7/2-396/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    7 квітня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Страхова компанія „Інпро”, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

    ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що транспортним засобом, володільцем якого є відповідач, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини останнього, його автомобілю завдано шкоди, а тому на її відшкодування та відшкодування моральної шкоди він просить стягнути з відповідача 16 873грн. 56 коп. та 10 000 грн. відповідно, а також оплачені ним судові витрати.

    В судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Відповідач у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений. У зв’язку з чим позивач просив розглянути справу на підставі наявних доказів у відсутність відповідача в загальному порядку.

    Представник третьої особи просив розглянути справу за його відсутності.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Як убачається з матеріалів справи, 30 квітня 2008 року з вини відповідача ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.

    Відповідач на той час керував належним йому автомобілем „Фольксваген” д.н.з. НОМЕР_2.

Про такі обставини йдеться у постанові цього ж суду від 5 травня 2008 року, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

    Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, що вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, довідки ДАІ та даних протоколів огляду транспортного засобу від 8 травня та 22 червня 2008 року.

    Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2207-1 від 23 липня 2008 року вартість матеріальних збитків, яких зазнав позивач під час згаданого ДТП унаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_3 складає 16 873 грн. 56 коп.

    У той же час згідно звіту про оцінку № 550 від 18 червня 2008 року матеріальні збитки завдані автомобілю позивача складають 12 189 грн. 19 коп.

    Втім у заключній калькуляції даної оцінки йдеться про необхідність здійснення витрат на ремонт автомобіля позивача в розмірі 16 648 грн. 93 коп., що включає в себе вартість запасних частин і відновлювального ремонту.

    З урахуванням усіх витрат, які позивач мусить зробити для відновлення пошкодженого автомобіля, їх вартість у обох висновках майже співпадає.

Аналізуючи дані висновки, суд приймає до уваги висновок автотоварознавчого дослідження № 2207-1 від 23 липня 2008 року як найбільш докладний, що ґрунтується на вимогах статей 22 і 1192 ЦК України.

    Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відноситься витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна (реальні збитки).

    Відповідно до ст. 1192 ЦК України, право вибору способу відшкодування належить потерпілому. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

    Загальною підставою до відшкодування шкоди є неправомірна дія особи, яка заподіяла шкоду, на яку відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладається обов’язок відшкодування шкоди в повному обсязі.

    У той же час, згідно ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов’язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.

    Визначаючи розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню в цій справі і заподіяна позивачеві даною дорожньо-транспортною пригодою, суд приймає до уваги висновок автотоварознавчого дослідження № 2207-1 від 23 липня 2008 року який є найбільш докладним і ним у повній мірі враховано реальні збитки, тобто всі витрати, що мусить здійснити позивач для відновлення пошкодженого автомобіля.

    З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захистові.

    Що стосується відшкодування моральної шкоди, то підстави для цього передбачено вимогами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Цією особою в даній справі є відповідач, який порушив Правила дорожнього руху України і допустив пошкодження транспортного засобу позивача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд зважає на підстави і обставини, що обґрунтовані позивачем у судовому засіданні, зокрема, з огляду на перенесені ним страждання у зв’язку з пошкодженням автомобіля, його характер і ступінь негативних наслідків, вимушених змін у життєвих планах, а також їх тривалість, на підставі чого визнає доведеним розмір відшкодування частково від заявленої суми.

    Крім того суду представлено документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат, які ґрунтуються на поданих суду розрахунках і сумнівів у суду не викликають, а тому їх слід стягнути з відповідача.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 16 873 грн. 56 коп. та моральної шкоди 1 500 грн., а також судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 184 грн., оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., витрат пов’язаних з викликом відповідача в судове засідання в розмірі 60 грн., оплати витрат пов’язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та оглядом доказів у розмірі 482 грн. 76 коп. і 15 грн. 48 коп. та оплати правової допомоги в розмірі 1 500 грн., а всього 20 645 грн. 80 коп.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя