Справа № 2-432 /2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2009 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- - при секретарі Пройка С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення аліментів на утримання 2-х дітей в розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину, а також заборгованості за аліментами в розмірі 9000 грн.
Під час попереднього судового засідання позивачка уточнила свої позовні вимоги, остаточно просила суд стягнути з відповідача аліменти у вищевказаному розмірі, від стягнення заборгованості за аліментами відмовилася.
Відповідач уточнені позовні вимоги визнав частково, за суттю аліментний обов’язок визнає, однак, оспорює розмір аліментів, оскільки вважає, що з урахуванням заробітку сторін та їхньої матеріальної забезпеченості, буде достатнім сплачувати 400 грн. щомісячно на двох дітей, більшої суми він сплачувати не в змозі. Однак, в обґрунтування своїх доводів, відповідач будь-яких належних доказів суду не надав.
В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копії свідоцтв про народження доньки Ніни, 15.12.1993 р. та сина ОСОБА_3, 09.07.2002 р., згідно яких батьком неповнолітніх є відповідач; копія свідоцтва про розірвання шлюбу сторін; копія свідоцтва про державну реєстрацію ФО- підприємця; довідки Ренійської податкової інспекції про валові доходи сторін за 2008р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка просить стягнути аліменти на утримання неповнолітніх доньки Ніни, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з відповідача ОСОБА_2, із яким розлучена і який є батьком дітей, пояснивши, що останнім часом відносини з відповідачем погіршали, після розлучення сторони подружніх стосунків не підтримують, мешкають окремо. Відповідач матеріально дітей забезпечує частково та нерегулярно, хоча згідно із законом як батько зобов'язаний це робити систематично. В даний час діти знаходяться на утриманні позивачки, мешкають разом із нею. Відповідач з часу розлучення в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча працює приватним підприємцем, отримує певний доход і має фінансову змогу сплачувати аліменти. Позивачка також займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує прибуток, однак він є недостатнім для утримання дітей, їх виховання.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок покладений як на матір дитини так і на батька, є особистим і індивідуальним для кожного з батьків. Оскільки відповідачем в добровільному порядку регулярна матеріальна допомога позивачці на утримання їх сумісних дітей не надається, а домовленість про способи надання утримання на дітей між сторонами не досягнута, то суд, враховуючи обставини справи, матеріальне положення сторін і інтереси неповнолітніх, задовольняє позовні вимоги позивачки в повному обсязі.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Аналізуючи сімейне та матеріальне положення сторін, суд встановив: що позивачка мешкає окремо від відповідача, на її утриманні перебувають неповнолітні діти; відповідач мешкає окремо від родини, забезпечує себе самостійно, будь-які витрати на утримання дітей або інших осіб не несе. Що стосується матеріального забезпечення сторін, то згідно довідок ДПІ в Ренійському районі обидві сторони зареєстровані підприємцями, вони у 2008р. отримали майже однаковий валовий прибуток від підприємницької діяльності (слід зазначити, що це при тому, що відповідачем звітність за ІV квартал 2008 року не надавалась), у зв’язку із чим посилання на прибуток позивачки, як на достатній для утримання неповнолітніх дітей, є недоцільним, оскільки він не виключає виконання обов’язку батька по утриманню дітей і не може братися до уваги в якості підстави для зменшення позовних вимог. Будь-яких доказів в обґрунтування своєї позиції відповідач суду не надав.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги позивачки такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродж. ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки Ніни, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 400 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03.12.2008 р. до 15.12.2011 р., тобто до досягнення повноліття донькою Ніною, далі - по 400 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 до 09.07.2020 р., тобто до досягнення ним повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. держмита в доход держави, а також 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області.
Згідно із ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей підлягає негайному виконанню – у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня проголошення рішення, 20 днів – після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя