанову у встановлені законом строки, а тому доводи, наведені у клопотані про поновлення пропущеного з поважних підстав строку на апеляційне оскарження, заслуговують на увагу, є достатніми та відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з нормами ст. 284 КУпАП в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення суд виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу або про закриття справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, розглядаючи адміністративний матеріал суд, не прийняв рішення по суті щодо ОСОБА_1, не обгрунтував наявність чи відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не допитав свідків, які були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, а перейшов до оцінки дій працівників ДПС, зазначивши, що вбачає в їх діях ознаки кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що прийняте суддею рішення не передбачено ст. 284 КУпАП.
Суддя помилково, з посиланням на ст. 253 КУпАП, прийняв рішення про передачу матеріалів прокурора у зв'язку із наявністю сумнівів в правомірності та законності складених працівниками ДАІ матеріалів.
Так, положення статті 253 КУпАП щодо передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства або дізнання у разі якщо при розгляді справи виявиться, що в порушенні є ознаки злочину, стосуються саме порушення, наведеного у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно певної особи.
За наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП суддя мав прийняти рішення у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП.
Враховуючи вище наведене, вважаю постанову судді районного суду такою, що підлягає скасуванню з прийняттям, у відповідності до вимог п.3 ч.8 ст. 294 КУпАП, нової постанови.
При розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_1 виходжу з наступного.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2013 р. серії АА2№880297 складеного щодо ОСОБА_1, він 16 вересня 2013 року о 21 год. 25 хв. в м. Бердянську по пр. Пролетарському навпроти буд. 2-а керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду в медичному закладі на встановлення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ухилився шляхом відмови у присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив про підтримання скарги прокурора у зв'язку із неприйняттям суддею остаточного рішення щодо нього. Зазначаючи про події, що мали місце 16.09.2013 року та, не визнаючи себе винним, вказував, що дійсно був зупинений працівником ДАІ, який зазначаючи про ознаки наркотичного сп'яніння, запропонував йому у медичному закладі пройти медичний огляд, з чим він (ОСОБА_1.) не погодився та висловив умову зробити це пізніше з огляду на необхідність вирішити питання з доставкою пасажирів, які перебували в стані алкогольного сп'яніння в автомобілі НОМЕР_1, яким він керував. Надалі працівником ДАІ був викликаний евакуатор, автомобіль НОМЕР_1 поміщений на штафмайданчик, де перебуває і по теперішній час, оскільки відсутні кошти для сплати послуг зберігання автомобіля.
Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які кожен окремо, у письмовому вигляді зазначили про те, що були очевидцями відмови ОСОБА_1 16.09.2013 року близько 21.30 год. від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, що було останньому запропоновано працівником ДАІ з огляду на певну неадекватність ОСОБА_1 Також свідки вказували на небажання ОСОБА_1 давати пояснення, підписувати, отримувати копію протоколу та тимчасового посвідчення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив присутність двох осіб при спілкуванні з працівником ДАІ та складанні протоколу, який він відмовився підписати.
Оглянутий у судовому засіданні відеозапис підтверджує висловлення працівником ДАІ ОСОБА_1 наявність у останнього ознак наркотичного сп'яніння вимог щодо проходження медичного обстеження в медичному закладі, на що останній, висловлюючи намір відвезти пасажирів, не погоджується. Відеозаписом також зафіксовано пояснення ОСОБА_1 щодо вживання ним спиртних напоїв вранці 16.09.2013р., відмова ОСОБА_1 від підпису протоколу, виклик евакуатора, присутність свідків.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються дослідженими доказами.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння до уваги не приймаються, оскільки останній притягується до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. З цих підстав суддя не приймає до уваги і наданий ОСОБА_1 висновок особистого обстеження про перебування останнього у тверезому стані. Крім того, з моменту виявлення ознак наркотичного сп'яніння і до проходження обстеження минуло більше двох годин, обстеження пройшло без представника ДАЇ, що не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували у ам під керуванням ОСОБА_1 з приводу не надання останнім відмови працівнику ДАІ від проходження медичного огляду у медичному закладі суд до уваги не приймає, оскільки дані пояснення спростовуються вище наведеними доказами.
Відповідно до п. 2.12 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.09.2009 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Також враховуючи незгоду водія з результатами огляду на місці зупинки, що знайшло підтвердження у судовому засіданні та положення п.3.7 даної Інструкції щодо обов'язковості проведення лабораторних досліджень на предмет визначення наркотичного засобу чи психотропної речовини, приходжу до висновку про дотримання працівником ДАІ процедури направлення водія ОСОБА_1 на медичне обстеження з метою виявлення ознак наркотичного сп'яніння.
Вирішуючи питання про накладення стягнення на ОСОБА_1 суддя враховує притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності вперше, обставини скоєного, тяжкість вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність у ОСОБА_1 постійного заробітку та скрутне матеріальне становище, пояснення останнього щодо його небажання втратити неофіційне місце роботи на будівництві та неможливість бути задіяним на іншій роботі, вважаю необхідним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної статтею 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення зазначеною особою нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КпАП України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Апеляцію прокурора задовольнити.
Поновити прокурору строк на оскарження постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2013 року про направлення матеріалу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП Бердянському міжрайонному прокурору в порядку ст. 253 КУпАП для проведення перевірки скасувати.
Постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постанова є остаточною, набирає законної сили негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області М.С. Тютюник