Справа № 2-2721/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08 травня 2009 року Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим

у складі: головуючої судді Андрєєвої О.М.,

               при секретарі        Кушнеренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури АР Крим, Прокурору м. Сімферополя ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, виконкому ОСОБА_3 міської ради, Державному казначейству України про витребування майна з незаконного володіння, порушення права на підприємницьку діяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої посадовими особами,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2004 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до прокуратури м. Сімферополя, ОСОБА_3 міської ради, виконкому ОСОБА_3 міської ради про витребування майна – торгівельного кіоску з незаконного володіння, порушення права на підприємницьку діяльність та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Протягом розгляду справи позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги.

29.04.2009 р. ОСОБА_4 остаточно визначила позовні вимоги, згідно яких просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 міської ради матеріальну шкоду (кіоск в натурі), або стягнути його вартість, яку оцінює в 10 8000 грн., стягнути з ОСОБА_3 ради та його виконкому солідарно втрачений прибуток у розмірі 13 336 грн., з Державного казначейства моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн., з ОСОБА_3 міської ради моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. та з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 720 х на фактичний дохід відповідача.

Вимоги мотивовані наступним. 29.10.2001 р. за розпорядженням  прокурора Новосельчука І.В. службами виконкому міськради незаконно, при наявності дозволу на торгівлю був демонтований її торгівельний кіоск, розташований по вул. Павленко, 7 у м. Сімферополі.  Торгівельний кіоск належав їй на праві власності та до цього часу їй не повернутий. ОСОБА_3 міська рада, прокуратура АР Крим перешкоджали її діяльності у сфері підприємництва, у зв’язку  з чим вона та її родина вимушені були шукати додаткові заходи для існування. Увесь цей час вона жила в атмосфері безперервної агресії, у т.ч. числі з боку представників влади.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Представник прокуратури м. Сімферополя ОСОБА_5, яка також діє за дорученням від Прокуратури АР Крим, позов ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити на підставах, викладених у відгуку на позов (т. 1 а.с. 226). ОСОБА_2 просив розглянути справу у його відсутність (т. 1 а.с. 219).

Представник Державного казначейства України за дорученням ОСОБА_6 позовну заяву також не визнав, просив відмовити у позові. Вважає, що позивачкою не доведено факт протиправних дій з боку правоохоронних органів. Їх дії не визнавались протиправними, тому підстав для стягнення моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України немає.

Представник ОСОБА_3 міської ради у судове засідання не з’явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутністю, оскільки в матеріалах справи достатньо матеріалів, що свідчать про взаємини сторін. Крім того, в матеріалах справи є відгук ОСОБА_3 міської  ради на позов ОСОБА_1, з якого слідує прохання розглядати справу у його відсутність (т. 1 а.с. 208).

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №1310 від 24.09.2001 р. «Про затвердження акту вибору та дослідження земельної ділянки та надання його ПП ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах оренди для розміщення торгівельного кіоску по вул. Павленко, 7 м. Сімферополя» затверджений акт вибору та дослідження земельної ділянки, ПП ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 12,5 кв.м. у тимчасове користування строком на 1 рік на умовах оренди для розміщення торгівельного кіоску по вул. Павленко, 7 в м. Сімферополі (з міських земель загального користування).

Цим рішенням на ОСОБА_1 також покладалася відповідальність за санітарний стан об’єкту та прилягаючої території, а також за дотримання правил торгівлі.

Згідно п. 8 рішення після закінчення строку оренди землі, ділянка підлягає поверненню у стані, пригодному для подальшої експлуатації по акту прийомки (т. 1 а.с. 229-230).

ОСОБА_1 районі та міські служби вказували на необхідність приведення торгівельного кіоску у відповідність до естетичних та санітарних вимог, що пред’являються до торгівельних об’єктів міста.

Ці вимоги знайшли відображення у протоколі № 82 від 19.09.2000 р. засідання постійної депутатської комісії з питань градобудівництва, екології, раціонального природокористування та земельних відносин, в протоколі № 21 від 25.06.2001 р. засідання Планувальної ради по попередньому узгодженню розміщення об’єктів будівництва (т. 1 а.с. 231, 228).

Оскільки ОСОБА_1 не прийняла мір по приведенню кіоску у належний стан, було прийнято рішення про відмову у продовженні строку правових документів на торгівельний кіоск по вул. Павленко, 7 у м. Сімферополі. Кіоск підлягав зносу (т. 1 а.с. 232).

ОСОБА_1 також було відмовлено у оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку під торгівельний кіоск по вул. Павленко, 7 на підставі рішення виконкому № 393 від 22.03.1999 р., що забороняло розміщення тимчасових торгівельних об’єктів у центральних районах міста (а.с. 82).

Виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя відділом архітектури неодноразово (листопад 2000 р., липень 2001 р., жовтень 2001 р.) на ім’я ОСОБА_1 виносились приписи про демонтаж кіоску по вул. Павленко, 7 (т. 1 а.с. 75-77).

Про існування приписів ОСОБА_1 була повідомлена, про що свідчить її заява на ім’я міського голови про зупинення дії припису (т. 1 а.с. 88).

Добровільно ОСОБА_1 кіоск демонтований не був, тому на підставі розпорядження міського голови № 1129-р від 22.10.01 р. «Про знос торгівельних кіосків на території Залізничного району м. Сімферополя», районним відділом комунального господарства проведений знос кіоску, розташованого на вул. Павленко, 7 у м. Сімферополі.

Демонтований кіоск був завезений на піскобазу по пер. Гранітному, 33, де находився на відповідальному зберіганні. У зв’язку з тим, що кіоск не був запитаний протягом 3-х років та на підставі рішення міськради № 634 від 12.04.2002 р. «Про визнання тимчасових об’єктів торгівлі (кіосків) безхозним майном, у порядку обліку, оцінки та реалізації їх», 25.03.04 р. був порізаний та зданий до металобрухту податкової інспекцією м. Сімферополя (а.с. 197об.).

Згідно з ст. 22 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання документу, що посвідчує це право. Документами, що посвідчують право власності чи право постійного користування землею є державні акти на право власності чи право постійного користування земельними ділянками. Документами , що посвідчують право тимчасового користування землею є договори оренди землі.

Приступати до використання земельної ділянки без отримання правовстановлюючих документів на право власності (користування) землею забороняється.

Статтею 105 ЦК України (1963 р.) визначено, що господарчі та битові будівлі та споруди, возведенні громадянином  без встановленого дозволу чи належно затвердженого проекту, чи з істотними відхилами від проекту, чи з грубим порушенням основних будівельних норм та правил, по рішенню виконавчого комітету відповідної ради зносяться громадянином, що здійснював самочинне будівництво, або за рахунок його коштів.

Таким чином рішення про демонтаж торгівельного кіоску було прийняте правомірно, відповідно зо Закону, а тому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України (1963 р.) моральна шкода, що спричинена громадянину діями іншої особи, що порушила його законні права, відшкодовується особою, що спричинила шкоду.

Як слідує з п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Право на відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету виникає у громадянина виключно у випадках, передбачених ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», а саме: постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Оскільки вини посадових осіб ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_2 не встановлено, їх дії не оскаржувались та не визнавались неправомірними, вимоги про відшкодування моральної шкоди, у т.ч. за рахунок державного бюджету задоволенню також не підлягають.

На підставі ст.ст. 105, 440, 440-1 ЦК України (в ред. 1963 р.), ст.ст. 22-24 ЗК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» від 01.12.1994 р., Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212,  213,  214   ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури АР Крим, Прокурору м. Сімферополя ОСОБА_2, ОСОБА_3 міської ради, виконкому ОСОБА_3 міської ради, Державному казначейству України про витребування майна з незаконного володіння, порушення права на підприємницьку діяльність, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої посадовими особами – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                        Суддя –